13. Плата за землю сільськогосподарського призначення. Ринок землі.

Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників землі та землекористувачів, крім орендарів, за використання земельних ділянок. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення прав власності або користування земельною ділянкою. З 1 січня 1999 р. в системі оподаткування с/г товаровиробників земельний податок є складовою частиною фіксованого с/г податку, який встановлюється у відсотках від грошової оцінки земельної ділянки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5%, для багаторічних насаджень – 0,3%. В умовах ринкової економіки набуває розвитку земельний ринок, тобто сфера товарного обміну, в якій земля виступає товаром. Він є регулятором перерозподілу земель і переходу прав власності від одного землевласника до іншого, всі фактори виробництва, включаючи землю, мають функціонувати в єдиному ринковому середовищі. На перших етапах розвитку земельного ринку цілком виправданим є запровадження внутрішньогосподарського обороту земельних часток шляхом відчуження їх і межах одного трудового колективу або самому підприємству для створення нових господарських формувань на базі приватної власності на земельні і майнові паї, передачі у спадщину без права зміни їх цільового використання.

14. Оренда землі. Паювання землі.

Орендна плата – це платіж, який орендар вносить орендодавців за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договірні оренди. Договір оренди землі – це угода сторін про взаємні зобов’язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк. Договір містить такі складові: предмет договору, строк його дії, умови, на яких він складається, порядок внесення до нього змін і доповнень та припинення його чинності, розмір, види орендної плати, права, обов’язки і відповідність сторін. Земельна частка (пай) являє собою частку землі, визначену у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів с/г підприємства. Право на земельну частку мають члени с/г підприємств, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в них і залишаються членами підприємств, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових га земельних часток (паїв) усіх членів підприємства є рівним. Право на земельну частку засвідчує спеціальний документ – Земельний сертифікат, який видається кожному члену підприємства. Він містить відомості про вартість та розміри земельної ділянки в умовах га.

15. Земельна реформа та її етапи.

Земельна реформа – це комплекс правових, економічних, технічних і організаційних заходів, здійснення яких забезпечує удосконалення відносин, перехід до нового земельного ладу, що відповідає характеру регульованої, соціально-орієнтованої ринкової економіки країни. Об’єктами земельної реформи охоплено всі землі України. Завдання реформи полягає в перерозподілі земель з одночасною передачею їх у приватну власність. Земельна реформа пропонує створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, раціонального використання та охорони земель.