28. Методи обліку фін інвест: метод ефективн ставки відсотка, метод участі в капіталі.

Метод ефективної ставки відсотка застосовується для обліку фінан­сових інвестицій, утримуваних підприємством до їх погашення (як правило, довгострокових фінансових інвестицій). Ніяких інших обме­жень до фінансових інвестицій, для оцінки яких використовується цей метод, немає. Відразу зазначимо, що цей метод застосовуєть­ся, як правило, до довгострокових фін інвестицій, на які нараховується фіксована став­ка відсотка.

Його сутність полягає в поступовій аморти­зації різниці між собівартістю фінансової інвес­тиції та сумою, яку підприємство очікує отрима­ти в результаті її погашення (викупу), з ураху­ванням нараховуваних відсотків.

Ефективна ставка відсотка являє собою ставку відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка і дисконту (або різниці річного відсотка і премії) на середню величину собівар­тості інвестиції (або зобов'язання) і вартості її погашення.Сума амортизації дисконту визначається як різниця між сумою відсотка за ефективною став­кою і номінальною сумою відсотка.

Амортизовувана собівартість інвестиції ви­значається шляхом додавання вартості інвестиції на попередню дату і суми амортизації дисконту за звітний період (графа 4).

У бухг обліку операції з придб облігації та амортиз дисконту буде відображено таким чином:

№	Зміст операції	дебет	кредит	Сума, грн.
10.01.2000р.
1	Перерах грошові кошти продавцю облігації	371	311	890
2	Отримано облігацію	143	371	950
31.12.2000р.
3	Нараховано відсотки за облігацією	373	732	130
4	Віднесено суму отриманих відсотків на фінансові результати	732	792	130
5	Переоцінено балансову вартість облігації	143	733	12
6	Суму амортиз дисконту спис на фін рез	733	792	12
7	Отримано відсотки за облігацією	311	373	130
Записи 3, 4, 7 провадяться щороку. Операції 5, 6 здійснюються наприкінці 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 років на суми 14, 16,19, 22 і 27 грн. відповідно. На кінець 2005 року балансова вартість облігації дорівнюватиме її номінальній вартості (1000 грн.)
10.01.2006р.
8	Передано облігацію для погашення	377	143	1000
9	Надійшли грош кошти від погашення облігації	311	377	1000

При визначенні суми амортизації премії необ­хідно від номінальної суми відсотка відняти суму відсотка за ефективною ставкою. При розрахунку амортизовуваної собівартості інвестицій необхідно з первісної її вартості (вартості на по­передню дату балансу) відняти суму амортизації премії.

Метод участі в капіталі — це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або змен­шується на суму збільшення або зменшення част­ки інвестора у власному капіталі об'єкта інвес­тування.

Порядок застосування цього методу досить докладно висвітлено в П(С)БО 12. Як уже за­значалося, цей метод застосовується, як прави­ло, для фінансових інвестицій в асоційовані, дочірні підприємства і в спільну діяльність зі створенням юридичної особи.

Балансова вартість фінансових інвестицій у дочірні та асоційовані підприєм­ства залежить від суми прибутку (збитку), отриманого об'єктом інвестування, і суми визнаних дивідендів. Однак, балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) також на частку інвестора в сумі інших змін власного капіталу об'єкта інвестування (крім змін, здійснюваних за ра­хунок чистого прибутку або непокритого збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до відповідних статей власного капіта­лу інвестора. Якщо сума зменшення частини капіталу інвестора в сумі інших змін у влас­ному капіталі об'єкта інвестування більше показника відповідної статті власного капіта­лу інвестора, то на таку різницю зменшуєть­ся (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Приклад. Припустимо, частка материнського під­приємства у статутному фонді дочірнього підприємства становить 70 %. Інвестор здійснює продаж дочірньому підприємству товару вартістю 1200 грн. (у тому числі ПДВ – 200 грн.) Собівартість товару складає 800 грн.

