11.Класифікація рахунків, відображення на рахунках операцій з трьох господ процесів.

Класифікація рахунків – групування рахунків за економічним змістом, структурою та призначенням. Таке групування допомагає бухгалтеру вірно викор рахунки при складанні бухг проводок. Класиф рахунків за економічним змістом будується на предметі бухгалтерського обліку й зумовлена класифікацією об’єктів обліку. Відповідно до того рахунки поділяють на такі групи: рахунки активів; рахунки зобов’язань; рахунки власного капіталу;рахунки господарських процесів;

За структурою та призначенням рахунки групуються у такі групи:

Основні рахунки, що призначені для контролю за ресурсами підприємства, його капіталу та зобов’язань. Для чого всі основні рахунки поділяються на: а) матеріальні (№ 10, 12, 20, 28) – активні; б) рахунки капіталу (№ 40, 41, 42) – пасивні; в) рахунки грошових коштів та їх еквівалентів (№ 30, 31, 32) – активні; г) рахунки розрахунків (№ 36, 37, 60, 63) – активно – пасивні, активні, пасивні. Регулюючі рах, що призн для уточн вартості об’єктів, яка відобр на осн рах. Різницею між ними є залишкова вартість основних засобів, яка включається у валюту балансу. Операційні рахунки, що призначені для обліку операцій трьох господарських процесів. Вони поділяються на:калькуляційні (активні);збирально–розподільчі (ні активні, ні пасивні); бюджетно–розподільчі (активні, пасивні);порівнюючи (ні активні, ні пасивні). Калькуляційні призначені для обліку витрат на виробництво продукції і підрахування собівартості виготовленої продукції (№23). Збирально–розподільчі призначені для обліку витрат на управління і обслуговування виробництва. (№ 91, 91, 93) Бюджетно–розподільчі призначені для обліку доходів і витрат звітного періоду, які фактично відносяться до наступного періоду (№ 39, 69). Порівнюючи призначені для визначення чистого доходу від продажу продукції, втрат від браку, фінансового результату діяльності підприємства (№ 24, 70, 79). Фін–рез рах (№44) призначений для підрахування невикористаного прибутку(непокритого збитку). Слід пам’ятати, що рахунки класів 7, 8, 9 є тимчасові, залишків ніколи не мають, у балансі не відображаються, у кінці місяця вони закриваються на інші балансові рахунки. Позабалансові рахунки призначені для обліку товарно–матеріальних цінностей, які не належать підприємству, знаходяться на відповідальному зберіганні, орендовані, прийняті на комісію або на гарантійне обслуговування. Облік операцій на цих рахунках ведеться без застосування подвійного запису, а інформація обов’язково надається у примітках до звітів.

Розглянемо, за допомогою яких рахунків бухгалтер здійснює облік операції, що відбувається внаслідок трьох господарських процесів.

Облік процесу постачання (придбання запасів).

Придбаючи запаси у постачальників, підприємство сплачує їх вартість і має затрати по їх доставці на свій склад. Всі ці затрати складають фактичну собівартість придбаних запасів.

ТЗВ:доставка до міста;доставка по місту; розваження – завантаження.

У бухгалтерському обліку операції процесу постачання протягом місяця відображаються за дебетом матеріальних рахунків, у залежності від того, які запаси придбає підприємство, і за кредитом різних рахунків, у залежності від витрат на їх придбання, тобто:

Д 201, 202, 203 ...

К 31, 63 – вартість, доставка запасів

К 66, 65 – зарплата вантажників, відрахування на соціальні заходи;

К 372 – витрати підзвітних сум на придбання запасів.

Кожен місяць після нарахування заробітної плати бухгалтер розраховує суми відрахувань на соціальні заходи за встановленими процентами від нарахованої зарплати.

До фондів соціального захисту робітників відносяться:

ПФ – пенсійний фонд 32,3%

ФСС – фонд соціального страхування 2,9%

ФБ – фонд страхування на випадок безробіття 1,6%

ФВВ – фонд страхування від нещасних випадків 1,0%

Облік процесу виробництва.

Затрати на виробництво готової продукції включають прямі витрати та непрямі.

Прямі витрати є витрати, що безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. Їх протягом місяця бухгалтер відображає на рахунках Д23, К20 – прямі матеріальні витрати, К66, 65 – прямі витрати на оплату праці та соц заходи.

Непрямі виробничі витрати (цехові, витрати на експлуатацію обладнання) протягом місяця відображаються на рахунках

Д91, К20 – непрямі матеріальні витрати, К66, 65 – непрямі витрати на оплату праці та соціальні заходи, К13 – знос необоротних активів.

У кінці місяця накладні виробничі витрати бухгалтер списує проводкою Д23, К91. Витрати на управління підприємством у цілому протягом місяця збираються на рахунках .

Д92, К20 – матеріальні витрати, К66, 65 – витрати на оплату праці апарату управління, К13 – знос необоротних активів, К372 – витрати на відрядження тощо.

