5. Безробіття, причини, --наслідки

Поняття «зайнятість» передусім означає, що потенційний носій особистої продуктивної сили — робочої сили чи підприємницького хисту, включений до складу продуктивних сил суспільства на певній стадії виробничого процесу товарів і послуг.

Виходячи зі сказаного: зайнятість — це діяльність громадян для задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід.

Зайняті – це особи, які виконують певну оплачувану роботу або мають роботу, але не виконують її з певних причин ( хвороба, відпустка).

Повна зайнятість не означає суцільну зайнятість і відсутність безробіття. Повна зайнятість означає, що достатньо робочих місць для всіх хто бажає і здатен працювати.

У сучасному понятті суб'єкт зайнятості – це економічно активна частина населення.

Слід зазначити, що не всі придатні для зайнятості трудові ресурси мають бажання займатися економічною діяльністю, яка приносить дохід. У зв'язку з цим наука виділяє таку категорію, як економічно активне населення.

За визначенням МОП (Міжнародної організації праці) економічно активне населення – це частина працездатного населення, яка пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг.

Економічно активне населення — це населення обох статей віком 16—70 років, яке протягом певного періоду пропонує робочу силу для виробництва товарів і послуг. Варто при цьому пам'ятати, що до економічно активного населення належать особи, зайняті економічною діяльністю та безробітні.

В Україні існують такі форми зайнятості : повна, неповна, самозайнятість.

Безробітні - це громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості та отримують грошову допомогу і активно шукають роботу ( Закон України "Про зайнятість населення").

Безробіття – це вимушена незайнятість частини економічно активного, працездатного населення. Воно виникає за умови, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї на ринку праці.

Види безробіття

Основними видами безробіття є природне і циклічне безробіття.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між видами економічної діяльності, регіонами, а також на різних стадіях життя.

Структурне безробіття виникає внаслідок структурних зрушень в економіці, які змінюють складові попиту і пропозиції робочої сили.

циклічне безробіття, під яким розуміють безробіття, що виникло внаслідок спаду економічного розвитку, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються. Циклічне безробіття виходить за межі природного безробіття і є свідченням неповної зайнятості в країні.

Американський дослідником Артуром Оукеном було доведено наявність взаємозв’язку між рівнем безробіття та падінням ВВП.

Закон Оукена стверджує, що при зростанні безробіття на 1% за умови, що рівень безробіття перевищує природне безробіття, реальний ВВП знижується на 2,5 %.

Отже, люди, що мають роботу, — зайняті; люди, які не мають роботи, але шукають її, — безробітні; а ті, що не мають роботи і не шукають її, — незайняті.

Таким чином, відтворення робочої сили в ринковій економіці — це безперервний процес відтворення зайнятої його складової і незайнятої (безробітних).

Безробіття є соціально-економічним лихом для суспільства. Рівень безробіття визначається за формулою:

Робоча сила - це економічно активне населення ( зайняті і безробітні).

. Крива Філіпса.

Залежність між інфляцією та безробіттям в короткостроковому періоді називається кривою Філіпса.

Темпи інфляції

(%) на рік 3

2

1

0 1 2 3 4 5 6 Рівень безробіття (%)

Мал.9.4. Крива Філіпса у короткостроковому періоді.

Методи впливу держави на рівень зайнятості

Пасивні	Активні
- виплати вихідної допомоги та допомоги з безробіття; - виплати стипендії в період перепідготовки та підвищення кваліфікації; - неоплачувані відпустки; - дострокове оформлення пенсій за віком	- перепідготовка та підвищення кваліфікації; - сприяння в пошуку роботи; - сприяння підприємствам у заповненні вакансій; - стимулювання створення нових робочих місць; - організація громадських робіт; - сприяння мобільності робочої сили

6. Економічний цикл: структура та сутність. Класифікація економічних циклів. Теорії економічних циклів.

Економічний цикл - (цикл ділової активності) - це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, котрі повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних.

