2.Сучасні оздоблювальні матеріали: гнучкі та жорсткі покриття для підлоги.Матеріали для облицювання стін.

Мягкая покрівля - це покрівельний продукт на основі скловолокна, просоченого модифікованим бітумом. На верхню частину матеріалу нанесені кольорові мінеральні гранули, які виконують декоративну і захисну функції, а на нижню - клейовий шар, що забезпечує герметичність покриття. Цей м'яка покрівля легко транспортується, не вимагає щоденного догляду.

Гнучкий плінтус

У широкому розумінні плінтус – це рівна жорстка планка, виконана з алюмінію, дерева або пластику, яка застосовується для декорації стиків між стіною і підлогою, стіною і стелею приміщення. Однак, в незручних місцях (наприклад, навколо труб опалення) замаскувати стик такими планками просто неможливо. Тому, не стоять на одному місці сучасні технології дозволили виробляти кілька видів гнучкого і м’якого плінтусів. Гнучкі плінтуса мають масу достоїнств – крім щільного примикання до поверхні, вони володіють водостійкістю (прекрасний матеріал для ванної кімнати), дуже легкі в монтажі, добре крадуть будь-які нерівності стін і підлоги, підходять до будь-яких видів підлогових покриттів.

Крім поширених лінолеумів або паркетів нерідко використовують також і жорсткі підлогові покриття, до яких відносять плитку, цегла, мармур, камінь і багато інших.

Цегляні підлоги - холодні підлоги. Такі підлоги непогано вбирають вологу. Ці підлоги можна, як підмітати, так і мити вологою ганчіркою.

Плитка для підлоги найчастіше застосовується на кухні або сантехнічних приміщеннях. Ця плитка зручна у догляді: її можна мити і чистити щітками і чистять. Плитка на підлогу за вартістю практично збігається з дерев'яними підлогами, проте установка подібних покриттів підлог коштує дорожче. Такі підлоги зовсім не поглинають шум. Підлогові підлоги, оброблені плиткою можна робити з електропідігрівом, отримуючи так звані теплі підлоги.

Камінь є крихким матеріалом, але досить важким. Зазвичай кам'яні блоки викладаються на підготовлену бетонну стяжку і закріплюють за допомогою цементного раствора.Такой підлогу можна і мити, і підмітати, а також і полірувати. Краще за все для підлог використовувати натуральний камінь, а не штучний.

Красиво, але досить дорого коштують мармурові підлоги. Мармурові підлоги встановлюються так само, як і кам'яні.

Облицювання поверхонь плитками - надійний спосіб захисту конструкцій від руйнування вологою, лугами, кислотами й т.п. Найчастіше облицьовують стіни й підлоги у ванних, убиралень, кухнях, але підлоги в кухнях можуть бути й з інших матеріалів

Облицювання стін глазурованим керамічними плитками : одна сторона плиток глазурована, друга рифлена, без глазурування, що сприяє кращому зчепленню плиток з розчинами й мастиками.

Для облицювання стін застосовують синтетичні матеріали з одне- і багатобарвним поливинилхлоридным покриттям і гладкою, рифленою або тиснутою поверхнею на паперовій підоснові (изоплен, поліполон, девилон), на тканинній підоснові (тексоплен) або безосновні (декоративна поливинилхлоридная плівка, винистен і ін.).

До наклейки рулонних синтетичних матеріалів поверхню очищають від патьоків і бризів розчину. Сліди крейдового набела від фарбування стель видаляють дрібнозернистої шліфувальною шкуркою.

