У повітрі більшості міст проводяться спостереження за найбільш поширеними шкідливими домішками.

Спостереження за забрудненням поверхневих вод на водних об'єктах проводяться на базі існуючих спостережних пунктів.

В узятих пробах води визначають газовий та іонний склад; вміст біогенних речовин, нафтопродуктів, фенолів, миючих засобів, важких металів, пестицидів та інших речовин у залежності від специфіки стічних вод.

Для гідробіологічного контролю забруднення поверхневих вод створена мережа гідробіологічних спостережень. Головними завданнями гідробіологічних лабораторій є вивчення і контроль біологічних показників забруднення поверхневих вод. Ці лабораторії дозволяють визначати реакцію біоти на забруднення зовнішнього середовища і характеризують стан водойми в цілому.

Крім стаціонарних спостережень забруднення водних об'єктів на найбільш важливих для об'єктів господарювання ділянках ведуться періодичні експедиційні обстеження.

Служба спостереження і контролю забруднення морських вод здійснюється на морях, що омивають територію України. Мережа станцій і обсерваторій розміщається на узбережжях морів і здійснює систематичні спостереження за вмістом:

— найбільш шкідливих речовин нафти і нафтопродуктів;

— з'єднань важких металів — ртуті, свинцю, хлорорганічних пестицидів у прибережних і відкритих районах морів.

Крім того, у Світовому океані проводяться експедиційні дослідження з метою оцінки стану хімічного забруднення вод окремих, насамперед рибопромислових, районів, для розробки наукових рекомендацій щодо здійснення глобальних спостережень за станом забруднення вод Світового океану.

Існує також система спостережень і контролю за рівнем забруднення грунтів сільськогосподарських угідь отрутохімікатами, а також сільськогосподарських угідь, розташованих у промислових районах і поблизу наземних транспортних магістралей, важкими металами і канцерогенними речовинами.

При організації систем моніторингу виходять із встановлення пріоритетів на основі певної сукупності критеріїв. Так, для моніторингу забруднень був рекомендований (Найробі, 1974 р.) такий перелік:

— величина фактичного або потенційно можливого впливу на здоров'я і добробут людини, на клімат або екосистеми;

— схильність до деградації в навколишньому природному середовищі і накопичення в організмі людини і харчових ланцюгах;

— можливість хімічної трансформації у фізичних і біологічних

системах, внаслідок чого повторні (дочірні) речовини можуть виявитися "більш токсичними або шкідливими;

— мобільність (рухливість);

— фактичні або можливі тренди (тенденції) концентрацій у навколишньому середовищі й в організмі людини;

— частота і/або розмір впливу;

— можливість замірів на даному рівні в різноманітних середовищах;

— Значення для оцінки положення в навколишньому природному

середовищі;

— придатність із точки зору загального поширення. Велике число забруднень було оцінено в балах (від 0 до 3) по кожному з вироблених критеріїв. За найбільшими сумами балів були визначені пріоритети (чим вища сума, тим вищий пріоритет). Знайдені в такий спосіб пріоритети потім були розбиті на вісім класів (чим вищий клас, тобто менший його порядковий номер, тим вищий пріоритет). При цьому вказується середовище і тип програми вимірювань (імпактний, регіональний і "базовий", глобальний). Нижче наводиться класифікація пріоритетних забруднюючих речовин та пріоритети і програми вимірювань (табл. 3.4).

Таблиця 3.4