2. Функції економічної теорії і методи дослідження.

Предметом політичної економії є економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства

Політична економія виконує такі основні функції: Насамперед це — пізнавальна. Сутність її полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів, категорій, форми їх прояву і механізм дії. Друга — методологічна функція, що застосовується при розробці методів, засобів, наукового інструментарію, необхідних для дослідження всіх економічних наук (дисциплін), тобто політекономія виступає методологічною основою для останніх. Практична — третя функція — безпосередньо загальне обґрунтування необхідності і віднайдення шляхів раціонального господарювання, що найбільше відповідають інтересам людини, колективу, суспільства. У загальнішому аспекті про дану функцію можна сказати, що це забезпечення економічної політики, управління виробництвом на мікро- і макрорівнях, тобто на різних «поверхах» економіки. Четверта, прогностична функція спроможна надати соціально-економічний прогноз розвитку країни на більш-менш тривалий проміжок часу. Ідеологічна функція — п’ята, оскільки висновки економічної науки завжди стосуються інтересів різних груп, класів, верств населення, а це зазвичай використовується в політичній боротьбі. Виховuа функція - полягає у формуванні в громадян економічної культури, логіки сучасного ринкового економічного мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона ви­ховує у них усвідомлення того, що досягти професійних успі­хів і вищого життєвого рівня можна лише оволодівши глибокими знаннями, в результаті наполегливої праці, прояву підприємливості та ініціативи, прийняття та обгрунтування рішень і здатності брати на себе відповідальність за свої господарські дії в умовах конкуренції.

Методи політичної економії

Для дослідження економічних явищ і процесів а політичній економії використовуються загальнонаукові та спеціальні (конкретні) методи пізнання. Метод – це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони розвитку економічних систем.

Загальнонаукові методи пізнання - це методи досліджень, які дають їй можливість розкривати сутність економічних явищ і процесів, основних напрямів розвитку економічної системи, поглиблювати розуміння закономірностей розвитку економіки та їх особливостей на певних історичних етапах.

Діалектика – це метод, який базується на використанні законів і принципів філософії, обґрунтованих Г.Гегелем, сутність яких полягає в пізнанні явищ і процесів в їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності з урахуванням того, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей, внутрішні суперечності.

Наука розробила і застосовує різні конкретні способи і прийоми пізнання дійсності. До них належать: метод наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного й історичного, статистичні спостереження, моделювання процесів, економіко-математичні методи та інші. Усі вони не протистоять тому чи іншому загальнонауковому методу пізнання, а є їх конкретизацією. Ці способи і прийоми пізнання використовуються як у природничих, так і в суспільних науках.

Наукова абстракція, -це виокремлення основних, найсуттєвіших сторін певного явища, очищених від всього випадкового, неістотного. У результаті абстрагування виводяться економічні категорії, тобто наукові поняття, які характеризують окремі сторони економічних явищ (наприклад, товар, гроші, ціна).

Метод індукції — це форма пізнання, від окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Пізнання починається з нагромадження фактів, які потім систематизуються і аналізуються таким чином, щоб можна було вивести узагальнення, принципи чи закони.

Дедукція означає перехід від загального до окремого. На основі загального правила логічним шляхом з одних положень виводиться нове положення. Дедуктивний метод є водночас і гіпотетичним .

Аналіз – це метод, коли об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо. Синтез – це навпаки - поєднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. Економічне моделювання – це формалізований опис і кількісний вираз економічних процесів і явищ за допомогою математики. Структура моделі абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічні моделі дають можливість дослідити основні риси і закономірності розвитку окремих процесів або економіки в цілому.

Економічний експеримент – це штучне відтворення економічних явищ і процесів з метою вивчення їх та подальшого практичного впровадження.

Збирання та узагальнення фактів є спеціальним методом пізнання дійсності.. Це дуже складне завдання, оскільки економічне життя заповнене безліччю різних фактів: реальних і нереальних, закономірних і випадкових, довготермінових і короткострокових. Оскільки факти відображають економічну дійсність, то їх збирання і систематизація має велике значення для з'ясування сутності певних економічних явищ і процесів.

Також у наукових працях активно використовуються графіки, таблиці, які мають велике значення для ілюстрування зроблених у політичній економії висновків щодо економічних явищ чи процесів.

Одним із методів пізнання соціально-економічних процесів є кількісний аналіз. Від дозволяє досліднику глибше розкрити сутність економічних процесів, тенденцій розвитку економіки, що зумовлює широке впровадження математичних прийомів пізнання.