
- •Розвиток місцевого самоврядування в Україні в історичному аспекті.
- •Поняття місцевого самоврядування та його система
- •1.3. Організаційно-правова основа місцевого самоврядування в Україні як вихідний чинник регламентування на місцевому рівні.
- •2.1. Правова основа діяльності Скадовської міської ради
- •2.3. Характеристика діяльності міського голови, міської ради та її виконавчих органів
- •2.4. Проблеми місцевого самоврядування на сучасному етапі та шляхи їх вирішення
- •Висновки
2.4. Проблеми місцевого самоврядування на сучасному етапі та шляхи їх вирішення
Значним досягненням для демократизації суспільства за роки незалежності України є закріплення на конституційному рівні статусу місцевого самоврядування: ст. 7 КУ встановлює, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, йому також присвячений ХІ розділ Конституції. На основі даних конституційних норм був прийнятий Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», а ратифікація Європейської хартії місцевого самоврядування суттєво наблизила дану галузь законодавства до європейських стандартів. На перший погляд, діяльність органів місцевого самоврядування має достатню правову основу для всебічного функціонування і розвитку в умовах законодавчого закріплення багатьох прав і свобод. Але як виявляється на практиці, численні колізії виникають з цього приводу, а з них породжуються суперечності між суб'єктами публічних правовідносин, в чому ми, як учасники місцевої громади не зацікавлені. Бо в такому випадку не вирішуються численні питання місцевого рівня.
Маємо сказати те, що місцеве самоврядування України від початку було недосконалим, але на теперішньому етапі, його проблеми суттєво загострились в силу певних факторів і обставин. Звісно, цих факторів багато і вони між собою взаємо обумовлюються. Проте вони простежені, систематизовані науковцями і на сьогодні існує їх докладний перелік починаючи із законодавства і завершуючи правосвідомістю. Хочу звернути увагу на те, що систему місцевого самоврядування, необхідно розглядати в комплексі з ін. суспільними регулятивними елементами. Одним із таких найвагоміших елементів є державне управління з яким самоврядування знаходиться у своєрідному діалектичному співвідношенні боротьби протилежностей. На стику двох систем - місцевого самоврядування і місцевої державної виконавчої влади ми можемо спостерігати протиріччя, втіленні у вертикалі нормативно-правових актів, що є ніщо іншим як колізіями.
Починаються вони із конституційного законодавства. Так, якщо порівняти два закони «Про місцеве самоврядування України» і «Про місцеві державні адміністрації», то можна виявити спільність об'єктів регулювання органів місцевого самоврядування і МДА. При цьому виникає таке явище як конкуренція компетенції, яке по суті виявляється у тому, що на врегулювання одних і тих же відносин претендують кілька структурних органів, протилежних по змісту їх призначення. Часто виявляється так, що до відання місцевої адміністрація відходять питання, які за своєю природою не мають вирішуватися державою, а лише органами місцевого самоврядування, останнім за допомогою численних постанов, інструкцій виконавчої влади нав'язується неприбуткові, ресурсозатратні об'єкти й зобов'язання по їх утриманню, не маючи для цього належної матеріальної і фінансової бази. Наприклад, порівнявши вищевказані закони у частині повноважень МДА і виконавчих органів місцевого самоврядування, не важко помітити, що як ті, так й інші займаються соціально економічним розвитком місцевості (ст. 13 ч. 1 п. 2 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» та ст. 27 п.1 ЗУ «Про місцеве самоврядування»). З приводу розподілу природних ресурсів - використання землі, охорони довкілля - бачимо аналогічну ситуацію. До відання виконавчих органів рад належить ефективне використання природних ресурсів, майже те ж саме, але у другій формі сказано і про місцеві адміністрації: “...використання землі, природних ресурсів, охорона довкілля”.
Першим кроком до вирішення даної проблеми має бути правильне законодавче оформлення повноважень місцевого самоврядування . Органи місцевого самоврядування мають діяти самостійно і ініціативно. Повнова- ження не повинні дублюватись.
