Рівень схильності підлітків до проявів девіантної поведінки
пропускають школу не більше одного разу на тиждень;
тікали з дому;
вимагали гроші чи якісь речі;
є знайомі правопорушники;
вживали алкогольні напої;
Діаграма 2
Рівень схильності підлітків до проявів девіантної поведінки
пропускають школу не більше одного разу на тиждень;
тікали з дому;
вимагали гроші чи якісь речі;
є знайомі правопорушники;
вживали алкогольні напої;
Отже, порівнявши результати опитування, можна зробити такий висновок, що майже однаковими є показники стосовно відвідування занять учнями обох шкіл, вони є досить низькими, що є дуже негативним для підлітків та їх поведінки, адже прогулювання школи є певним показником, який може свідчити про негативну поведінку підлітків.
Стосовно алкогольних напоїв, то в ЗОШ № 1 30% куштували спиртні напої, а в ЗОШ № 2 40 відсотків. Це також, є певним проявом антисуспільної поведінки, адже в алкогольному сп’янінні людина може чинити не обдумані дії. Втікали з дому по 10 % учнів з кожної школи. Цей показник свідчить, що підлітки з обох класів мають певну схильність до девіантної поведінки, адже втікаючи з дому вони вже наражають себе на небезпеку, а ось вимагали гроші чи якісь речі 10% підлітків ЗОШ № 1 та 15% підлітків ЗОШ № 2, це також не є позитивним результатом.
А от що стосується знайомих, які чинили порушення, то в ЗОШ № 1 у 20% є такі знайомі та в ЗОШ № 2 у 10%, це в свою чергу свідчить, що оточення з яким спілкуються підлітки є не сприятливим для їхнього розвитку, адже за часту на прояви девіантної поведінки впливає оточення підлітка. Тож, з вищезазначеного можна зробити висновок, що показники обох шкіл є майже однаковими, але є деякі відмінності.
На думку автора , в кожному класі обох шкіл є відсоток підлітків, які є схильними до проявів девіантної поведінки. Але, якщо аналізувати у відсотковому співвідношенні, то більш схильними до проявів девіантної поведінки є учні ЗОШ № 2, так як у цих підлітків, аж у 15% є схильність до вимагання, у 40% до вживання алкогольних напоїв та у 10% намагання втекти з дому, а це в свою чергу є певними задатками для виникнення девіантної поведінки у підлітків. Тому з цими учнями потрібно працювати, аби схильність не переросла в девіантну поведінку, тому що проводити профілактичну роботу набагато простіше, а ніж працювати саме з девіантною поведінкою. Тож, до такого спектру роботи необхідно залучати різноманітних фахівців, які зможуть вплинути на дану категорію підлітків.
2.3. Шляхи удосконалення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками девіантної поведінки
Питання реабілітаційно-педагогічної роботи з девіантними підлітками гостро постає в нашому суспільстві і тому потребує здійснення заходів, тобто проведення певних методик, застосування технологій, які будуть повертати підлітків до нормального функціонування в суспільстві.
Основними шляхами покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками є проведення ряду заходів. Для того, щоб покращити реабілітаційно-педагогічну роботу з підлітками девіантної поведінки спеціалісту потрібно, налаштувати себе на дуже клопітку роботу. Так, як працювати з даною категорією людей виявляється досить складно, це супроводжується певним рядом чинників. Наприклад, сукупність соціальних чинників (сімейних, шкільних, мікрооточення) справляє істотний вплив на розвиток особистості підлітка. Ці чинники можуть впливати на особистість як негативно так і позитивно. Асоціальна поведінка підлітків може обумовлюватися не прогалинами у правосвідомості, а порушеннями психічного розвитку та відхиленнями в емоційно-вольовій, інтелектуальній сфері, незрілості, “дитячій” мотивації провини.
