54.Облік витрат сільськогосподарського виробництва.

Організація та ведення управлінського (виробничого) обліку в сільському господарстві, у різних його підгалузях здійснюється за методом повних витрат (Стандарт – кост). В Україні він називається нормативним методом.

Нормативний метод обліку витрат на виробництво сільськогосподарської продукції (робіт, послуг) є складовою системи управлінського обліку.

Нормативний метод визначення собівартості продукції передбачає визначення витрат виробництва як у цілому, так і за окремими його видами (об’єктами).

Основними елементами цього методу є :складання оперативних планів і завдань; розробка планової (нормативної) собівартості продукції; повсякденний, оперативний контроль за витратами на виробництво, порівняння їх з нормами та прийняття управлінських рішень.

Процес виробництва в рослинництві розподіляється за певними видами робіт: лущіння стерні, оранка, боронування, сівба, збирання продукції комбайнами та інші роботи під урожай поточних і наступних років.

Роботи щодо культур або їх груп класифікуються, виходячи з установлених правил агротехніки. Групування і калькулювання собівартості культур здійснюється таким чином, щоб була можливість виявити собівартість основних видів продукції рослинництва.

У тваринництві витрати групують за видами тварин:– Велика рогата худоба:– Свинарство; – Вівчарство. – вирощування молодняку та інші.

Щодо собівартості продукції, витрати на виробництво в сільському господарстві як і в промисловості, розподіляють на прямі, що безпосередньо відносять на собівартість окремих видів продукції, і непрямі (витрати на управління та обслуговування виробництва), що розподіляються на собівартість окремих видів продукції за обраною базою (рис.65).

Деякі особливості відображення у бухгалтерському обліку мають операції за виходом готової продукції рослинництва і тваринництва. У рослинництві готову продукцію, залежно від її подальшого використання, обліковують на рахунках:

Дт рах. №271 «Продукція сільського господарства» (садивний матеріал, солома, ботвина, гичка...);

Дт рах. №272 «Продукція сільського господарства» (зерно пшениці, коренеплоди, кукурудза, фрукти, ягоди...);

Кт рах. № 231 «Рослинництво».

У тваринництві готову продукцію, залежно від її виду, обліковують на рахунках:

Дт рах. №21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі» (приплід, привіс, приріст тварин);

Дт рах. №271 «Продукція сільського господарства» (м'ясо, молоко, яйця, мед...);

Кт рах. № 232 «Тваринництво». Як уже зазначалось вище, готову продукцію протягом року враховують за обліковими цінами, а в кінці року, після підрахування фактичної собівартості продукції рослинництва і тваринництва, такими ж проводками списують відхилення за різними методами. Розглянемо цю інформацію на прикладах.

55.Особливості калькулювання собівартості продукції.

Однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є те, що від окремих видів рослин і тварин отримують кілька видів готової продукції. Одні з них вважаються основними, інші - побічними. Виникає необхідність розподіляти між окремими видами продукції не тільки непрямі, а також і прямі витрати.

Тому в сільському господарстві при визначенні собівартості продукції застосовують різні методи:• прямий метод (коли об'єкти обліку дають лише один вид продукції - основний);• метод розподілу витрат за допомогою коефіцієнтів (коли об'єкти обліку дають кілька видів основної продукції);• метод виключення вартості побічної продукції (коли об'єкти обліку дають кілька видів продукції - основну та побічну);• метод розподілу витрат пропорційно до цін реалізації (коли об'єкти обліку дають кілька видив основної або побічної продукції).

У рослинництві за допомогою прямого методу визначають собівартість продукції овочівництва (помідорів, огірків), плодових та ягідних насаджень (яблук, груш, полуниць).

Але при визначенні собівартості продукції у змішаних садах, ягідниках витрати розподіляють між видами продукції пропорційно до їх вартості за цінами реалізації.

При визначенні собівартості зернових культур, кукурудзи, однорічних та багаторічних трав, цукрових буряків, конопель, виноградників застосовують метод коефіцієнтів і метод виключення вартості побічної продукції.

Вартість соломи, гички, стеблиння кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається, виходячи із розрахункових витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної продукції.

Під час складання звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість побічної продукції.

Витрати на вирощування і збирання зернових культур становлять собівартість зерна, зерновидходів та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновидходами; при цьому зерно береться за одиницю, а зерновидходи прирівнюються до нього зі коефіцієнтом, який розраховується за вмістом у них повноцінного зерна.

У тваринництві також одержують різні види продукції: молоко, шерсть, пух, м'ясо, приплід тварин, гній і таке інше. Тому також використовують різні методи калькулювання собівартості продукції.

По-перше, це метод виключення вартості побічної продукції. Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції) становлять собівартість продукції тваринництва.

Вартість 1 тонни гною, одержаного від групи тварин, визначається, виходячи з розрахункових витрат на його прибирання та вартості підстилки.

Вартість 1 тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу.

Інша побічна продукція (така як вовнолинька, пух, перо, м'ясо півників, курей, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин) оцінюється за цінами можливої реалізації.

Їх вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби та птиці.

У молочному скотарстві розраховується собівартість 1 ц молока й однієї голови приплоду.

Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання дорослої тварини.

Собівартість одного кормодня розраховується діленням усієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Собівартість 1 ц молока розраховується діленням загальної суми витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) на кількість центнерів одержаного молока.

Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці є приріст живої маси та жива маса.

Собівартість 1 центнера приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Собівартість 1 центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і відгодівлю (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів живої маси.

На підставі розрахованої собівартості 1 ц продукції тваринництва обчислюється фактична собівартість продукції, яку було реалізовано, переведено в основне стадо, забито на м'ясо, а також ту, що залишилася в господарстві на кінець року.