Звуки мови

В японській мові п'ять голосних фонем — а, і, у, е, о. Голосні японської мови можуть бути довгими і короткими. Японські голосні ніколи не втрачають свій тембр, тобто не перетворюються на інші або невизначені звуки. Майже в будь-якій позиції вони вимовляються дуже виразно. Всі японські тверді приголосні мають м'які (або палаталізовані) відповідності (у пару «твердий—м'який» не входять тільки й та в).

Більшість японських складів закінчуються голосними, і склад може складатися (як мінімум) тільки з однієї голосної. Як вже було сказано, в мові є п'ять голосних: а, і, у, е, о. Тривалість голосних часто розрізняє слова, як, наприклад, слова то — двері і то (підкресленням тут позначена тривалість звуку) — десять. Основними японськими приголосними є п, б, т, д, к, г, с, з, х, м, н, р, й, в, а також носові приголосні, що з'являються в кінці складу, як в слові хон (книга). Передуючи голосним а, о, або у, більшість цих приголосних можуть бути пом'якшені (супроводжуючись проміжним пом'якшувальним звуком й). Наприклад, пом'якшений приголосний к перед кожною з цих голосних звучить як кя, кю, і кьо. Коли приголосні т, д, с, з передують голосній і, вони звучать як чі, дзі, сі (ші), дзі відповідно. Приголосна т вимовляється як ц і д як дз перед голосною у.

Тоді як в англійській, а також і в українській, мові змісторозрізнюючу функцію несе наголос (при якому виділення складу виражається шляхом виразного вимовлення його голосніше або з більшою силою і тривалістю), в японській мові змісторозрізнюючу функцію несе висота звуку або тонізація. Тобто, висота звуку є єдиним способом надання складу особливого значення. У більшості японських діалектів висота звуку падає після виділеного складу. Наприклад, в токійському діалекті слово хасі (хаші) (палички для їжі) містить наголос на першому складі. Без наголосу на першому слові, хасі (хаші) може означати "міст" або "край". Коли воно означає "міст", наголос падає на другий склад, тобто наголос падає на сі (ші). "Край" не містить наголосу, тобто вимовляти його треба без якої-небудь зміни висоти.

Граматика японської мови

У кожній мові є певний основний порядок слів в реченні. В англійській (та і в українській теж) мові в реченні "Наомі використовує комп'ютер" використовується основний порядок слів англійської (української) мови: підмет (Наомі), дієслово (використовує) і пряме доповнення (комп'ютер). Відповідне речення японською ("Naomi-ga kompyūtā-o tsukau" - "Наомі-га компюта-о цукау") відображає основний порядок слів мови як підмет-дополнення-дієслово. У японській доповнення і підмет супроводжуються незмінними частинками: га при підметі (Наомі-га) і о при доповненні (компюта-о).

Також як і в українській, позначення відмінків дозволяє реченню на японській зберігати своє значення навіть якщо слова не стоятимуть в звичному порядку. У реченні, яке наведено вище, наприклад, можна поміняти місцями підмет і пряме доповнення: "Компюта-о Наомі-га цукау" ("Kompyūtā-o Naomi-ga tsukau"), що означає "Наомі використовує комп'ютер." Зате аналогічна заміна в англійській мові приведе до абсолютно іншого значення: "Комп'ютер використовує Наомі." Японська мова допускає зміну порядку слів, якщо дієслово при цьому залишається в кінці речення. Речення "Наомі дала комп'ютер Таро" може бути сформульована як "Наомі-га (Хто: Наомі) Таро-ні (Кому: Таро) компюта-о (Що: комп'ютер) агета (Що зробила: дала)." Це речення має також п'ять інших словесно-послідовних формулювань, включаючи непряме доповнення-доповнення-підмет-дієслово ("Таро-ні компюта-о Наомі-га агета" - "Taro-ni kompyūtā-o Naomi-ga ageta") і доповнення-підмет-непряме доповнення-дієслово ("Компюта-о Наомі-га Таро-ні агета" - "Kompyūtā-o Naomi-ga Taro-ni ageta").

Найбільш важлива частина звичайного речення іменується як смислове ядро (смисловий центр), і в японській мові цей центр завжди розміщений в кінці речення. Дієслово є смисловим ядром або центром типового японського речення і знаходиться в кінці, як в прикладі вище. У виразі з іменником з дієслівним визначенням, смисловим центром є іменник і всі визначення повинно передувати йому. Це може знаходити своє віддзеркалення в українському варіанті порядку розташування слів, як, наприклад: "новий комп'ютер" ("атарасій компюта" - "atarashii kompyūtā", або відрізнятись від нього, як у виразі: "комп'ютер, який Наомі використовує" ("Наомі-га цукау компюта" - "Naomi-ga tsukau kompyūtā").

Дієслово японської мови не залежить від числа або роду, приймаючи однакову форму не залежно від того, чи приймає підмет єдине або множинне число, форму жіночого, чоловічого або середнього роду. Дієслово має інші флексії (закінчення слова, які указують на граматичне значення), включаючи флексії для вказівки часу, заперечення і виду (тривалість дії або ступінь завершеності дії, які передає дієслово). У японській мові можна прибрати підмет, або який-небудь інший член речення (у цьому сенсі вони є другорядними), якщо значення відсутніх елементів є зрозумілим з контексту. Речення "Наомі використовує комп'ютер" на японській може бути виражено одним тільки словом цукау (tsukau, використовувати), якщо адресатові при цьому з контексту ясно, що це речення відноситься до Наомі і комп'ютера.

Ідеї, що виражаються в інших мовах за допомогою декількох слів, можуть виражатися одним словом в японській мові. Тому прийнято говорити, що японська є мовою, що аглютинує (склеює), тобто таким, який сполучає слова шляхом їх об'єднання і/або додавання компонентів слів і частинок, таких як –га і -ни в прикладах вище. Наприклад, речення англійською "Naomi was not made to purchase а computer by Mary" ("Мері не примушувала Наомі купувати комп'ютер") містить окремі дієслова was, made, і purchase на додаток до використаної граматичної форми заперечення. У японському ж варіанті ці елементи разом формують одне складне "дієслово": кав-асе-раре-нак-атта (kaw-ase-rare-nak-atta, "не-була-змушена-купувати"). До інших мов, що мають систему аглютинації дієслів, відносяться корейська, турецька мови, а також мова індійців навахо.