Останнім часом у нашій країні помітна негативна тенденція до збільшення числа так званих девіантних підлітків. Часто це соціальні сироти – дезадаптовані, тривожні, озлоблені тому, потрібно здійснювати психокорекцію, тобто при роботі з даною категорією підлітків можна застосувати рідко використовуваний метод – епістолярну психотерапію. Епістолярна психотерапія (листи до підлітка) – надзвичайно ефективна. Написане переконує та зворушує сильніше, ніж сказане. Лист читають залишившись на самоті, він діє подібно до навіювання у стані аутогенної релаксації. Лист здатен впливати й на рівні переконання, як при гіпнозі. Адресат сам вибирає час, коли його можна читати й сприймати. Це роблять без поспіху, на дечому затримуючись, до чогось знову та знову повертаються, листа беруть з собою в дорогу, зберігають та перечитують. Напучування в листах практикували віками.
Усім відомі листи Сенеки до Луцилія, настанови Жан-Жака Руссо та Мішеля Монтеня. Тому практикується листування з дітьми схильними до правопорушень та бродяжництва, аби утримувати їх від шкідливих звичок, проводити соціальну реабілітацію та адаптацію [34, с. 49].
Також, для покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з девіантними підлітками можна використовувати програми примирення – це нова технологія роботи з девіантними підлітками. Більшість педагогів не настільки наївні, щоб думати, що страх перед покаранням утримає тяжких підлітків від нових правопорушень чи інших негативних ситуацій. Тому необхідно шукати інші способи роботи з ними. Це не значить, що потрібно звільнити юного порушника від відповідальності. Навпаки, ми повинні допомогти йому навчитися брати на себе відповідальність за свої вчинки. Цього можна досягти за допомогою програм примирення. Підлітки часто потрапляють в складні та небезпечні ситуації, вступають у конфлікти, які можуть приводити до серйозних наслідків. З таких ситуацій підлітку тяжко вийти самому – не легко впоратися з наслідками, загладити свою провину. Тому їм необхідна допомога, яку надає програма примирення. Програма примирення – це переговори між учасниками конфлікту. Такі переговори дозволяють людям обговорити ситуацію та знайти вихід з конфлікту. Переговори повинен вести спеціально підготовлений ведучий, який нікого не звинувачує і не виправдовує – тобто він займає нейтральну позицію, допомагає сторонам краще зрозуміти одне одного і домовитися. Програми примирення дозволяють розв’язати конфліктні ситуації, компенсувати збитки постраждалій стороні, якщо це необхідно, нести відповідальність за скоєний проступок перед постраждалою стороною, сприяють налагодженні діалогу, підтримують конструктивний спосіб вирішення проблем.
Аналогічні програми практикуються в усьому світі уже більше тридцяти років, але тільки нещодавно вони з’явилися в Україні. Практика показала, що приблизно 70% програм примирення закінчуються успіхом: підписується примирювальний договір, між конфліктуючими сторонами встановлюються рівні відносини, винуватці відшкодовують збиток постраждалим. Підлітки вчаться домовлятися і не повторювати скоєних помилок [31, с. 193 – 195].
При роботі з девіантними підлітками соціальні педагоги, соціальні працівники, психологи та інші спеціалісти повинні вміти прислухатися до підлітка, не лише сухо застосовувати, методики чи технології, а потрібно ще вміти налагоджувати контакт, якщо у підлітка виникне довіра, і він відчує, що з ним спілкуються, на нього звертають увагу він зможе почувати себе більш простіше та бути відкритим до плідної співпраці. При проведенні реабілітаційно-педагогічної роботи з такими підлітками потрібно перш за все виявити причину такої поведінки, адже частіше за все коріння може сягати якихось сімейних проблем. Як правило, це діти з малозабезпечених сімей, з проблемних сімей, але на сьогоднішній день спостерігається тенденція, що навіть і в добре забезпечених і ззовні благополучних сім’ях можуть бути підлітки з девіантною поведінкою, частіше всього причиною цього є не достатній прояв уваги з боку батьків чи то вчителів, тобто байдужість по відношенню до підлітка.