В обліку буде зроблено такі записи:

№	Зміст операції	дебет	кредит	Сума,грн.
1	Реалізовано товар	682	702	360
Дохід від реалізації відображається виключно в сумі, що припадає на частку інших інвесторів у дочірньому підприємстві (1200х30%)
2	Нарах податк зобов щодо ПДВ	702	641	200
Може виникнути, наприклад, така ситуація: частка інвестора у дочірньому підприємстві становить 90 %. Тоді перший запис буде зроблено на суму 120 грн. (1200 х 10 %), внаслідок чого на кінець звітн періоду можл дебетовий залишок по рахунку 702, який буде спис записом Дт 791 — Кт 702
3	Спис на витрати собіварт реалізованого товару	902	281	240
Витрати (аналогічно доходам) відображаються в частині, що припадає на частку інших інвесторів дочірнього підприємства (800 х ЗО %)
4	Суму доходів від реалізації, що припадає на частку материнського підприємства, віднесено до складу доходів майбутніх періодів (1200 х 70 %)	682	69	840
5	Частину собівартості реалізованого товару, що припадає на частку інвестора, включено до складу витрат майбутніх періодів (800х 70 %)	39	281	560
6	Наприкінці звітного періоду:
	— списано дохід на фінансові результати	702	791	160
	— віднесено на фін рез собіварт реаліз товару	791	902	240
Після реалізації товару дочірнім підприємством
7	Відображено суму доходу від реалізації, раніше віднесену до складу доходів майбутніх періодів	69	702	840
8	Списано на витрати собівартість реалізованого товару, віднесену на витрати майбутніх періодів	902	39	560

29.Оцінка виробничих запасів у поточному обліку і в балансі.

П(С)БО–9 “Запаси” дає методологічні засади для формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства. Запаси – це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господ діяльн; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, викон робіт та надання послуг, а також управління під-твом.

Для потреб бухг обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, незавершене виробництво у вигляді незакінчених технологічних процесів.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Згідно із стандартом 9 до запасів належать: виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали);незавершене виробництво;готова продукція;товари;МПШ;молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукція сільського й лісового господарств тощо.

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їхнє правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення, залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу для готової продукції – меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у випуску готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

За призначенням виробничі запаси групуються таким чином: Сировина й основні матеріали.Допоміжні матеріали. Паливо. Тара і тарні матеріали. Будівельні матеріали.Запасні частини для проведення ремонтів.Тварини на вирощуванні та відгодівлі. Матеріали сілськогосподарського призначення. Малоцінні та швидкозношувані предмети.

Оцінка запасів безпосередньо пов’язана з визначенням вартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінка запасів можлива за різною вартістю.

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємтва за первісною вартістю, яка визначається згідно П(С)БО–9 "Запаси".

Первісна вартість запасів складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачується за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів; суми ввізного мита: суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників; інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведення їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання й підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на потрібні та непотрібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів та їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Облікові ціни визначаються або як середня зважена величина фактичної заготівельної собівартості за тривалий минулий період, або як планово-заготівельна собівартість, що визначається на основі прейскурантних (договірних) цін і запланованого розміру транспортно-заготівельних витрат.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку передбачають вільний вибір методики оцінки матеріальних цінностей, тобто вони не обмежуються рекомендаціями з вибору мінімальної оцінки з двох можливих. За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку використовуються такі методи оцінки:

• первісна вартість являє собою грошовий вираз цінопридбання конкретного предмета;

• відновлена вартість являє собою суму коштів, яку потрібно було б виплачувати на даний момент за необхідності зміни предмета ішим таким самим;

• чиста вартість реалізації – це ціна продажу за відрахуваанням торговельних витрат у межах прибутку. Цей метод дає змогу визначити втрачену вигоду у випадках, коли предмет не буде реалізований на сторону;

• приведена вартість – дисконтована величина майбутніх надходжень коштів, яку, як передбачається, може принести реалізація даного предмета у процесі звичайної комерційної операції.

