2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика туристичної фірми Інтертур

ТОВ "Інтертур" існує вже протягом більше 6 років і є однією з конкуруючих турфірм на туристському ринку міста Луганська. Дана фірма була організована в 2004 році, головним директором якої є Галушко Ольга Миколаївна.

ТОВ «Інтертур» розташоване в розвиненій частині міста, має хороший під'їзд і місце для парковки автомобілів клієнтів. Підприємство орендує приміщення під офіс в багатоповерховому будинку, з різними організаціями лінійну організаційну структуру.

Колектив ТОВ «Інтертур» складається з 5 осіб.

Директор –О.М. Глушко. Головний бухгалтер - С.В.Ісаева. Менеджери: Т.А. Єщенко,Федюхіних,О.М.Стасенко.

Обов'язки серед працівників фірми розподілені наступним чином:

Генеральний директор укладає договори, знайомитися з новинками ринку, бере участь у конференції, веде переговори по справах фірми; є головним розпорядником фінансових засобів; контролює і координує роботу фірми, контролює всі управлінські рішення на всіх рівнях організації, приймає рішення про прийом на роботу або звільнення співробітників , розробляє програми вдосконалення внутрішньовиробничих відносин.

Головний бухгалтер веде всю грошову роботу на підприємстві, оформляє і відстежує виконання договорів, здійснює всі грошово-касові розрахунки, веде всю бухгалтерську документацію і фінансову звітність.

Менеджер по туризму заповнює заявки, оформляє путівки, укладає договори з клієнтами, укладає агентські договори з тур операторами.

Менеджер з реклами займається поширимо рекламної продукції, оновленням сайту організації і з'ясуванням громадської думки.

ТОВ «Інтертур» активно використовує комп'ютерні технології - нею використовується інформаційна комп'ютерна система «Форос», яка значно прискорює пошук турів. Комп'ютери всіх співробітників пов'язані в локальну мережу, мають підключення до Інтернету. У фірми є бази, в яких міститься інформація про турах, готелях, клієнтів, про стан заявок. Бази дають інформацію про: списках туристів, описах турів і готелів.

Аналіз ліквідності балансу підприємства полягає в тому, щоб порівняти кошти (по активу) до зобов'язань (по пасиву), тобто визначити ступінь покриття зобов'язань активами підприємства.[7 c.104]

Дані для розрахунків коефіцієнтів ліквідності:

Табл.№ 1

Показники	2010р.	2011р.
Грошові кошти	39	3
Дебіторська заборгованість	240	300
Оборотні активи	753	637
Короткострокові забов’язання	1204	1189
Короткострокові фінансові вкладення	0	0

Коефіцієнти ліквідності:

Табл.№ 2

Показники	2010р.	2011р.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,3	0,0380
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,5	0,63
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,28	0,3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, скільки короткострокових зобов'язань організація може погасити за рахунок наявних у неї коштів. Він повинен бути більше 0,2. на даному підприємстві коефіцієнт склав в 2010 році 0,3, а в 2011 - 0,0380. це говорить про те, що для даної організації буде потрібно дуже багато часу, щоб розплатитися зі своїми кредиторами за рахунок наявних у неї коштів.

Коефіцієнт проміжної ліквідності показує ту частину короткострокових зобов'язань, яку організація може погасити за рахунок наявних у неї коштів і дебіторської заборгованості. Даний коефіцієнт повинен бути більше або дорівнює одиниці. Він же на даному підприємстві склав в 2010 році всього 0,28, а в 2011 - 0,3, тобто організація, після того як до неї звернуться всі кредитори, не зможе погасити свою заборгованість грошовими коштами і дебіторською заборгованістю. Такі низькі коефіцієнти пояснюються тим, що звітному періоду дане підприємство має занадто мало коштів і не має дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує, у скільки разів оборотні активи перевищують короткострокові зобов'язання. Він повинен бути більше або дорівнює одиниці, так як оборотні активи завжди повинні бути більше короткострокових зобов'язань на величину власних оборотних коштів. На даному підприємстві він склав до 2010 року 0,28, а до 2011 - 0,3. В досліджуваній організації даний показник менше одиниці, тобто для погашення короткострокових зобов'язань фірма не має власних оборотних коштів. Це робить її більш залежною від зовнішньої черги.