Працюючи, наприклад, з неповнолітніми правопорушниками використовуються суспільні та відволікаючі програми. Суть яких заключається у тому, щоб не допускати контакти неповнолітніх делінквентів з системою кримінальних юстицій, так як протиправність даної категорії осіб буде посилюватися тим більше, чим глибше вони будуть занурюватись в цю систему. В результаті в США перевагу було віддано, з однієї сторони, створенню спеціальних комун та общин по перевихованню неповнолітніх правопорушників та молодих злочинців, а з іншого боку – реалізації альтернативних позбавленню волі видів покарань – штрафів, умовного засудження та інше [22, с. 19].
З метою запобігання правопорушень у загальноосвітній школі та в навчальних закладах нового типу, зокрема в гімназіях, слід першочергово проводити профілактичну роботу – слідкувати за відвідуванням учнями уроків, за виконанням правил для учнів, покращувати морально-правову свідомість за допомогою правового всеобучу [36, с. 37].
Для удосконалення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками з девіантною поведінкою дуже дієвими є рольові ігри та перегляд повчальних фільмів. Так, як програючи роль, якогось героя, чи то позитивного, чи то негативного, підліток може інтерпретувати себе та свою поведінку з даним героєм і таким чином, виявити хороші та погані якості людини. Зрозуміти, як можна чинити, а як ні. Це дуже впливовий метод роботи з підлітками, адже він особисто приймає на себе якусь роль, а в кінці робить висновок на загал, де кожен може, щось додати своє. Вислухавши думки інших та прийнявши свою, підліток може змінювати свою поведінку в кращу сторону. Але підбирати ролі та фільми для перегляду повинен кваліфікований фахівець, аби цей вид роботи був дієвим, а результати високими та позитивними.
Особливо дієвим видом роботи, який спрямований на покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками є використання тренінгів, які допомагають підлітку реабілітуватися та пристосуватися до навколишніх умов. Основними напрямками при проведені тренінгу з дітьми девіантної поведінки є: здійснювати прогнозування учнівської поведінки, що відхиляється від норми, впроваджувати профілактичний напрям роботи як пріоритетний в роботі з підлітками, впроваджувати психолого-педагогічний консиліум як форму супроводу дітей з девіантною поведінкою, здійснювати корекційну роботу з учнями, що мають девіації в наступних формах: робота з родиною, групова та індивідуальна робота з дітьми [37, с. 22].
Ще одним способом роботи з девіантними підлітками є проведення індивідуальної консультативної допомоги, такий вид педагогічної роботи широко використовують в Німеччині. Тож, наша країна могла б запозичити даний вид роботи з підлітками, адже індивідуальна консультативна допомога націлена на соціальне навчання в групі. Вихователь, що рекомендується фахівцями державних і суспільних установ, повинен намагатися разом з підлітком вирішити проблеми виховання в умовах звичного для підлітка середовища [45, с. 112].
Також, для того, щоб удосконалити реабілітаційно-педагогічну роботу з підлітками девіантної поведінки можна використовувати такі засоби:
– засоби “природи”. У цьому випадку мається на увазі вплив на дитину (на її біологічну, психологічну, соціальну поведінку) за допомогою засобів природи з метою відновлення цінності дитини. Засобами такої реабілітації можуть бути терапія природою, аромотерапія, повітряні ванни, загартовування;
– засоби “культури і мистецтва”, коли передбачений вплив на дитину (її біологічну, психологічну, соціальну поведінку) за допомогою засобів мистецтва, культури з метою відновлення її цілісності. Засобами такої реабілітаційної роботи можуть бути музика, театр, гра, живопис;
– “соціальні засоби”, тобто вплив на дитину (біологічну, психологічну, соціальну поведінку) за допомогою соціальних засобів з метою відновлення її цілісності. Засобами такої реабілітації може бути спільна діяльність і спілкування із представниками різних соціальних груп (батьки, однолітки, спортивна група) [25, с. 112].
Однією із форм реабілітаційно-педагогічної роботи з цією категорією підлітків є проведення “вуличної” роботи. Вона активно реалізується в діяльності соціальних служб для молоді. Зміст вуличної роботи полягає у використанні різноманітних ігрових технік і залученні до ігрової діяльності і підлітків, і їх сімей (“Ігротеки на вулиці”); проведенні з ними екскурсій та інших форм організації дозвілля; налагодженні контактів з підлітками в місцях їх найбільшого скупчення, з’ясуванні потреб і проблем зазначеної групи неповнолітніх (вуличні рейди); залучення вуличних груп до молодіжних об’єднань; здійснення профілактичних заходів підлітками серед своїх однолітків (метод “рівний-рівному”); популяризації здорового способу життя серед неповнолітніх з девіантною поведінкою в умовах вуличного простору (“театри вуличного дійства”) тощо [5, с. 86].
