2. Система педагогічних наук, зв'язок з іншими науками.

Структура педагогіки - зв'язки і відносини, що склалися в процесі історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики.

До педагогічних наук належать:

Загальна педагогіка - вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, досліджує загальні проблеми навчально-виховного процесу.

Вікова педагогіка -_досліджує закони та закономірності виховання, навчання і освіти, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп (дошкільна, шкільна педагогіка , педагогіка дорослих).

Корекційна педагогіка - вивчає і розробляє питання виховання, навчання і освіти дітей х різними вадами:

• Сурдопедагогіка - навчання і виховання глухіх і глухонімих дітей;

• Тифлопедагогіка - навчання і виховання сліпих і слабкозорих дітей;

• Олігофренопедагогіка - навчання і виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку;

• Логопедія - навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення;

• Виправно-трудова педагогіка - перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців.

Галузеві педагогіки - військова, спортивна, вищої школи

Історія педагогіки і школи - вивчає розвиток педагогічних ідей і практику освіти в різні історичні епохи.

Часткові, предметні, методики -вивчають закономірності викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін у закладах освіти всіх типів.

Соціальна педагогіка — вивчає закономірності та механізми

становлення й розвитку особистості в процесі здобуття освіти та виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність освітніх, наукових, культурних закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальній активності дітей в процесі розв'язання суспільних, економічних та інших проблем суспільства.

Міжпредметні зв'язки педагогіки - зв'язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Педагогіка пов'язана з філософією, соціологією, естетикою, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини та з іншими науками.

Зв'язок педагогіки з іншими науками відбувається в різних напрямах:

1. спільність об'єктів (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів);

2. взаємодія, взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція педагогіки та інших наук - типи зв'язку;

3. педагогіка спирається на ідеї інших наук, використовує методи та результати дослідження інших наук, проводить дослідження спільно з іншими науками, дає замовлення іншим наукам на дослідження певних явищ - форми зв'язку.

3. Процес розвитку і формування особистості.

Розвиток людини - це процес становлення і формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих факторів, серед яких цілеспрямоване виховання і навчання відіграє провідну роль.

Розвиток - процес фізичного, розумового та морального росту людини та охоплює усі кількісні та якісні зміни природжених та придбаних властивостей.

Особистість - людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-неповторного.

Індивідуальність - це цілісна характеристика окремої людини, її оригінальність, самобутність її психічного складу. Не кожен індивід є індивідуальністю. Для цього треба стати особистістю.

Формування особистості - становлення людини як соціальної істоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Виділяють 3 види розвитку і формування особистості:

• стихійне;

• цілеспрямоване;

• саморозвиток і самоформування.

Напрямки розвитку:

• Анатомо-фізіологічний

• Психічний

• Соціальний

Рушійними силами розвитку людини є протиріччя між виникаючими

під впливом потреб людини, починаючи від простих фізичних, матеріальних потреб і закінчуючи найвищими духовними, і засобами і можливостями їх задоволення.

Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є внутрішні і зовнішні суперечності.

Вікова періодизація (класифікація) - поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові періоди, що вимірюються роками.

У педагогіці шкільний вік поділяють на: молодший (6-7-11-12 років); середній або підлітковий (12-15 р.); старший або юнацький (15-18 р.)

Молодший шкільний вік - розвиток психіки дітей у цей період відбувається на основі провідної діяльності - навчання.

Підлітковий вік - характеризується різним піднесенням життєдіяльності і глибокою перебудовою організму. формуються перші переконання особистості. розкиданість інтересів. різні форми спілкування

Юнацький вік - відбувається інтенсивний фізіологічний і психічний розвиток. формування світогляду, самосвідомості, характеру, життєвого самовизначення.

Акселерація - прискорений індивідуальний розвиток, за якого середньофізичні та психофізіологічні константи дитини або підлітка випереджають оптимальні.

реградації - фізичне й інтелектуальне відставання дитини в розвитку.