У міжнародній практиці користуються спеціальними термінами, що характеризують методи оцінки матеріальних цінностей у активі балансу (рис.42, 43, 44).

Метод Fito – це метод, за яким матеріальні цінності оцінюються за ціною придбання (заготівельна собівартість), якщо вона менша від ціни продажу. Різниця відображає можливий прибуток. Ціна придбання визначається як середня зважена величина з усіх партій закуплених матеріальних цінностей, або за вартісю першої придбаної одиниці товару. Fito – це метод оцінки за первісною вартістю.

Метод Lifo – це метод оцінки за відновленою вартістю (вартістю останніх за часом закупок), тобто коли матеріальні цнності оцінюються за ціною реалізації,якщо вона менша від ціни придбання (заготівельної собівартості). Різниця відображає приховааний збиток підприємства. При цьому ціна придбання визначається як середня зважена або як вартість останньої одиниці придбаного товару.

30.Облік надходження виробничих запасів. Облік наявності та руху виробничих запасів на складі та в бухгалтерії.

У процесі документального оформлення первинного обліку запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами (рис.45).

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є: накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів тощо.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають з виписуванням "Прибуткового ордеру". Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супровідних документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають “Акт про приймання матеріалів”.

Основними документами, що відображають видачу матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб є лімітно-забірні картки , накладні-вимоги.

Складський облік матеріалів – це сортовий, кількісний оперативно-технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі за допомогою карток. Картки складського обліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії і віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи у картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.

31.Визначення фактичної собівартості виробничих запасів.

Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії,перевіряються як з точки зору правильності їх оформлення, так і по суті відображених у них операцій. Прибуткові ордери звіряють з рахунками, що до них належать, транспортними документами, прийомними актами тощо. Лімітні картки, що надійшли зі складу, зіставляють з іншими примірниками, одержаними від цехів-споживачів, з примірниками тих же накладних, що надійшли від складів одержувачів, лімітні картки і вимоги відзначають у реєстрах видачі тощо.

Далі документи таксують, тобто зазначені в них матеріали оцінюються за твердими обліковими цінами.

Для обліку надходження й використання виробничих запасів використовують такі синтетичні інвентарні субрахунки рахунку №20 “Запаси”: № 201 “Сировина і матеріали”,№ 203 “Паливо”,№ 205 “Будівельні матеріали”,№ 207 “Запасні частини”,№ 208 “Матеріали с/г-ого призначення”,№ 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”, № 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” та ін.

В обліку підприємства-покупця за умови попередньої оплати виробничих запасів, які ще не надійшли на це підприємство, проводки, з урахуванням податкового обліку, будуть такі:

1. Оплата відповідно до суми в ПД, списаної з поточного рахунку (з ПДВ):

Дебет рахунку №631 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Кредит рахунку № 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

2. Оприбуткування матеріальних цінностей (за договором постачання):

Дебет № 201 “Сировина і матеріали”.Дебет № 203 “Паливо” та ін.

Дебет субрахунку № 644 “Розрах з податк кредиту” (на суму податку на додану вартість).

Кредит рахунку № 631 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

3. Оприбуткування раніше не врахованих на балансі виробничих запасів:

Дебет рахунку № 20 “Виробничі запаси”.

Кредит рахунку № 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.

4. Безоплатно отримані виробничі запаси:

Дебет рахунку № 20 “Виробничі запаси”.

Кредит рахунку № 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.

5. Отримані виробничі запаси в обмін на інші активи:

Дебет рахунку №20 “Виробничі запаси”.

Кредит рахунку № 712 “Дохід від реалізації інших обротних активів”.

6. Якщо при одержанні виробничих запасів виявляють нестачі, то на підставі прийомних актів вартість матеріалів, яких бракує, за оптовими цінами відображають записом:

Дебет рахунку № 374 “Розрахунки за притензіями”.

Кредит рахунку № 20 “Виробничі запаси”.