В кінці місяця цей рахунок закривається проводкою Д79, К92. Готова продукція, що випущена з виробництва, списується проводкою Д26, К23.

Облік процесу реалізації. Відповідно до нових П(С)БО, реалізованою вважається продукція, яка відвант покупцям. Такий метод обліку реалізації назив методом “нарахув”.

С/в реалізов продукції на рахунках Д90, К26 відображається і одночасно нараховується заборгованість покупців, яка складає дохід під-тва від реалізації, який потім зараховується на поточний рахунок підприємства: ця сума доходу включає ПДВ та відраховується проводками

Д36 Д31

К70 К36

У кінці місяця чистий дохід від реалізації (без ПВД) буде списано на фінансові результ проводкою: Д70, К79, а ПДВ буде списано як заборгов бюджету проводкою Д70, К64.

Проводкою Д79, К90 списується собівартість реалізованої продукції.

Витрати на збут продукції протягом місяця бухгалтер відображає на рахунках Д93 з К204, 66, 65, ... Це витрати на упакування продукції, розвантаження – завантаження, доставку до покупця тощо. У кінці місяця рахунок 93 закривається на рахунок 79 проводкою: Д79, К93. Таким чином на рахунку 79, який не має залишків, у кінці місяця визначається фінансовий результат від реалізації продукції шляхом порівняння дебетового та кредитового оборотів. Якщо кредитовий оборот перевищує дебетовий оборот (витрати), підприємство отримує прибуток від реалізації продукції, який списується проводкою: Д79, К44 – прибуток . Якщо, навпаки, дебетовий оборот перевищує кредитовий, підприємство отримає збиток, тоді проводка буде: Д44, К79.

12.Визначення первинного документа. Документація як складова частина методу бухгалтерського обліку. Класифікація документів, їх структура, вимоги до складання. Порядок прийнят перевірки й обробки документів.

Б-як господ операція у бухг обліку повинна бути записана на місці її здійсн у відпов бухг докум (накладній, чеку, рахунку, ордері тощо). Таке відобр об‘єктів обліку (господарських явищ та процесів) у первинних бухгалтерських документах називається первинним обліком.

Первинний облік – перший етап облік процесу, який охоплює спостер, вимірювання об‘єктів обліку і реєстр одерж інф на паперових або машинних носіях –документах.

Документ - матеріальний носій, що його використовують у процесі спілкування, на якому за допомогою різних засобів і способів зафіксована в доцільній для сприйняття формі інф.

Бухг документ – це письмове свідоцтво певної форми і змісту, що фіксує і підтверджує факт здійснення господарської операції або розпорядження на право її проведення.

Документація – сукупність документів, що їх складають на всі господарські операції. Дані первинних бухгалтерських документів є основою первинної облікової інформації.

Документування – це процес суцільного й неперервного відображення об’єктів бухгалтерського обліку в первинних бухгалтерських документах. Документування є важливою частиною бухгалтерського обліку. На підставі даних первинних бухгалтерських документів здійснюється контроль за правомірністю здійснення господарських операцій на підприємстві.

Бухг докум класиф за такими озн:

За місцем складання бухг документи поділяють на внутрішні та зовнішні.

За признач бухг документи поділяють на: розпорядчі, які вміщують розпорядження на право здійснення операцій; виконавчі, що підтверджують факт здійснення господ операції (прибутковий ордер), накладна, рахунок-фактура; бухг оформл, що їх складають працівники бухгалтерії на підставі даних розпорядчих і виконавчих документів (розрахунки заробітної платні, амортизації, податків); комбіновані, в яких поєднані ознаки розпорядчих, виконавчих документів та документів бухг оформл (лімітно-забірна карта, наряд тощо).

За порядком складання бухгалтерські документи поділяють на первинні, які складають у момент здійсн операції або безпосередньо після її закінчення (ордер, накладна), та зведені, які складають на підставі даних згрупов однорідних первин докум (аванс звіт, платіжн відом).

За способом оформлення операцій бухг докум поділ на однораз, котрі заповнюють на одну операцію, та нагромаджув, в яких записують однорідні господ операції за певний період.

За змістом бухг докум поділ на грош, розрах, обліку матер запасів, обліку особ складу.

Усі первинні бухг документи з місць їх оформл у встан терміни передають у бухг. Кожен первинний документ у бухгалтерії підлягає:

Перевірку первинних документів здійснюють за суттю (чи відповідає господарська операція чинному законо­давству), формою (правильність і повнота заповнення усіх реквізитів, цифрових і текстових записів, дотримання термінів оформлення і подання документів у бухгалтерію) та арифметичним підрахунком (перевірка цифр, підсумків).

Оброблення первинних бухг документів полягає у їх кодуванні, таксуванні і групуванні.

Суть кодування полягає у тому, що всі показники пер­винного документа позначають чинною на підприємстві системою кодів.