Економічний цикл характеризується:

1) самовідтворенням, 2) безперервністю

3) хвилеподібним характером динаміки макроекономічних показників.

Сучасні економічні теорії розрізняють дво- та чотирифазові моделі економічного циклу. Двофазові моделі містять у собі фази піднесення та спаду та найвищу (пік) і найнижчу (дно) точки циклу.

Випуск

п родукції Пік

Пік

Піднесення Тенденція

зростання

Спад

Дно

Дно

0 Роки

Мал. 5. Двофазна модель економічного циклу.

Початковою фазою економічного циклу є спад (криза). Він порушує нормальний хід економічного розвитку. Обсяги валового внутрішнього продукту, зайнятості скорочуються. Безробіття зростає. Однак, ціни не завжди знижуються. При спаді досягається найнижча критична точка (дно), після якої починається пожвавлення. Виробництво і зайнятість на дні досягають найнижчого рівня.

Піднесення. Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватись. Життєвий рівень населення підвищується.

При піднесенні досягається критична точка Пік (Вершина).

4. Пік. В економіці спостерігається повна зайнятість і повне використання економічних потужностей. Рівень цін має тенденцію до підвищення. Зростання ділової активності припиняється.

Тривалість спаду вимірюється часом між точками: Пік 1 -Дно 1. Тривалість пожвавлення вимірюється часом між точками: Дно 1 -Пік 2. Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т.п.) між двома сусідніми найвищими (Пік1 і Пік2) точками економічної активності.

Чотирифазова модель економічного циклу розрізняє фази A-піднесення, B-кризи, C-депресії та D-пожвавлення.

Випуск продукції

Роки

0 A B C D

Мал. 6. Чотирифазова модель економічного циклу.

Теорія економічного циклу відноситься до розділу економічної динаміки. До теперішнього часу не існує будь-якої єдиної теорії економічного циклу, оскільки коливання економічної активності у різних країнах досить сильно розрізняються за тривалістю та причинами виникнення [3].

Деякі економісти пояснюють причину циклічності впливом на людей плям на сонці (С.Джевонс, А.Чижевський). Т.Мальтус пояснював виникнення циклу з недоспоживанням доходу. Д.Кейнс вбачав причину циклу з надлишком заощаджень та недостатньою величиною інвестицій. К.Маркс визначав причину циклічності як протиріччя між суспільним характером виробництва та приватнокапіталістичною формою присвоєння результатів виробництва. А.Бернс та У.Мітчелл досліджували економічний цикл як коливання навкруги довготривалого зростаючого тренду )тенденція зростання (Мал. 3.7.). Тренд обумовлений чинниками довгострокового зростання в економіці: приросту праці та капіталу, технологічних зрушень, рівня заощаджень. Опонентами цієї гіпотези стали Д.Кемпбелл, Г.Менкью та інші, які стверджують, що значна частинна коливань випуску відбувається внаслідок постійних випадкових шоків (імпульсів). Розрізняють три види шоків: пропозиції, політичні шоки і шоки у попиті приватного сектору. До шоків пропозиції відносяться різкі зміни світових цін на сировину, відкриття нових джерел сировини, технологічні зрушення, природні катастрофи. Політичні шоки є наслідками політичних рішень і впливовими на сукупний попит. Наприклад, зміна пропозиції грошей, валютного курсу, фіскальної політики. Шоки у попиті приватного сектору - це зміни інвестиційних або споживчих витрат, які залежать від очікувань відповідних макроекономічних суб’єктів.

За тривалістю економічні цикли поділяють на: короткі (малі) - коливання ділової активності 3-4 роки; середні - коливання ділової активності 8-10 років; великі (довгі хвилі) - з періодичністю 48-55 років.

Короткі (малі) цикли пояснюються коливаннями в обсязі товарно-матеріальних запасів та пов’язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Основою малих циклів є процеси, які відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли розмежовуються грошовими кризами, котрі повторюються з певними закономірностями. Тривалість -3-4 роки. Досліджували короткі цикли американці Уеслі Мітчел (1874-1948) та Джозеф Кітчин (1861-1932).

