2.3 Пропозиції щодо вибору методів ціноутворення в туристичній фірмі Інтертур

Перед усіма комерційними та багатьма некомерційними організаціями в якості однієї з основних встає проблема визначення ціни на свої товари та послуги. В умовах ринку ціноутворення представляє дуже складний процес, піддається впливу безлічі чинників. Вибір загального напрямку в ціноутворенні, головних підходів до визначення цін на нові і вже випускаються вироби, послуги, що надаються з метою збільшення обсягів реалізації, товарообороту, підвищення виробництва і зміцнення ринкових позицій підприємства забезпечується на основі маркетингу. Ціни і цінова політика виступають однієї з головних складових маркетингу турфірми. Ціни знаходяться в тісній залежності від інших сторін діяльності компанії, від рівня цін багато в чому залежать досягаються комерційні результати. Невірна чи правильна цінова політика робить багатоплановий вплив на всі функціонування фірми.

Кожне туристичне підприємство підходить до проблем ціноутворення по-своєму. У дрібних турфірмах ціни звичайно встановлюються головним керівництвом. У великих компаніях проблемами ціноутворення, як правило, займаються керівники середнього рівня.

Основна робота ТОВ Інтертур з реалізації турпродукту побудована на продажу турів від крупних туроператорів. У зв'язку з цим, дане підприємство використовує метод на основі цільової норми прибутку до ціни, який відноситься до витратним методам ціноутворення і забезпечує покриття всіх витрат, а також дозволяє отримувати бажаний рівень доходу. Витратні методи ціноутворення забезпечують встановлення цін на основі знаходження такої ціни, яка представляла б собою оптимальний баланс між сумою, яку бажав би заплатити за турпродукт покупець і витратами підприємства при його виробництві і доведенні до кінцевого споживача. Ціна, сформована витратними методами, має обгрунтування, яке важко заперечувати - калькулювання витрат виробництва і збуту продукції і передбачуваного прибутку. Метод на основі цільової норми прибутку до ціни забезпечує розрахунок ціни продажу за допомогою множення ціни придбання товару в туроператора. Цей метод ціноутворення активно використовується при формуванні ціни в турфірмах.. Тому, якщо заздалегідь визначити величину прибутку у відсотках, яку необхідно одержати в цілому від продажу даного товару, можна легко і без збитку для фінансової діяльності фірми контролювати величину зниження цін - так в основному і роблять багато турфірм.

Таким чином, при виборі методу ціноутворення потрібно враховувати як внутрішні обмеження (витрати і прибуток), так і зовнішні (купівельна спроможність, ціни товарів-конкурентів і т. п.).

Отже, туристична галузь є досить молодою у світі, хоча існувала з давніх часів. Що стосується вітчизняного туризму, то він перебуває на ранній стадії. Для розвитку туризму Україна має значний потенціал.

Ціноутворення в туризмі відіграє важливу роль, особливо, якщо врахувати, що вітчизняні та світові методи ціноутворення різняться між собою. Питання ціноутворення в туристичній галузі вивчались такими вченими, як В. Азара, Ф. Котлер, О. Любіцева, А. Мельник, Н. Недашківська, В. Павлов, М. Пітюлич, В. Сенін, О. Шаблій, І. Школа та інші.

Ціноутворення в туризмі – це комплексна міра, обумовлена різноманітністю продукту, високим рівнем конкуренції та складністю чіткої оцінки майбутнього попиту.

Політика ціноутворення в туризмі визначається різними факторами, тому перелік методів, що використовуються є дуже великим. Також при розробці цін на туристичні послуги потрібно враховувати наявність посередників та умови розрахунків.

Ціна туру відтворює економічний бік діяльності суб'єкта господарювання і відбиває його комерційну політику на ринку туристичних послуг. Ціна туру коливається в межах від собівартості до продажної ринкової ціни. Ці коливання відбивають попит на даний турпродукт. Коливання попиту мають часовий (літній, зимовий періоди, міжсезоння), видовий (на окремі види туризму) та територіальний (на певні регіони) зрізи. Диференціація цін на турпродукт є результатом диференціації тарифів на окремі види послуг, що входять до складу туру, відбиваючи зміни витрат праці на певні види послуг в різний період часу. Коливання тарифів є результатом ринкової політики продуцентів послуг і грунтуються на тому, що пропозиція орієнтована на задоволення потреб туристів в період максимального попиту, тому потрібно мати резервні потужності і можливість їх розгортання відповідно до зростаючих потреб. Ціноутворення ускладнюється також введенням до складу турпродукту туристичних ресурсів, тобто різноманітних пам'яток, з економічної суті є результатами вкладеної колись праці, або туристичних благ, взагалі не є продуктами праці (клімат, мальовничі ландшафти і т.п.).

Ціна туру залежить від класу обслуговування, терміну та сезону подорожі, її виду та форми. На неї впливає кон'юнктура ринку та характер обраної маркетингової стратегії (реклама, канали реалізації тощо). Зокрема, на ціну туру впливає характер угод туроператора з тура-генції, оскільки ці угоди визначають умови реалізації і визначають комісійні винагороди турагента, що реалізуються через систему націнок та знижок.

Література

1. Балабанов И. Экономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 1993.

2. Бріхгем Є. Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. - 100 с.

3. Бугулов В. Н. Ценообразование в условиях рынка: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 1996.

4. Горбылева З. Экономика туризма. - Минск: БГЭУ, 2002.

5. Деньги и кредит: Учеб. / Под ред. М. И. Савлука. - К.: Лыбидь. 1992.

6. Джон К., Лембден Д. Финансы в малом бизнеса: Пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 1992.

7. Дурович А. Маркетинг в туризме. - Минск: Новое знание, 2001.

8. Економіка підприємства: У 2 т. / За ред. С. Ф. Покро-пивного. - К.: Хвиля-Прес, 1995.

9. Ерухимович И. Л. Ценообразование: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 1998.

10. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики. - Днепропетровск: Акад. упр., бизнеса и права, 1995.

11. Заруба О. Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту: Навч. посіб. - К.: УФТМБ, 1995.

12. Здоров А. Экономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 2004.

13. Калина А. В. Современный экономический анализ и прогнозирование. - К.: МАУП, 1997.

14. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 1995.

15. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1990.

16. Кузин В. В. Предпринимательство в зарубежном спорте. - М., 1993.

17. Литвиненко Я. В. Сучасна політика ціноутворення: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2001.

18. Макконелл К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. - М., 2001.

19. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. - К.: Вік; Глобус, 1992.

20. Переверзин И. И. Формирование отраслевой экономики физической культуры и спорта // Теория и практика физ. культуры. - 1991. - № 9.

21. Примак Т. О. Економіка підприємств: Навч. посіб. - К.: МАУП, 1999.

22. Супорміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1995.

23. Уткин Э. А. Цены, ценообразование, ценовая политика: Учебник. - М.: Тандем, 1997.

24. Финансы / Под ред. В. М. Родионовой. - М.: Финансы и статистика, 1995.

25. Финансы предприятий: Учеб. пособие / Под ред. Е. И. Бородиной. - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1995.

26. Финансовый менеджмент / Под ред. Е. С. Стояновой. - М., 1996.

27. Финансы и бухгалтерский учет в туризме. Экономика туризма / В. И. Квартальнов и др. - М.: Финансы и статистика, 2003.

28. Ценообразование и рынок: Пер. с англ. / Под ред. Е. И. Пу-нина. - М.: Прогресс, 1992.

29. Экономика и бизнес / Под ред. В. Д. Камаева. - М., 1994.