Основні конструктивні схеми перекриттів із плит.(Немає)
Особливості влаштування горищних і надпідвальних перекриттів
Горищні перекриття, виконані із залізобетонних панелей і настилів (рис.6.9, а), повинні мати шар утеплюв ача, покладеного по пароізоляції з одного або двохшарів чи пергаміну руберойду, наклеєного на мастиці. Як утеплювач,товщина якого визначається з розрахунку, застосовують сипучі матеріали (шлак, керамзит та ін.), плитні (фібролітові або комишитові плити,плити з легких бетонів, мінераловатні плити та ін.). Поверх утеплювача влаштовують захисний шар з чи піску шлаку товщиною 30-40 мм або з розчину.Перекриття над підвалами, проїздами і приміщеннями з низькими температурами також повинні мати теплоізоляційний шар, товщину якого приймається з розрахунку (мал.6.9, б). Пароізоляційний шар у цьому випадку розташовують над утеплювачем. Слід враховувати, що застосування шлаку і керамзиту як утеплювача горищних перекриттях не відповідає сучасним вимогам будівництва. Доцільніше застосування армопінобетонних настилів, у яких сполучені несучі й теплофізичні функції і майже в два рази зменшена маса перекриття. При влаштуванні залізобетонних перекриттів у санітарних вузлах в конструкцію перекриття вводять гідроізоляційний шар, який піднімають вгору на 100 мм у місцях примикання до стін.
Види підлог і вимоги до них.
Є такі види підлог:
Цементні підлоги влаштовують з цементного розчину шаром 20 мм по бетонній основі. Цю підлогу застосовують переважно в нежилих приміщеннях, тому що вона курна, теплопровідна інедекоративна.
Терацеву підлогу часто влаштовують в громадських будинках. Вона є двошаровою – нижній шар товщиною не менше 15 мм виконують з цементного розчину по бетонній основі, а верхній – з цементного розчину з мармуровою крихтою. Після затвердіння підлогу шліфують спеціальними машинами до утворення гладкої поверхні, що надає їй красивий зовнішній вигляд.
Асфальтові підлоги виконують у вигляді монолітного шару литого асфальту по бетонній чи ущільненій щебеневій підготовці Асфальтові підлоги настилають у підвалах і іноді в комунікаційних приміщеннях (коридорах, сходових клітках, переходах та ін.) суспільних будинків.
Мастикову (наливну) підлогу влаштовують із синтетичних матеріалів. Дрібний пісок з додаванням спеціальної емульсії, що є в'язкою речовиною, утворить високостійке й еластичне покриття підлоги. Мастичне покриття товщиною 2-3 мм влаштовують по шлакобетонній, цементній або ксилолітовій стяжці чи по деревно-волокнистих чи деревно-стружкових плитах.
Мозаїчні підлоги мають велику міцність, водостійкі, легко піддаються очищенню, але тверді і холодні, тому їх застосовують тільки в нежилих приміщеннях. Мозаїчні підлоги влаштовують з цементного розчину з додаванням мармурової крихти. Для більшої декоративності додають мармурову крихту різних чи відтінків крихту інших кам'яних порід. Крім того, у процесі влаштування підлоги в неї вставляють смужки скла або мідні смужки “ на ребро”, розділяючи підлогу на окремі ділянки, створюючи визначений малюнок. Поверхня мозаїчної підлоги шліфують.
Підлоги із штучних матеріалів. До них відносяться підлоги плиткові, паркетні й дощаті.
Плиткові підлоги. Для влаштування таких підлог
застосовують керамічні плитки визначеної форми. Їх укладають по бетонній основі на цементну стяжку. Підлоги з керамічних плит влаштовують у санітарних вузлах, вестибюлях, на сходових площадках та ін.
Дощаті підлоги влаштовують зі шпунтованих дощок, що прибивають до лагів. Лаги спирають на чи балки ребра перекриттів з обов'язковою прокладкою пружних звукоізоляційних прокладок, а при пристрої підлог першого поверху по ґрунту на цегляні стовпчики.
Паркетні підлоги влаштовують з невеликих прямокутних дощечок (клепок), виготовлених на заводах. Паркетні підлоги настилають по бетонній чи дощатій підставі. Для усунення скрипу паркетних підлог при ходьбі і забезпечення кращої звукоізоляції між паркетом і дерев'яною основою прокладають тонкий картон або два шари товстого паперу.
Підлоги з рулонних матеріалів влаштовують із синтетичних матеріалів. Лінолеумові покриття влаштовують по основах з дощок, твердих деревноволокнистих і деревностружкових плит або по цементних стяжках. Приклеюють лінолеум до основи спеціальним клеєм із синтетичних, казеїнових або бітумних смол. Основу старанно готують, бо в противному разі лінолеум може відшаруватися (місцеве здуття).
Р
ис.6.10.
Конструкції підлог:
а – з лінолеуму; б, к – з керамічних (метлаських) плиток; у, і –
паркетні; м, л – дощаті; д – з лінолеуму по гіпсобетонній пли-
ті; е, ж – з тапіфлекса; м, н – із деревно-стружкових плит; 1 –
утрамбований ґрунт; 2 – бетонна підготовка; 3 – стяжка з
цементного розчину; 4 – шар руберойду чи толю на мастиці; 5
– лінолеум; 6 – керамічні плитки; 7 – цементний розчин; 8 –
паркет; 9 – асфальт; 10 – змащення гарячим бітумом; 11 –
дощата підлога; 12 – лага; 13 – два шари толю; 14 – цегельний
стовпчик; 15 – антисептована прокладка; 16 – вапняно-
щебенева підготовка; 17 – гіпсобетонна плита; 18 – панель
перекриття; 19 – звукоізоляційна прокладка; 20 – тапіфлекс;
21 – роздільне перекриття з вібропрокатних панелей; 22 –
шлакобетон; 23 – деревно-волокниста плита; 24 – клейова
мастика; 25 – монолітна стяжка; 26 – звукоізоляційний шар;
27 – гіпсовий розчин; 28 – деревно-стружкова плита; 29 –
збірна стяжка