Вбудовані функції.
Під час виконання програми генеруються коди для всіх функцій користувача. Коли відбувається звертання до тієї чи іншої функції, здійснюється виклик відповідного коду. Якщо до деякої функції звертаються багато разів, то робота програми сповільнюється. Щоб цього уникнути, можна використовувати так звані вбудовані функції. Коди таких функцій вставляються компілятором у кожну точку виклику в основному коді. Це вимагає додаткового обсягу оперативної пам'яті, проте прискорює процес виконання програми. Щоб створити вбудовану функцію, потрібно до її оголошення додати ключове слово inline.
Приклад. Використовуючи вбудовані функції, скласти програму для обчислення добутку
Використання функції тут має ілюстративний характер.
#include <iostream.h> // Вбудовані функції
#define N 8
inline float dob(int a);
void main()
{
float D;
for (int k = 1; k <= N; k++) D = dob(k);
cout « "Добуток дорівнює = " « D;
} //
float dob(int a)
{
static float d = 1;
d = d*(2*a +32)/(a-10);
return d;
}
Виконавши програму, одержимо значення добутку 28380,5
Структури, об’єднання, бітові поля
В мові С++ є засоби для шести способів створення своїх типів даних:
Структура – це сукупність змінних, об’єднаних одним іменем. Вона може об’єднувати дані різних типів.
Бітове поле – різновид структури, яка надає доступ до окремих бітів.
Об’єднання – змішаний тип даних, який дозволяє одній ділянці пам’яті містити два чи більше різних типи даних.
Перерахування – це список елементів з константними значеннями.
Typedef – створює новий тип і присвоює йому ім’я.
Клас – сукупність компонентів-даних і компонентів-функцій, об’єднаних в один тип.
(Докладніше див. матеріал лабораторної роботи № 6)