Не менше проблем у стосунках МДА з органами самоврядування виникло у зв'язку з поділом повноважень виконавчих органів місцевих рад на власні та делеговані. Такий підхід не є типовим для переважної більшості зарубіжних країн: виконавчі органи влади делегують муніципалітетам свої повноваження, як правило, на договірній основі (але аж ніяк не на підставі закону). Крім того, органам місцевого самоврядування в Україні делеговано ті повноваження, які, за логікою, повинні реалізовуватись органами державного управління, а не муніципальними структурами. Водночас пок- ладення на муніципальні органи тягаря делегованих повноважень не супро- воджувалось виділенням на їх реалізацію відповідних бюджетних коштів. Експерти говорять про необхідність розробити та прийняти закон “Про деле- говані повноваження", в якому було б визначено перелік цих повноважень, основні принципи їх фінансування та відповідальності за їх виконання.
Ще один важливий момент. Конституція України визначає суб’єктом права місцевого самоврядування територіальну громаду, але не врегу- льованими залишаються питання просторових меж його здійснення. Хіба можна сказати, на якій території здійснюється місцеве самоврядування? Ні в Конституції, ані в чинному законодавстві не визначено територіальної осно- ви місцевого самоврядування, тобто території, в межах якої територіальна громада здійснює місцеве самоврядування. В силу цього досить пробле-матично уявляється реалізація принципу незмінності терторіальних кордонів місцевих властей (ст. 5 Європейської хартії місцевого самоврядування).
Існують адміністративно-територіальні одиниці – село, селище, місто, але чи підпадає під юрисдикцію місцевого самоврядування територія поза їх межами? При вирішенні зазначеної проблеми можна посилатися на старі радянські закони, які оперували терміном “територія юрисдикції місцевої ради”. Але чинне законодавство не містить вказаного терміна. Виходом може бути прийняття Закону “Про адміністративно-територіальний устрій України”. Але основна причина відсутності такого закону полягає в тому, що ми досі не можемо проявити політичну волю і визначитись із територіальною основою місцевого самоврядування.
Щодо комунальної власності, закон "Про місцеве самоврядування в Україні" закріпив за територіальними громадами право на володіння, кори- стування та розпорядження комунальною власністю. Але далі закріплення цього права законодавець не пішов. Так, у жодному правовому акті не було визначено конкретного порядку передачі майна з державного володіння у муніципальну власність. Низка проблем виникає і при спробах розмежування власності міст та адміністративно-територіальних одиниць, які ввійшли до їх складу, так само як і власності областей, районів, міст. Поза правовим регу- люванням залишився і порядок розпорядження комунальною власністю гро- мадою безпосередньо. Без вирішення цих питань про підвищення якості муніципальних послуг годі й думати.
Найцікавішим моментом у місцевому самоврядуванні є бюджет. Якщо місцеве самоврядування, то і фінансова самостійність. Але тут присутня централізація. Дуже часто саме через відсутність розпорядження власними коштами місто не може рухатись вперед. Не дивлячись на це в ст.16 п.6 Закону «Про місцеве самоврядування» чорним по білому написано, що міс- цеві бюджети є самостійними і не включаються до державного бюджету України. І як це не парадоксально, доступ до власних фінансів, а більшість доходів отримується у формі трансферів з державного бюджету органи місцевого самоврядування не мають.
Розмір місцевих податків мають встановлювати органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України, адже у ст. 69 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» гарантується право органів місцевого самоврядування встановлювати місцеві податки: органи місцевого самовря- дування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Досягнення бажаного стану місцевого самоврядування неможливе без здійснення цілого ряду законодавчих та інституційних перетворень. Такими є перетворення щодо адміністративно-територіального устрою, виборів місцевих депутатів, формування виконавчих органів місцевого самоврядну- вання, делегування повноважень і здійснення контролю за їх виконан- ням,збору місцевих податків тощо. При цьому не уникнути орієнтації на за- рубіжний досвід вирішення подібних проблем і на основоположні цінності в галузі місцевого самоврядування держав ЄС. Треба відкрити шлях місцевій ініціативі, активно залучати до участі в управлінні справами своїх міст їх мешканців - тобто наповнити реальним змістом поняття самоврядування. Місцева влада, як і влада всіх рівнів, повинна стати відкритою та прозорою.
Отже, беручись до вирішення проблем в галузі місцевого самоврядування необхідно враховувати ряд факторів, адже проблеми наших регіонів, міст і сіл - це проблеми загальнодержавного характеру. Ці проблеми безпосередньо торкаються кожного українця, бо всі ми користуємось комунальними послугами, ходимо та їздимо вулицями, дихаємо повітрям наших міст. Усі громадяни України є членами територіальних громад.