Тому для покращення реабілітаційно-педагогічної роботи необхідно залучати провідних спеціалістів, які б могли співпрацювати з підлітками, налагоджувати контакт і корегувати поведінку таких підлітків. А також, педагогам та батькам намагатися залучати підлітків до різноманітних гуртків, секцій, тобто спрямувати їх на проведення активного способу життя. Батькам необхідно приділяти більше уваги до дитини, спілкуватися з нею, відпочивати, адже підлітковий вік це досить складний період життя, тому необхідно допомогти підлітку перелаштуватися на пристосування до дорослого життя і краще якщо в цьому будуть домінувати педагоги та батьки, а не підозрілі друзі. Звичайно, не можна відокремлювати підлітка від його друзів, адже це також, до добра не доведе. Необхідно просто контролювати підлітка, але і тут потрібно мати міру. Тобто, найоптимальнішими шляхами покращення реабілітаційно-педагогічної роботи буде покращення та удосконалення існуючих технологій роботи з девіантними підлітками.
Висновки до другого розділу
Отже, розглянувши технології реабілітаційно-педагогічної роботи, ми можемо зробити такий висновок. Кожна окрема технологія, по різному впливає на особистість підлітка, тому для отримання позитивного ефекту після використання будь-якої реабілітаційно-педагогічної технології, необхідно враховувати особливості кожного підлітка. Тому, що певна особистість може по різному реагувати на ту, чи іншу технологію, тому це потрібно враховувати підчас роботи з підлітками з девіантною поведінкою.
Таким чином, особливо дієвими технологіями при роботі з девіантними підлітками є особистісно-орієнтовані педагогічні технології. В їх основі є незаперечне визнання індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини, наділеної своїм неповторним суб’єктивним світом і досвідом. Застосування цих технологій і управління ними залежить від індивідуальних здібностей підлітка як учасника реабілітаційного процесу. Це робить технології гнучкими, варіативними, багатофакторними. А для отримання більш ефективного результату підчас роботи з підлітками девіантної поведінки необхідно використовувати комплекс реабілітаціно-педагогічних технологій, що є більш дієвим та корисним.
Дослідження рівня схильності осіб підліткового віку до проявів девіантної поведінки, показало, що учні 8-х класів мають певну схильність до проявів певних видів девіантної поведінки. Це є досить поганим показником, адже підлітки перебувають у перехідному віці, і якщо не втрутитися батькам та спеціалістам, то це може призвести у майбутньому до певних ускладнень. В даний момент схильність до девіантної поведінки є не дуже вираженою, тому спостерігаються тільки окремі випадки, то ж потрібно попрацювати з підлітками, аби досягти позитивного результату та уникнути негативних ситуацій в майбутньому. Тож, виявилося, що учні обох шкіл мають середній рівень схильності до проявів девіантної поведінки, але більш яскраво цей рівень виділяється в учнів 8 класу ЗОШ № 2.
Для покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками девіантної поведінки, необхідно використовувати різноманітні заходи, які допоможуть дітям залучитися до нормального ритму та жити повноцінним життям. Особливо дієвими при роботі з підлітками девіантами є використання програм примирення, епістолярна терапія, трудова терапія. Також, ефективними при роботі з неповнолітніми правопорушниками є суспільні та відволікаючі програми – суть яких заключається у тому, щоб не допускати контакти неповнолітніх делінквентів з системою кримінальних юстицій, так як протиправність даної категорії осіб буде посилюватися тим більше, чим глибше вони будуть занурюватись в цю систему. Рольові ігри, також, є непоганим шляхом покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з підлітками, але за умови, що їх будуть організовувати фахівці, які на цьому розуміються.