123. Випадки обмеженої відповідальності.

У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: 1)  працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому само¬му розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіп¬суття або знищення через недбалість інструментів, вимірюваль¬них приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в корис¬тування; 2)  керівники підприємств, установ, організацій та їх заступ¬ники, а також керівники структурних підрозділів на підприємст¬вах, в установах, організаціях та їх заступники — у розмірі за¬подіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місяч¬ного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною поста¬новкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоям, ви¬пуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсут¬тю матеріальних чи грошових цінностей. (Стаття 133 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 1616-09 від 24.12.76, № 6237-10 від 21.12.83, № 2444-11 від 27.06.86; Законами № 2134-12 від 18.02.92, № 263/95-ВР від 05.07.95) 1.  Коментована стаття містить спеціальні норми застосуван¬ня заходів матеріальної відповідальності. 2.  На підставі п. 1 коментованої статті матеріальну відпові¬дальність у межах середнього місячного заробітку несуть праців¬ники, які допустили зіпсуття або знищення зазначених ціннос¬тей у ході трудового процесу. На інших працівників з числа служ¬бових осіб (майстра, технолога), якщо шкоду від зіпсуття або знищення через недбалість цих цінностей заподіяно внаслідок їх неправильних службових дій (бездіяльності), матеріальна відпо¬відальність покладається у відповідності зі ст. 132 КЗпП також у межах середнього місячного заробітку. Відповідальність у тому самому розмірі за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та ін¬ших предметів покладається на працівника, якщо названі цінності були видані йому в користування у зв'язку з виконанням трудо¬вих обов'язків. Пленум Верховного Суду України підкреслив, що на підставі п. 1 ст. 133 КЗпП несуть відповідальність працівники, які допустили шкоду лише в ході трудового процесу. Передача цінностей повинна бути оформлена документально та засвідчена підписом працівника. Працівник несе відповідальність за необ¬ережне пошкодження матеріалів та напівфабрикатів з моменту видачі їх йому для виготовлення продукції. 3.  Трудові правопорушення як підстава застосування заходів матеріальної відповідальності за п. 1 ст. 133 та п. 5 ст. 134 КЗпП є тотожніми за характером (полягають у знищенні, пошкодженні та втраті майна власника), проте відрізняються за формою вини працівника, а тому і за видом та обсягом матеріальної відповіда¬льності. За умови необережної вини працівника покладається обмежена матеріальна відповідальність у розмірі заподіяної шко¬ди, але не більше середнього заробітку працівника (на підставі ст. 133 КЗпП); при умисній формі вини — застосовуються захо¬ди повної матеріальної відповідальності (відповідно до ст. 134 КЗпП). 4.  На підставі п. 2 ст. 133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і збе¬рігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необ¬хідних заходів щодо запобігання простоям, випуску недоброякі¬сної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність у межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заро¬бітку, несуть винні в цьому керівники підприємств, установ, ор¬ганізацій та їх заступники; керівники структурних підрозділів підприємства, установи, організації та їх заступники. До зайвих грошових виплат належать, зокрема, суми стягнен¬ня штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівни¬кові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудо¬вої книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення тощо. При виявленні безпосередніх заподіювачів шко¬ди, викликаної виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуттям матеріальних цінностей, вони зобов'язані відшкодувати її в ме- жах, встановлених законодавством. У такому випадку службові особи (керівники підприємств, установ, організацій та їх заступ¬ники; керівники структурних підрозділів та їх заступники) не¬суть матеріальну відповідальність у межах свого середньомісяч¬ного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована безпо¬середніми її заподіювачами. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяної шкоди. На них самих покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їх вини не було своєчасно вжито заходів щодо стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів її й таку можли¬вість підприємство втратило (п. 6 постанови Пленуму Верховно¬го Суду України № 14 від 29 грудня 1992 p.). 5. Працівники, які не є керівниками підприємства, установи, організації і структурних підрозділів на підприємстві або їх за¬ступниками, за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплата¬ми, спричиненими неналежним виконанням ними трудових обо¬в'язків, несуть матеріальну відповідальність за ч. 1 ст. 132 КЗпП, крім тих випадків, коли відповідно до ст. 134 КЗпП покладається повна матеріальна відповідальність. У такому самому порядку визначається матеріальна відпові¬дальність працівників, з якими укладено договір про повну мате¬ріальну відповідальність (статті 135і, 1352 КЗпП), якщо шкоду заподіяно не незабезпеченням цілості прийнятого під звіт май¬на, а іншими порушеннями трудових обов'язків (неналежним оформленням документів про виявлену при прийнятті матеріа¬льних цінностей недостачу, що потягло її оплату тощо).