- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понятть приватного та цивільного права
- •2. Европейские системы приватного права
- •4. Гражданское право как наука и учебная дисциплина.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавста.
- •6. Общая характеристика гражданского кодекса.
- •7. Действие гражданских законов во времени, в пространств еи по кругу лиц.
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •14. Понятие юридических фактов
- •15. Общие положения физического лица.
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дееспособность граждан. Размер дееспособности физических лиц.
- •18. Ограничение дееспособности физического лица. Признание его недееспособной.
- •20. Признание гражданина безвестно отсутствующим или объявления его умершим
- •22. Акты гражданского состояния.
- •25. Виды юридических лиц
- •26. Правосубъектность юридических лиц
- •27. Органи юридичної особи.
- •28. Виды и содержание учредительных документов юридических лиц
- •30. Порядок виникнення юридичних осіб
- •31. Припинення юридичних осіб.
- •34. Правове положення господарських товариств.
- •35. Поняття та види кооперативів.
- •36. Обєднання громадня як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україні. Державний імунітет ?внутрішній та зовнішній).
- •41. Форми участі держави в цивільних правовідносинах
- •42. Види цивільних правовідносин
- •43. Арк як субєкт цивільних правовідносин
- •44. Правове становище теріторіальної громади в цивільних правовідносинах
- •46. Поняття обєктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про обєкти цивільних прав.
- •47. Поняття та класифікація речей
- •48. Деньги и ценные бумаги как объекты гражданских прав
- •49. Дії та результати дії як обєкт цивільних прав.
- •53. Сделками признаются действия граждан и юридических лиц,
- •55. В научной литературе различают следующие основания классификации и соответствующие виды сделок:
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст
- •61. Субєкти представництва. Повноваженя представника.
- •62. Виникнення та види представництва
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •64. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Передоручення.
- •66. Поняття та значення строку і терміну у цивільному праві
- •67. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •68. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •69. Поняття позовної давності
- •70. Види строків позовної давності.
- •71. Початок і кінець перебігу позовної давності
- •72. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •73. Наслідки спливу позовної давності
- •74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав
- •76. Зміст та здійнення особистих немайнових прав
- •77. Особисті немайнові права
- •78. Особисті неманові права, що забеспечують соціальне буття фізичної особи
- •79. Захист особистих немайнових прав
- •80. Загальна характеристика та види речових прав.
- •81. Поняття власності та права власності
- •82. Субєкти та обєкти права власності
- •83. Зміст права власності
- •84. Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності
- •86. Поняття захисту права власності
- •87. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності.
- •88. Захист прав титульних посесорів (володільців).
- •89. Поняття і система цивільно-правових способів захисту права власності й інших речових прав.
- •90. Право приватної власності
- •91. Право державної власності
- •92. Поняття права державної ті комунальної власності.
- •93. Підстави виникнення ті припинення окремих видів права власності.
- •94. Обєкти та суб’єкти окремих видів права власності.
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітут поняття та види
- •98. Суперфіцій
- •99. Емфітевзіз.
- •100. Володіння та право володіння
- •101. Поняття іпотекі як права на чужі речі.
- •Іпотечний заставник, якщо інше не передбачено договором чи законом, зобов'язаний:
- •102. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління).
- •103. Захист прав на чужі речі
- •104. Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •105. Види права спільної властності
- •106. Право спільної часткової власності
- •107. Право спільної сумісної власності.
- •108. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності
- •Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності
- •Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором
- •109. Виділ долі зі спільної власності та її відчудження. Особливості захисту права спільної власності. Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників
- •Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 368. Право спільної сумісної власності
- •Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності
- •Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Обєкти індивідуальної власності. Дискусійнй питання до поняття об’єктів інтелектуальної власності.
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
- •112. Поняття іджерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •113. Обєкти авторського права. Види об’єктів. Що охороняються авторським правом.
- •114. Субєкти авторського права. Співавторство.
- •115. Суміжні права. Поняття і види.
- •116. Поняття і джерела промислової власності. Обєкти правової охорони.
- •117. Субєкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.
- •118. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації субєтів цивільного обігу. Та ознаки товарів та послуг.
- •119. Поняття цивільно-правової відповідальності.
- •120. Умови цивільно-правової відповідальності.
- •121. Моральна шкода
- •122. Збитки та їх відшкодування. Принцип повного відшкодування
- •123. Випадки обмеженої відповідальності.
- •124. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності.
