46. Виробничі будівлі і споруди аграрних підприємств, характеристика, показники і методика визначення ефективності використання.

Виробничі будівлі і споруди входять до складу МТБ с/г. З розвитком галузі постійно зростають потреби господарства у нових будівлях і спорудах. Тому капітальне будівництво відіграє важливу роль у розширенні і зміцненні МТБ с/г. За класифікацією до виробничих будівель належать: корівники, свинарники, кормокухні, зерносховища, гаражі для автомобілів, тракторів і комбайнів, ремонтні майстерні та інші будівлі, а до споруд – силосні, овоче- і картоплесховища, теплиці, іригаційні і меліоративні споруди, артезіанські колодязі і водонабірні башти, електромережі, дороги з твердим покриттям. Серед будівель і споруд розрізняють: 1) Виробничі приміщення і споруди с/г і не с/г призначення; 2) Невиробничі, які забезпечують соціальний розвиток села. Економічна ефективність використання виробничих приміщень і споруд характеризується такими показниками: вартістю ВП, чистим доходом і прибутком з розрахунку на 1000 грн. балансової вартості будівлі або споруди; затратами праці на обслуговування однієї голови худоби і виробництво 1 ц. продукції; собівартістю 1 ц. продукції; вартістю будівель і споруд у розрахунку на 1 голову худоби, на 1 м² корисної площі, на 1 т. продукції, яка зберігається в сховищах.

47. Принципи, методи планування та системи планів підприємства.

Планування – це процес цілей і оптимального шляху їх досягнення. Це сукупність дій в колективі працівників по встановленню завдань, які визначають напрямки, темпи і пропозиції розвитку. Методи: 1) Рахування: ручне, автоматизоване, механізоване; 2) Розробка планових документів: планово-цільові, традиційні; 3) Нормативний; 4) Балансовий; 5) Економіко-математичний; 6) Графо-аналітичний. Принципи: Ефективності планів, Первинності планування, Сприяння досягнення цілей, Неперервності планування, Гнучкості планів, Реальності шансів і планів, Комплексності, Науковості, Адекватності. Види планів: 1) Залежно від тривалості періоду і реалізації поставлених завдань: Стратегічні, Тактичні, Оперативні; 2) Залежно від рівня планування: Фірмові, Внутріфірмові; 3) За функціональним призначенням: Інвестиційні, Фінансові; 4) За методом обґрунтування: Адміністративні, Індикативні; 5) За стадіями розробки: Попередні, Остаточні; 6) За ступенем точності: Укрупнений, Уточнені.

48. Економіка виробництва зерна. Економіка виробництва соняшнику.

Економіка виробництва зерна. Зерно – головний і незамінний корм при виробництві тваринницької продукції. Воно має велику поживну цінність, характеризується високим вмістом кормових одиниць. Українське зерно завжди належало до конкурентоспроможних продуктів на світовому ринку. Зерно є важливим експортним товаром, який може забезпечити значні надходження валютних коштів. Розвиток виробництва зерна характеризується такими показниками, як динаміка посівних площ та їх структури, підвищення врожайності зернових культур, збільшення валового збору зерна і вдосконалення структури зернового виробництва. Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1 ц зерна, прибуток на 1 люд.-год., на 1 ц зерна і на 1 га посівної площі, рівень рентабельності виробництва зерна. Зернове господарство - високомеханізована галузь, завдяки впровадженню комплексної механізації виробничих процесів та підвищенню врожайності зернових культур продуктивність праці тут закономірно зростає. Важливим показником економічної ефективності зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи підприємств і значною мірою визначає рівень його дохідності. Протягом останніх років собівартість 1 ц зерна постійно зростає. Це пояснюється перш за все диспаритетом цін, тобто випереджуючий ріст цін на промислову продукцію, яку придбають аграрні підприємства, порівняно із зміною цін на продукцію сільського господарства. Він досяг майже шестиразової величини. Економіка виробництва соняшнику. Соняшник – основна олійна культура в нашій країні. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі і 85% валового збору. На соняшникову олію припадає близько 98% загального виробництва в Україні. Соняшник, крам того, є джерелом одержання високо - поживних кормів.