За допомогою показників рентабельності визначаються відносна прибутковість підприємства і витрати коштів або майна.

Дані для розрахунку показників рентабельності:[12 c 201]

Показники 2010р. - 2011р. |

Табл.№ 3

Прибуток до оподаткування - 1288 ; 1407

Оборотні активи - 857 ; 737

Чистий прибуток - 820 ; 830

Власний капітал – 2733 ; 3583

Виручка 5082 ; 7452

Необоротні активи 3097 ; 4052

Основні засоби 3042 ; 3843

Показники рентабельності.

Табл.№ 4

Показники | 2010р. | 2011р. |

Рентабельність оборотних активів - 1,5 ; 1,9

Чиста рентабельність оборотних активів - 1 ; 1,13

Рентабельність власного капіталу - 0,5 ; 0,4

Чиста рентабельність власного - 0,3 ; 0,23

Капіталу

Табл.№ 5

Рентабельність продажів	0,25 ; 0,19
Рентабельність необоротних активів	0,42 ; 0,35
Чиста рентабельність необоротних	0,26 ; 0,2

Активів

Табл.№ 6

Фондовіддача основних засобів	0,6 ; 0,52
Фондомісткість основних засобів	1,7 ; 1,9
Рентабельність основних засобів	0,42 ; 0,37
Чиста рентабельність основних засобів	0,27 ; 0,22

2.2

На ціноутворення впливає характер попиту, розвиненість ринку туристичних послуг, місце туристичної фірми на ньому та оцінка конкурентного середовища, обрана маркетингова стратегія тощо. Ціна туру відтворює економічний бік діяльності суб'єкта господарювання і відбиває його комерційну політику на ринку туристичних послуг. Ціна туру коливається в межах від собівартості до продажної ринкової ціни. Ці коливання відбивають попит на даний турпродукт. Коливання попиту мають часовий (літній, зимовий періоди, міжсезоння), видовий (на окремі види туризму) та територіальний (на певні регіони) зрізи. Диференціація цін на турпродукт є результатом диференціації тарифів на окремі види послуг, що входять до складу тура, відбиваючи зміни витрат праці на певні види послуг в різний період часу. Коливання тарифів є результатом ринкової політики продуцентів послуг і грунтуються на тому, що пропозиція орієнтована на задоволення потреб туристів в період максимального попиту, тому потрібно мати резервні потужності і можливість їх розгортання відповідно до зростаючих потреб. Ціноутворення ускладнюється також введенням до складу турпродукта туристичних ресурсів, тобто різноманітних пам'яток, що за економічною сутністю є результатами вкладеної колись праці, або туристичних благ, що взагалі не є продуктами праці (клімат, мальовничі ландшафти тощо).

Ціна туру залежить від класу обслуговування, терміну та сезону подорожі, її виду та форми. На неї впливає кон'юнктура ринку та характер обраної маркетингової стратегії (реклама, канали реалізації тощо). Зокрема, на ціну тура впливає характер угод туроператора з тура-генціями, оскільки ці угоди визначають умови реалізації і визначають комісійні винагороди турагента, що реалізуються через систему націнок та знижок. При цьому туроператор може виступати оптовим продавцем, який в подальшому не контролює цінову політику турагента з реалізації своїх турів (тобто турагент сплачує вартість турів, визначену туроператором, і встановлює свою власну ринкову ціну при їх реалізації), або залишити за собою право контроля цінової політики і надати турагенту відповідні знижки як оптовому покупцеві певного турпаке-та (тоді турагент повинен дотримуватись тієї роздрібної ціни, яка визначена туроператором, а його прибуток є різницею між оптовою та роздрібною ціною турів).

Тобто відповідно даного турпродукту, туроператор встановлює норму рентабельності (%) і чим вона вища, тим більша сума прибутку. Норма рентабельності коливається в широких межах (від 5% до 100 і більше) і залежить від кон'юнктури попиту та конкурентного сердови-ща на ринку даного цільового сегменту. Ціна, таким чином, визначається в обрахунку на одного туриста як добуток витрат по туру і норми прибутку.