4. Політичні системи сучасних держав

Реалізація внутрішніх і зовнішніх функцій держави з певним чином організованим суспільним життям залежить від того, яка політична та економічна система в ній склалася на то­му чи іншому етапі розвитку.

Політична система залежить від політичного режиму, що ви­никає як наслідок взаємодії держави і суспільства за певних істо­ричних умов. Сучасна наука розрізняє такі головні типи політич­них режимів: демократичний, авторитарний, тоталітарний. Різновидами є також фашистський, теократичний, режим війсь­кової диктатури, або хунти, расистський режим (апартеїд) тощо.

Політичний режим визначає конкретні форми того, як уряд керує державою, контролює й управляє процесами в суспільстві; це спосіб урядування, який складається під впливом багатьох учасників політичного процесу і не встановлюється ніякими законодавчими актами.

Демократія — політична організація суспільства, що характе­ризується участю народу в управлінні державними справами.

Елементи демократичної держави склалися ще в Стародавній Греції та Стародавньому Римі, але найповніше вони визначилися в процесі розбудови держави США (кінець XVIII ст.). Нині демократичні системи управління характерні для більшості країн світу.

За сучасними уявленнями, демократична держава — це правова держава. Всі люди в ній вільні й рівні, їхні права і свободи визначаються нормами Декларації прав людини. Джерелом влади є народ, який бере участь у формуванні органів державної влади й управлінні своєю країною шляхом волевиявлення у про­цедурах виборів, референдумів тощо.

Державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судо­ву, формуються механізми стримування й урівноважування ними одна одної. Реалізуються засади виборності й періодичної зміню­ваності органів державної влади. У відносинах між інституціями влади і людиною діють норми верховенства права: норми консти­туції й законів держави поширюються на діяльність усіх держав­них, громадських інституцій (включаючи правлячу партію), на всіх громадян і на всі сфери життя суспільства. Важливо, що громадяни вибирають засади відносин свідомо, при цьому демок­ратичність політичної системи може втілюватися не тільки за рес­публіканських форм правління. Наприклад, нині демократичними є конституційні монархії Великої Британії, Швеції, Нідерландів, Норвегії або Японії.

Авторитаризм — система політичної влади, що характери­зується зосередженням влади в руках однієї особи або об­меженої групи осіб; звуженням політичних прав і свобод громадян та політичних організацій; жорстким примушуван­ням дотримуватись законів.

Приклади авторитарного правління — політичний режим післявоєнних десятиліть у Франції, режими, що існували в 70— 80-х роках XX ст. в Іспанії, Чилі, Республіці Кореї тощо. Авто­ритарним є пряме президентське правління, застосування якого за надзвичайних ситуацій (стихійне лихо, техногенна аварія, соціальні заворушення тощо) передбачає законодавство багатьох країн світу. Авторитарних ознак може набути і будь-яке держав­не правління, якщо якась із гілок влади — законодавча або вико­навча (чи президент) — перебере на себе функції та повноважен­ня інших.

Крайнім проявом авторитаризму є військова диктатура, або хунта. В десятках держав час від часу правили військові; на по­чатку XXI ст. державами з тимчасовим військовим правлінням були Ліберія, Гана, Буркіна-Фасо, Судан, М'янма.

Тоталітаризм – закрита і малорухома політична система, в якій усе — від виховання дітей до ви­робництва і розподілу товарів — перебуває під жорстким контролем єдиного центру.

Історично тоталітарні держави формувалися тоді, коли одна особа чи обмежене коло можновладців перебирали контроль над основними ресурсами та засобами виробництва країни. Так, то­талітарними були імперії та царства на теренах материка Євразії, економічну основу яких становило зосередження в руках правлячої верхівки володіння землею (або землею і водою); тоталітарними бу­ли нацистська Німеччина і комуністичний Радянський Союз, тео­кратичний режим талібів у Афганістані наприкінці XX ст. тощо.

Отже, якщо в країні, всі економічні ресурси якої зосереджені в руках держави, якщо нехтуються права людини, за діями і думками людей стежать спеціальні служби, якщо зникає мож­ливість справедливих виборів і оновлення влади, нав'язується домінування однієї політичної партії або сили, а будь-яка опозиція режимові розцінюється як злочин, коли встановлюється мораль­ний і інтелектуальний диктат з вимогами одностайності й однодумства, — це тоталітаризм. За сучасних умов украй невигідно мати репутацію тоталітарного режиму, тому такі режими намагаються прикриватися маскою демократизму.

ЛЕКЦІЯ 4. ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

План:

1. Поняття «політико-географічне положення» (ПГП).

2. Поняття «геополітичне положення».

3. Оцінка політико-географічного положення.