Варіант 8

1.Площа ринок у львові. Італійський дворик, кам’яниці Корняка. Площа Ринок — центральна площа у Львові, історичне серце міста, характерне явище для середньовічної архітектури європейських міст. Площа виникла в XIV ст. внаслідок регулярного планування забудови за взірцем середньовічних західноєвропейських міст, як центр торговельного та суспільного життя міста. З кожного кута площі виходять дві взаємоперпендикулярні вулиці, котрі закінчувалися біля міських фортифікацій, що опоясували середньовічне місто. Площу розміром 142 х 129 м утворюють 44 будинки і ратуша в центрі. Від початкової готичної забудови, яка загинула під час пожежі 1527 р., збереглися підвали і фрагменти стін з готичними деталями. Дбайливо відновлюючи вцілілі мури, нові будинки після руйнівної пожежі городяни будують тільки з каменю та цегли і називають їх кам’яницями.Архітектурний вигляд площі формувався в період розквіту ренесансу у Львові. Ансамбль створювали кращі архітектори — П. Красовський, М. Градовський, П. Барбон, П. Римлянин, Б. Меретин, С. Фесінґер та інші. Будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки на центральній площі міста були дуже дорогими. Лише дворяни та вище духовенство мали право споруджувати будинки вище трьох поверхів заввишки; лише вони мали право розміщувати на фасаді більше трьох вікон на одному поверсі Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору і фліґеля.Фасади будинків здебільшого тривіконні із асиметрично розміщеними прорізами, що відповідає ренесансній структурі планування: двовіконна світлиця і одновіконна бокова кімната (ванькир). До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї-підсіння. Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожна кам'яничка мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем», «кам'яниця Лукашевичів». Кожен будинок площі вартий уваги, кожен має свою історії. Зупинимося тільки на деяких з них.Упродовж багатьох століть площа Ринок була центром усього життя Львова — економічного, політичного, культурного. Тут вирував базар, який відвідували перси і англійці, турки і голландці, росіяни і французи. На площі розміщувалося міське управління, виконувалися судові вироки, влаштовувалися різноманітні урочистості, вистави, процесії.

Палац Корнякта

Сучасна пл. Ринок № 6. Збудована у 1580 р. італійськими архітекторами Павлом Римлянином і Петром Барбоном. Замовником був заможний грецький купець Корнякт, котрий міг собі дозволити розкішний шестивіконний будинок на центральній площі середньовічного міста. Внутрішній дворик будинку оточений з трьох сторін відкритою аркадою. Львів'яни називають його італійським за схожість з ренесансними двориками Флоренції та Рима. Тепер у будинку розміщений історичний музей, а в італійському дворику влітку працює кав'ярня, а вечорами бувають концерти класичної музики. Як і попередні два будинки, збудований у стилі ренесансу.

Італійський дворик — дивовижний пам'ятник архітектури епохи Відродження, який по праву вважається одним із найпрекрасніших та найромантичніших прикрас центральної частини Львова.Раніше Італійський дворик належав Костянтину Корнякту — купцю та виноторговцю з острова Кріт, який за вірну службу на посаді особистого секретаря отримав дворянський титул від короля Речі Посполитої Сигизмунда ІІ Августа. Наступний король Стефан Баторій дозволив спорудити Корнякту палац із шістьма вікнами на Площі Ринок. Дозвіл на будівництво будинків із шістьма вікнами на той час не можна були купити за жодні гроші, а тільки здобути відданою службою державі. Палац був зведений у 1580 році, а його авторами стали італійські архітектори Петро з Барбони та Павло Римлянин. До речі, єдиний будинок з подібним двориком був побудований лише через 300 років — це царський маєток, Лівадійський палац у Криму. Італійський дворик був тихим та затишним місцем відпочинку всередині палацу, адже був побудований таким чином, що шум із площі туди не доносився. В середині XVII сторіччя палац Корнякта почав називатись Королівською кам'яницею, оскільки перейшов до власності родини польського короля Яна ІІІ Собеського. У 1686 році саме тут відбулась важлива історична подія — між Росією та Польщею було підписано “Вічний мир”. З 1908 року Палац викупило місто. Вже більше ніж 100 років тут діє Львівський історичний музей, інша назва якого “Національний музей імені короля Яна III”. Таку назву музей отримав на честь 225-ї річниці перемоги Яна ІІІ Собеського над турками під Віднем. Італійський (Венеціанський) дворик напрочуд схожий із типовими двориками Риму та Флоренції. Недарма, вже у XVII сторіччі саме тут ставили п'єси Шекспіра.