97. Сервітут поняття та види
Сервитут - это право на чужую телесную вещь, согласно которому дело, кроме своего, служит еще и другому лицу в каком-то одном или нескольких отношениях. Если субьек-сервитута в определенной мере пользуется чужой вещью, то такой сервитут называется положительным. Когда же субъект сервитута некоторой степени устранял от пользования вещью других и даже собственника, то это - отрицательное сервитут. Например, если владелец предоставил соседу сервитутное право пасти на своем пастбище стадо до 20 голов, а это пастбище более 20 голов не могло прокормить, то преимущественное право пользоваться пастбищем принадлежит субъекту сервитутного права. Из категории личных сервитутов римскому праву известны четыре вида. Важнейший из них - узуфруктус (usufructus), т.е. право пожизненного пользования вещью и ее плодами, причем пожизненный владелец - узуфрук-таре - может пользоваться ею не только лично, но и сдавая в аренду, продавая плоды и др. Второй, более ограниченный вид, так называемый usus - это право только личного пользования вещью, без права на плоды. Третий вид - habitatio - право жить в чужом доме и четвертый - право личного пользования трудом чужого раба или животного. Юридическая специфика этих личных сервитутов заключалась в том, что когда в обычных случаях в результате длительного неиспользования сервитут прекращался, то в данном случае это обстоятельство совсем не принимали во внимание. Нормы относительно личных сервитутов вырабатывались римскими юристами основном в связи с толкованием заветных распоряжений и носили на себе следы так называемой свободы завещания. Вместе с разделением сервитутив.на две группы - вещественные и личные и дифференциацией отдельных их разновидностей внутри каждой из названных групп римляне установили также для сервитутов в целом некоторые правила общего порядка. Во-первых, не могло быть сервитута на собственную вещь, вследствие чего при изменении участка господствующей и участки, служит, в одних руках, хотя бы на короткое время, сервитут погашается. Во-вторых, учитывая самой природы сервитута как ограниченного права на чужую вещь он в свою очередь не мог быть обременен собственным сервитутом. Иначе говоря, не могло быть сервитута на сервитут, например, пожизненного пользования правом. В-третьих, не могло быть сервитута, который обязывал бы собственника к любым позитвних действий суть сервитута заключается только в обязанности терпеть любыми способами (в частности, проезд) или в обязанности не делать что { например, не заслонять возведением сооружения света и пейзажа). Таковы были общие правила, которым подчинялись в своем действии сервитуты. Вместе с тем существовал определенный порядок их установления, прекращения и защиты.
98. Суперфіцій
Суперфиций - это долгосрочное, отчуждаемое и наследуемое право пользования чужой землей для застройки. Субъектами суперфиция могут быть любые физические и юридические лица, нуждающиеся в земельном участке для застройки. Объектом суперфиция является земля, которая может использоваться для застройки. Собственник земельного участка может разрешить строительство на своем участке другим лицам. Права этих лиц (суперфициариев) возникают при условии получения необходимых разрешений, соблюдения градостроительных и строительных норм и правил, а также требований о назначении земельного участка. Суперфициарий может возводить на земельном участке сооружение, предусмотренную соглашением сторон. Это сооружение должно соответствовать требованиям действующего законодательства (нельзя получить по суперфицийю земельный участок под застройку в центре населенного пункта для строительства там экологически вредного производства). Суперфициарий обязан пользоваться земельным участком добросовестно, не ухудшая ее. Основной обязанностью суперфициария плата за пользование землей, а также уплата налогов, установленных действующим законодательством за пользование землей. Суперфициарий обязан содержать земельный участок в надлежащем состоянии, выполнять все обязанности и нести все повинности, возложенные действующим законодательством на собственника земли. После прекращения суперфиция Суперфициарий имеет право на сводную им сооружение. Он может ее снести и забрать себе, либо требовать от собственника земли надлежащей денежной компенсации. Однако он обязан возвратить собственнику землю в таком состоянии, в котором он получил ее по суперфицию.Права суперфициария защищаются в судебном порядке таковыми же речевому исками, которыми защищается право собственности. Суперфиций может быть отчужден любым методом, предусмотренным ГК. Однако следует иметь в виду, что отчуждается не сама земля, а право пользования ею. Если Суперфициарий пожелает продать право пользования землей, он обязан уведомить об этом собственника земли, поскольку последний имеет преимущественное право на выкуп этого права. Если же владелец откажется от выкупа права пользования землей, Суперфициарий может продать указанное право любому третьему лицу. В случае смерти суперфициария суперфиций переходит по наследству.
