Атрибутивні особливості радіомовлення

• Носій інформації – звук, що сприймається негайно в момент передачі сигналу.

• Для сприйняття потребує мінімального технічного обладнання.

• Максимально зручне прослуховування.

• Найбільш проникнений ЗМІ.

• Володіє найбільшою аудиторією.

• Відсутність відеоряду не відволікає уваги реципієнта.

• Спирається на силу промовленого слова.

• Дає можливість зосередитись на змісті звукової інформації.

• Активізує уяву слухача.

• Надає можливість повідомляти інформацію про подію в момент самої події.

• Радіослово не ідентичне друкованому слову.

• Радіо створює широкий діапазон самостійності.

Негативні ознаки радіомовлення

• Неможливо відкласти прослуховування на більш зручний час.

• Неможливо зробити його більш швидким чи повільнішим.

• Позбавляє слухача вибірковості, прив’язує до запланованих передач і програм.

• Не можна слухати декілька програм одночасно.

Питання для обговорення

1. Специфічна акустична природа радіомовлення.

2. Аналіз літератури з дисципліни “Інформаційні жанри радіожурналістики”.

3. Особливості радіомовлення та його формотворчі засоби.

4. Слово як головний формотворчий засіб радіомовлення.

5. Різновиди монологів у радіомовленні.

6. Елементи діалогічності в радіомовленні.

7. Музично-шумове оформлення радіопередачі.

8. Специфіка живого слова.

9. Технічна виразність усної мови.

10. Логічне членування мовного потоку. Логічні наголоси. Логічна перспектива.

11. Основні функції музики та шумів.

12. Типи слухання радіо

13. Чинники поліпшення сприймання радіопередач.

14. Стильотворчі засоби радіожурналістики.

    • реверберація;

    • прийом “Буратіно”;

    • звукова мізансцена;

    • голосовий грим;

    • монтаж на радіо.

Питання для самоперевірки

1. Сфери впливу радіо на слухачів.

2. Специфіка радіодокументалізму.

3. Культура мовлення перед мікрофоном.

Практичне завдання

1. Навести приклади використання елементів діалогічності в радіопередачі.

2. Навести приклади використання стильотворчих засобів місцевими радіостанціями.

3. Пояснити роль музики в радіомовленні і в журналістських текстах (на прикладі).

4. Кожен студент повинен створити сценарій плану серії “шумів, що малюють картинку”, тобто документально-звукові відрізки без будь-якого мовленнєвого ряду в такій послідовності, щоб створити у слухачів відчуття сюжетно завершеного, образного відображення події або явища, яке завдяки своїй яскравій акустичній характеристиці не повинно мати додаткових пояснень.

Рекомендована література

1. Бернштейн М. Язык радио. – М., 1977. – 47 с.

2. Вакуров В. О языке радио и телепередач. – М., 1960. – 104 с.

3. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле- і радіожурналістів // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Львів, 2001. – Вип. 4. – С. 155-158.

4. Галь Н. Слово живое и мертвое. – М., 1979. – С. 5-6.

5. Гордієнко К. Рясне слово. – К., 1978. – 134 с.

6. Зарва М. Слово в эфире. – М., 1977. – 188 с.

7. Качкан В., Лизанчук В. Особливості підготовки матеріалів для телебачення і радіо: Навчальний посібник. – Львів, 1987. – 68 с.

8. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К., 1990. – 304 с.

9. Лизанчук В. Внимание: включен приемник. – Львів, 1986. – 126 с.

10. Лизанчук В. Радіожурналістика: засади функціонування: Підручник. – Львів: ПАІС, 2000. – С. 208-217, 222-223.

11. Сербенська О. Феномен звукового мовлення // Телевізійна і радіожурналістика: Збірник науково-методичних праць. – Львів, 2000. – Вип. 3. – С. 349-358.

12. Жанры радиожурналистики: Учебное пособие для вузов / В.В. Смирнов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – С. 19-29.

13. Смирнов В. Эмоции плюс мысль, или Что может слово // Телевидение и радиовещание. – 1982. – № 1. – С. 31-32.

14. Смирнов В. Эмоции плюс мысль, или Что может слово // Телевидение и радиовещание. – 1982. – № 2. – С. 10-12.

15. Филд С. Как писать для радио и телевидения. – М., 1963. – 152 с.