Таксування — це визначення грошової оцінки операції, яка виражена в первинному документі в натуральних або трудових вимірниках.

Групування документів - це об'єднання їх у групи за однорідними ознаками (касові, розрахункові тощо) за певний звітний період.

Групування робиться для скорочення облікових записів. Отримані внаслідок групування первинних документів підсумкові дані відображають у нагромаджувальних відо­мостях, журналах.

Закінчується оброблення первинних документів їх погашенням. Бухгалтерські документи підлягають опера­тивному й обліковому погашенню.

Оперативному погашенню підлягають усі документи, ордери, а також документи, які стали підставою для нарахування заробітної платні та інших подібних виплат. На них штампом або ручкою ставлять записи „Одержано" або „Сплачено" із зазначенням дати (числа, місяця, року).

При обліковому погашенні первинних бухгалтерських документів на них ручкою або штампом проставляють номери кореспондуючих рахунків (відповідно до змісту документа), номер реєстру, в який заносять дані з пер­винного документа, дату й підписи виконавців, які обро­били документ.

Погашені первинні документи передають на збере­ження до поточного архіву, в якому вони зберігаються у спеціальних шафах під замком протягом звітного періоду (до кінця року).Після закінч звітн періоду всі документи передають під розписку на збереж до постійного архіву. За організацію збереж документів відповідає гол бухгалтер. Видають документи з архіву для користув іншими підрозділами під-тва тільки за дозволом гол бухгалтера.

Первинні документи з архіву видають за постановою органів прокуратури, слідчих органів, контрольно-ревізійної служби, державної податкової адміністрації та спеціальним запитом і з дозволу керівника підприємства. Вилучення оформляють актом. Копія документа залишається у посадової особи, що відповідає за його збереження.

Після закінчення терміну зберігання та за умови проведення ревізії документів їх знищують, та складають акт на знищення документів, які не підлягають збереженню.Інвентаризація є одним із основних методичних прийо­мів бухгалтерського обліку.

Інвентаризація - це складання опису майна (інвентарю) підприємства, установи на підставі періодичної перевірки наявності цінностей, що перебувають на балансі підприємства, стану їх збереження, правиль­ності ведення обліку.

13.Суть і значення інвентаризації. Види інвентаризації. Порядок проведення інвентаризації, виведення та відображення їх результатів у бухг обліку.

Інвентаризація є важливим засобом контролю за збереженням майна, дотриманням фінансово-платіжної дисципліни.

За повнотою охоплення засобів, коштів і розрахунків підприємства інвентаризації поділяють на:повні, які охоплюють усе майно і розрахунки під­приємства (річна інвентаризація);часткові, у процесі яких роблять інвентаризацію окре­мих видів господарських засобів і розрахунків (інвента­риз каси, інвентариз матер запасів тощо).

За часом проведення інвентаризація буває:разова, що здійснюється одноразово; перманентна, яку проводить постійно діюча комісія. Відповідає за організацію проведення інвентаризації керівник підприємства. Він визначає об'єкти, кількість і терміни проведення інвентаризації.

Існують випадки, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, а саме:а) при переданні майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство;б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилася після 1 жовтня звітного року. Інвентари­зацію будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів основних фондів проводять один раз у три роки, а бібліо­течних фондів - один раз у п'ять років;в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передання справ);г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів);д) за приписом судово-слідчих органів;е) у випадках техногенних аварій, пожежі, стихійного лиха (на день після закінчення явищ);є) при переданні підприємств та їх структурних підрозділів; ж) у разі ліквідації під-тва.

Для проведення інвентаризації згідно з наказом керівника на підприємстві створюють інвентаризаційну комісію. До складу інвентаризаційної комісії неодмінно входить головний бухгалтер або представник бухгалтерії. Склад комісії затверджують наказом.

У процесі інвентаризації визначають фактичну наявність об'єктів інвентаризації, дані про які записують у спеціальному документі - інвентаризаційному описі, котрий підписують усі члени комісії. Розроблено типові форми інвентаризаційних описів - ІНВ-1-ІНВ-21. Фактичну наявність об'єктів обліку під час проведення інвентаризації визначають безпосереднім обмірюванням, зважуванням, перерахунком, звірюванням документів тощо. При прове­денні інвентаризації неодмінно повинна бути присутня матеріально відповідальна особа. Вона дає розписку, що всі прибуткові й видаткові документи стосовно обліку матеріальних цінностей здано до бухгалтерії.

На час проведення інвентаризації діяльність підрозділу припиняється. Здійснення операцій можливе тільки в особливих випадках і лише за дозволом керівника підприємства.

Результати інвентаризації зіставляють з обліковими даними у звірювальних. Унаслідок такого зіставлення і встановлюють відповідність або невідповід­ність облікових і фактичних даних, тобто:а) фактичний і бухгалтерський записи збігаються;б) фактичний залишок менше облікового - нестача;в) фактичний залишок більше облікового — надлишок.