Середні (промислові) цикли пов’язані зі зміною попиту на засоби виробництва. Основою середніх циклів є процеси, які пов’язані з оновленням основного капіталу. Тривалість 8-10 років. Причини з’явлення уперше описав французький економіст Клемент Жугляр (1819-1908).

Великі (довгі хвилі). В основі великих циклів лежить зміна базових технологій і поколінь машин. Тривалість 48-55 років. Автором цієї теорії був російський економіст Микола Кондратьєв (1892-1938).

Між одними спадами інтервали сягають майже десятиліття, між іншими становлять кілька років. З 20-х років 20 ст.сформувалися три протилежних підходи відносно циклічного або нециклічного розвитку економіки. Пропонуються наступна класифікація.

1. Циклічно-рівноважні теорії.

2. Циклічно-нерівноважні теорії.

3. Нециклічні теорії.

7. Сукупний попит, його сутність. Крива сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту.

Сукупний попит (AD) - це загальний обсяг благ, які готові викупити економічні суб’єкти-сектори: споживання, інвестицій, держави та закордону за різних рівнів цін в країні. Основні компоненти сукупного попиту, або сукупних витрат у відкритій економіці.:

1) споживчі витрати С, 2) інвестиційні витрати I, 3) державні витрати G, 4) чистий експорт країни NX: AD=C+I+G+NX

На вісі абсцис вказуються значення реального обсягу виробництва Y. На осі ординат - рівень цін P. Пряма AD зображує зміну сукупного рівня усіх витрат домогосподарств, фірм, держави та закордону в залежності від зміни рівня цін. Негативний нахил прямої AD говорить про те, що при підвищенні рівня цін обсяг реального ВВП, на який пред’явлено попит, буде менше, а при зниженні рівня цін обсяг реального ВВП буде більше.

На сукупний попит впливають цінові та нецінові чинники. Їх вплив може пояснити рівняння кількісної теорії грошей, яке має вигляд: MV=PY.

PY - номінальний обсяг доходу. Звідси, Y=(MV)/P, де P - рівень цін в економіці, Y - реальний обсяг доходу, M - кількість грошей в економіці, V - швидкість обертання грошей.

Рівень цін

P1

AD

P2

Дохід, випуск

0 Y1 Y2

Мал. 4.1. Пряма сукупного попиту

Цінові чинники сукупного попиту. Від’ємний нахил прямої сукупного попиту визначається наступними чинниками: 1) ефектом багатства, 2) ефектом відсоткової ставки, 3) ефектом обмінного курсу.

1. Ефект багатства або реальних касових залишків (ефект Пігу). Артур Пігу (1877-1959). Ефект означає зменшення багатства (доходу). Оскільки при зростанні рівня цін (P) скорочуються реальні запаси грошових коштів (M/P). Отже, попит на товари і послуги скорочується (AD) та скорочується доход (Y). Цим пояснюється обернена залежність між величиною AD та рівнем цін (при умові, що пропозиція грошей і швидкість їх обертання фіксовані). Ms=const, V=const.

P, M/P, C, AD

2. Ефект відсоткової ставки (ефект Кейнса). Джон Мейнард Кейнс (1883-1946).

Ефект полягає у тому, що із зростанням рівня цін, скорочуються реальні запаси грошових коштів. При незмінній пропозиції грошей зростає ставка%. Як наслідок, скорочується обсяг інвестицій в економіку і далі знижується обсяг сукупного попиту:

P, M/P, r, I, AD

3. Ефект обмінного курсу або ефект імпортних закупок (ефект Манделла-Флемінга). Роберт Манделл , Маркус Флемінг. Ефект полягає у тому, що зростання рівня цін в країні при стабільних цінах на імпорт призводить до скорочення експорту. Отже, скорочується сукупний попит в національній економіці. P, E, NE, AD.

На сукупний попит впливають нецінові чинники, які змінюють характер сукупного попиту.

Рівень цін

AD1

AD0

AD2

0 Доход, випуск