7. У тих випадках, коли при прийм матеріалів виявився лишок порівняно з визнач у докум постач, вартість лишків матеріалів, що надійшли за оптов цінами, відобр записом:

Дебет рахунку №20 “Виробничі запаси”.

Кредит рахунку № 631 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

8. Напівфабрикати власного виробництва:

Дебет рахунку № 25 “Напівфабрикати”.

Кредит рахунку № 23 “Виробництво”.

9. Матеріали (напівфабрикати), вироблені підприємством для власних потреб:

Дебет субрах № 201 “Сировина і матеріали”. Дебет субрах № 207 “Запасні частини” та ін.

Кредит рахунку № 23 “Виробництво”.

10. Матеріальні цінності, які надійшли на склад від забракованих виробів, що можуть бути використані як матеріали, паливо і запасні чаастини:

Дебет субрахуннка № 201 “Сировина і матеріали”.Дебет субрахунка № 203 “Паливо”.

Дебет субрахунка № 207 “Запасні частини””.

Кредит рахунка № 24 “Брак у виробництві”.

11. Матеріальні цінності, що надійшли безкоштовно:

Дебет субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”.Дебет суубрахунку № 203 “Паливо”.

Дебет субрахунку № 207 “Запасні частини”.

Кредит субрахунку № 745 “Дохід від безкоштовно отриманих активів”.

Потім додатково розраховують і списують на відповідні рахунки частку транспортно-заготівельних витрат або відхилень від облікових цін.

Для цього використовують метод середнього відсотка, що розраховується за формулою:

Ср% = ((Н+М)/(О+П))*100%

де Н – транспортно-заготівельні витрати (або відхилення) на початок місяця;

М – транспортно-заготівельні витрати (або відхилення) за місяць;

О – облікова вартість запасів на початок місяця;

П – надходження запасів за обліковою вартістю протягом місяця.

Суми транспортно-заготівельних витрат (або відхилень), що розраховані за вказаним методом, списують на витрачені запаси такими ж бухгалтерськими проводками, що й витрачені запаси, тобто:

Дебет рахунків 23, 91, 92, 93, …

Кредит рахунків 201, 202, 204, 205, …

32.Особливості обліку МШП.

Малоцінні та швидкозношувані предмети за своєю функціональною роллю в підприємстві є такими ж засобами праці як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються, але мають і особливості обліку).

Облік МШП на складах ведеться кількісний за їх номенклатурними номерами. Цей облік аналогічний обліку матеріалів на складі та в бухгалтерії.

Малоцінні та швидкозношувані предмети (за новим Планом рахунків) обліковуються на рахунку № 22 “МШП”, мають термін експлуатації менше одного року та враховуються у складі оборотних активів.

Розглян відображ господ операцій з обліку МШП на бухгалтерських рахунках:

1. Надійшли від постачальників МШП і оприбутковані на склад підприємства:

Дебет рахунку № 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”. Дебет рахунку № 64 “Розрахунки за податками й платежами” субрахунок № 644 “Податковий кредит”.

Кредит рахунку № 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”.

2. Витрати на доставку, розвантаж МШП власним транспортом і робітниками свого під-тва:

Дебет рахунку № 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

Кредит рахунку № 23 “Виробництво”, субрахунок “Власний транспорт”. Кредит рахунку № 66 “Розрахунки з оплати праціі”. Кредит рахунку № 65 “Розрахунки зі страхування” та ін.

3. Прибдані МШП підзвітними особами (згідно з Авансовим звітом):

Дебет рах № 22 “Малоцін та швидкозношув предмети”. Дебет рах № 644 “Податк кредит”.

Кредит рахунку № 372 “Розрахунки з підзвітними особами”.

4. Оплата постачальникам (на суму з ПДВ):

Дебет рахунку № 63 “Розрахунки з постачальниками та відрядниками”.

Кредит рахунку № 31 “Рахунки в банках”.

