Конструктивні рішення надпідвальних і горищних перекриттів
До горищних і надпідвальних перекриттів поряд із загальними вимогами ставляться і спеціальні. Так, горищні перекриття, виконані із залізобетонних панелей і настилів (рис.6.9, а), повинні мати шар утеплюв ача, покладеного по пароізоляції з одного або двох шарів чи пергаміну руберойду, наклеєного на мастиці. Як утеплювач, товщина якого визначається з розрахунку, застосовують сипучі матеріали (шлак, керамзит та ін.), плитні (фібролітові або комишитові плити, плити з легких бетонів, мінераловатні плити та ін.). Поверх утеплювача влаштовують захисний шар з чи піску шлаку або з розчину.
Рис.6.9. Перекриття над підвалами,
проїздами і горищні:
1 – панель перекриття;
2 – шлакоизвестковая
кірка; 3 – утеплювач;
4 – пароізоляція; 5 – легко-
бетонний брусок;
6 – гіпсоцементно-бетонна
плита товщиною 60 мм;
7 – лінолеум;
8 – утеплювач; 9 – дощата підлога по настилі;
10 – лага
Перекриття над підвалами, проїздами і приміщеннями з низькими температурами також повинні мати теплоізоляційний шар.
Пароізоляційний шар у цьому випадку розташовують над утеплювачем.
застосування шлаку і керамзиту як утеплювача горищних
перекриттях не відповідає сучасним вимогам будівництва. доцільніше застосування армопінобетонних настилів, у яких сполучені несучі й теплофізичні функції і майже в два рази зменшена маса перекриття.
При влаштуванні залізобетонних перекриттів у санітарних вузлах в конструкцію перекриття вводять гідроізоляційний шар, який піднімають вгору на 100 мм у місцях примикання до стін.
Підлоги і їхні конструктивні рішення.
Підлоги влаштовують по чи перекриттях безпосередньо по ґрунті (для перших поверхів безпідвальних будинків і підвалів). Верхній шар підлоги, що безпосередньо піддається експлуатаційним впливам, називають покриттям (або чистою підлогою). Матеріал підлоги укладають на спеціально підготовлену поверхню, яку називають підстильним шаром (або підготовкою) під підлоги.
Між підготовкою і чистим шаром може бути розташований прошарок
– проміжний сполучний шар між покриттям і стяжкою. Стяжка – це
шар, що служить для вирівнювання поверхні підстильного шару, а також для надання покриттю необхідного ухилу.
Підлоги повинні задовольняти наступним вимогам: бути міцними, тобто мати гарний опір зовнішнім
впливам; володіти малим теплозасвоєнням, тобто не бути теплопровідними; бути неслизькими і безшумними; володіти малим пилоутворенням і легко піддаватися очищенню; бути індустріальними і економічними. Підлоги в мокрих приміщеннях повинні бути водостійкими і водонепроникними, а в пожежонебезпечних приміщеннях – неспалюваними. За способом влаштування підлоги можуть бути монолітними, зі штучних і рулонних матеріалів (рис.6.10).
Цементні підлоги застосовують переважно в нежилих приміщеннях, тому що вона курна, теплопровідна і недекоративна.
Терацеву підлогу часто влаштовують в громадських будинках. Вона є двошаровою – нижній шар товщиною не менше 15 мм виконують з цементного розчину по бетонній основі, а верхній – з цементного розчину з мармуровою крихтою складу 1:2. Після затв ердіння підлогу шліфують спеціальними машинами до утворення гладкої поверхні, що адає їй красивий зовнішній вигляд.
Асфальтові підлоги виконують у вигляді монолітного шару литого асфальту по бетонній чи ущільненій щебеневій підготовці. Асфальтові підлоги настилають у підвалах і іноді в комунікаційних приміщеннях (коридорах, сходових клітках, переходах та ін.) суспільних будинків.
Мастикову (наливну) підлогу влаштовують із синтетичних матеріалів. Дрібний пісок з додаванням полівінілацетатної емульсії, що є в'язкою речовиною, утворить високостійке й еластичне покриття підлоги.
Мозаїчні підлоги мають велику міцність, водостійкі, легко піддаються очищенню, але тверді і холодні, тому їх застосовують тільки в нежилих приміщеннях. Для більшої декоративності додають мармурову крихту різних чи відтінків крихту інших кам'яних порід. Крім того, у процесі влаштування підлоги в неї вставляють смужки скла або мідні смужки “ на ребро”, розділяючи підлогу на окремі ділянки, створюючи визначений малюнок. Поверхня мозаїчної підлоги шліфують.
Плиткові підлоги. Для влаштування таких підлог застосовують керамічні плитки. Їх укладають по бетонній основі на цементну стяжку.
Дощаті підлоги влаштовують зі шпунтованих дощок, що прибивають до лагів.
Паркетні підлоги влаштовують з невеликих прямокутних дощечок (клепок), виготовлених на заводах. Паркетні підлоги настилають по бетонній чи дощатій підставі. Для усунення скрипу паркетних підлог при ходьбі і забезпечення кращої звукоізоляції між паркетом і дерев'яною основою прокладають тонкий картон або два шари товстого паперу.
Підлоги з рулонних матеріалів влаштовують із синтетичних матеріалів (лінолеуму). Лінолеумові покриття влаштовують по основах з дощок, твердих деревноволокнистих і деревностружкових плит або по цементних стяжках. Приклеюють лінолеум до основи спеціальним клеєм із синтетичних, казеїнових або бітумних смол. Основу старанно готують, бо в противному разі лінолеум може відшаруватися (місцеве здуття).
Усе більше застосовують підлоги з теплоізоляційного лінолеуму на м'якій пористій основі. Рулони укладають безпосередньо по залізобетонних плитах. Цей вид покриття має гарні фізико-механічні, гігієнічні й декоративні якості.