III. Стадія зниження температури тіла.

У цій стадії утворення тепла в організмі знижується, а тепловіддача зростає. Зниження температури тіла може відбуватися двома шляхами – критичним та літичним.

Критичне зниження температури тіла (crysis). Хворий, як правило, перебуває у важкому стані. Тем­пература тіла може швидко, протягом декількох годин, знижуватися з 41–40 °С до 37–36 °С. У цей час може виникнути гостра серцева та судинна слабкість (колапс), що може викликати смерть хворого. Вона проявляється певною клінічною картиною. Хворі скаржаться на слабкість, відчуття холоду, ознобу, похолодання кін­цівок, спрагу, головний біль, безсоння, серцебиття, за­дишку.

При об'єктивному дослідженні виявляють блідість шкі­ри, яка пізніше стає ціанотичною. Вона вкривається хо­лодним липким потом. Кінцівки холоднішають. Пульс при­скорений, слабкого наповнення (нитковидний пульс), ар­теріальний тиск падає, іноді до загрозливих цифр, дихання стає прискореним та поверхневим. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можуть виникнути судоми.

Догляд за хворими у цій стадії буває загальним та спе­ціальним. Загальний догляд включає зігрівання теплими грілками і великою кількістю теплого питва. Оскільки піс­ля цього з'являється потовиділення, хворого необхідно об­тирати сухим рушником, часто переодягати у суху чисту білизну, перемінювати постільну білизну.

Спеціальний догляд включає спостереження за пуль­сом, артеріальним тиском, диханням, станом притомності, фізіологічними відправленнями організму. Для покращан­ня кровопостачання мозку необхідно, щоб голова хворого знаходилася нижче ніг, тому слід прибрати подушку, нож­ний кінець ліжка підняти на 30-40 см. За призначенням лікаря медична сестра вводить серцеві препарати, препа­рати, що підвищують артеріальний тиск (кофеїн, сульфокамфокаїн, мезатон, адреналін), внутрішньовенно вводить багато рідини (глюкозу з вітамінами, ізотонічний розчин, натрію хлориду, поліглюкін), заспокійливі та протисудомні препарати.

Літичне зниження температури тіла (lysis).

Літичне зниження температури тіла з високих до нор­мальних цифр відбувається протягом 2–3 діб. Стан хво­рого поступово покращується. У цей час він потребує ве­ликої кількості рідини, висококалорійної вітамінізованої дієти, частої переміни постільної та натільної білизни (з причини надмірного потіння хворого).

Боротьба з гіпертермією (гіперпірексією)

Гїперпірексія (hyperpyrexia), або гіпертермія (hypertermia) – це надто високе (понад 41 °С) підвищення тем­ператури тіла, що може призвести до важкого стану хво­рого або навіть до його загибелі.

Фізичні методи боротьби з гіпертермією вклю­чають повітряні ванни при відкритому вікні (навіть узим­ку), обдування тіла за допомогою вентилятора, вологе обкутування всього тіла хворого, іноді у поєднанні з включенням вентилятора, обтирання тіла водою з оцтом, холод­ний компрес (оцтово-водяний) на голову, застосування міхура з льодом, який кладуть на голову, на ділянки, де розташовані великі судини (печінка, верхня третина пе­редньої поверхні стегна); обкладання усього тіла міхура­ми з льодом, застосування клізм з холодною (10-15 °С) водою.

Необхідно слідкува­ти за тим, щоб кількість рідини в клізмі не на­багато перевищувала об'єм рідини, що вивела­ся з організму (інакше може виникнути набряк мозку).

До фізичних методів також належать проми­вання шлунка холодною водою, внутрішньовенне введення 10–20 мл охо­лодженого до 4–8 °С розчину глюкози.

Медикаментозні пре­парати вводять тільки за призначенням лікаря.