5. Оприбутковані МШП власного виробництва, призначені для внутрішнього використання:

Дебет рахунку № 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

Кредит рахунку № 23 “Виробництво”.

6. Дооцінка МШП:

Дебет рахунку № 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

Кредит субрахунку № 423 “Дооцінка активів”.

7. Списана вартість МШП на підготовку і освоєння виробництва:

Дебет рахунку № 39 “Витрати майбутніх періодів”.

Кредит рахунку № 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

8. Випуск МШП терміном експлуатації менше одного року списується на витрати в момент передавання їх в експлуатацію:

Дебет рахунку № 23 “Виробництво”.Дебет рахунку № 91 “Загальновиробничі витрати”. Дебет рахунку № 92 “Адміністративні витрати”. Дебет рахунку № 941 “Витрати на дослідження і розробки”. Дебет рахунку № 949 “Інші витрати операційної діяльності”. Дебет рахунку № 93 “Витрати на збут”. Дебет рахунку № 24 “Брак у виробництві”. Дебет рахунку №15 “Капітальні інвестиції”.

Кредит рахунку № 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

9. Витрати МШП, пов’язані з відвантаженням готової продукції

Дебет рахунку № 93 “Витрати на збут”.

Кредит рахунку № 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”.

33. Облік персоналу підприємства, облік використ роб часу і виробітку працівників.

Основними формами оплати праці є відрядна і погодинна.

При відрядній оплаті праці заробітна плата робітників прямо залежить від кількості виконаної роботи і розміру розцінки. Вона складається з таких систем: прямої, прогресивної, акордної і преміальної. При погодинній формі оплати заробіток працівника залежить від відпрацьованого ним часу. Вона складається з простої погодинної і погодинно-преміальної.

На підприємстві може застосовуватись оплата праці за трудовими угодами, що укладаються між підприємством і працівником для виконання конкретної роботи на договірних засадах.

У нових умовах господарюв широко викор оплата праці за контракт. У разі найму працівн за контрактом власник або уповнов ним орган може встанов умови оплати праці за погодж з працівн. Витрати підприємства на оплату праці працівників визначені в Інструкції Мінстату України №323 і включають такі її види:

Основна заробітна плата – це винагорода працівникам за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, посадових обов’язків).

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлених норм, за особисті умови праці або виплату за невідпрацьований час, відповідно до діючого законодавства (оплата відпусток).

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати – оплата простоїв не з вини працівників, винагороди за підсумками роботи за рік, разові премії, матеріальна допомога тощо.

Облік викор роб часу, а також контроль за станом труд дисципл на під-твах здійсн шляхом табельн обліку. При прийомі на роботу працівникові надається табельний номер, а в трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства. Облік робочого часу ведеться у табелі робочого часу. Він складається у вигляді таблиці, де по вертикалі – список працівників, а по горизонталі – числа місяця з 1 по 31. Кількість годин, які відпрацював робітник, позначаються цифрою 8.

Первинними документами про виробіток є рапорти або відомості виробітку бригади. У них зазначають прізвище, табельний номер робітника, розряд і кількість відпрацьованих годин.

Крім оплати відпрацьованого часу, виконуваного обсягу робіт і виготовлення продукції, заробітну плату нараховують відповідно до чинного законодавства й інших умов. Так, операції, передбачені технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, і різні доплати – за листом на доплату. Оплату простоїв не з вини робітників оформляють листком обліку простоїв. На оплату виправлення браку продукції виписують окремий наряд з позначкою: ”Виправлення браку”.

Для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівнику, розраховують заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідне відрахування. Розрахунок ведуть у розрахунково-платіжній відомості.

На підставі розрахунково-платіжної відомості складають бухгалтерські проводки з нарахування й утримання із зарплати працівників.

Для відображення на рахунках цих операцій не має значення, за якою системою та формою нарахована зарплата, але має значення її вид (основна, додаткова, чи інші заохочувальні і компенсаційні виплати) та види утримань.