- •1. Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понятть приватного та цивільного права
- •2. Европейские системы приватного права
- •4. Гражданское право как наука и учебная дисциплина.
- •5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавста.
- •6. Общая характеристика гражданского кодекса.
- •7. Действие гражданских законов во времени, в пространств еи по кругу лиц.
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •8. Застосування цивільного законодавства по аналогії. Тлумачення цивільно-правових норм.
- •14. Понятие юридических фактов
- •15. Общие положения физического лица.
- •16. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб’єктивне право.
- •17. Дееспособность граждан. Размер дееспособности физических лиц.
- •18. Ограничение дееспособности физического лица. Признание его недееспособной.
- •20. Признание гражданина безвестно отсутствующим или объявления его умершим
- •22. Акты гражданского состояния.
- •25. Виды юридических лиц
- •26. Правосубъектность юридических лиц
- •27. Органи юридичної особи.
- •28. Виды и содержание учредительных документов юридических лиц
- •30. Порядок виникнення юридичних осіб
- •31. Припинення юридичних осіб.
- •34. Правове положення господарських товариств.
- •35. Поняття та види кооперативів.
- •36. Обєднання громадня як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •38. Поняття держави як суб’єкта цивільного права
- •39. Загальні принципи участі держави, арк, територіальних громад у цивільних правовідносинах.
- •40. Причини правосуб’єктності держави Україні. Державний імунітет ?внутрішній та зовнішній).
- •41. Форми участі держави в цивільних правовідносинах
- •42. Види цивільних правовідносин
- •43. Арк як субєкт цивільних правовідносин
- •44. Правове становище теріторіальної громади в цивільних правовідносинах
- •46. Поняття обєктів цивільних прав (правовідносин). Загальні положення про обєкти цивільних прав.
- •47. Поняття та класифікація речей
- •48. Деньги и ценные бумаги как объекты гражданских прав
- •49. Дії та результати дії як обєкт цивільних прав.
- •53. Сделками признаются действия граждан и юридических лиц,
- •55. В научной литературе различают следующие основания классификации и соответствующие виды сделок:
- •58. Поняття та види недійсних правочинів
- •59. Наслідки визнання правочинів недійсними
- •60. Поняття представництва, його значення та зміст
- •61. Субєкти представництва. Повноваженя представника.
- •62. Виникнення та види представництва
- •63. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.
- •64. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення
- •65. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Передоручення.
- •66. Поняття та значення строку і терміну у цивільному праві
- •67. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.
- •4. За призначенням:
- •5. За способами визначення, тобто строки, які визначаються:
- •68. Порядок числення строку, початковий і кінцевий момент його течії.
- •69. Поняття позовної давності
- •70. Види строків позовної давності.
- •71. Початок і кінець перебігу позовної давності
- •72. Початок і кінець течії строків позовної давності
- •73. Наслідки спливу позовної давності
- •74. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
- •75. Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав
- •76. Зміст та здійнення особистих немайнових прав
- •77. Особисті немайнові права
- •78. Особисті неманові права, що забеспечують соціальне буття фізичної особи
- •79. Захист особистих немайнових прав
- •80. Загальна характеристика та види речових прав.
- •81. Поняття власності та права власності
- •82. Субєкти та обєкти права власності
- •83. Зміст права власності
- •84. Способи виникнення права власності.
- •85. Припинення права власності
- •86. Поняття захисту права власності
- •87. Загальна характеристика речових позовів для захисту права власності.
- •88. Захист прав титульних посесорів (володільців).
- •89. Поняття і система цивільно-правових способів захисту права власності й інших речових прав.
- •90. Право приватної власності
- •91. Право державної власності
- •92. Поняття права державної ті комунальної власності.
- •93. Підстави виникнення ті припинення окремих видів права власності.
- •94. Обєкти та суб’єкти окремих видів права власності.
- •95. Право власності на землю
- •96. Речові права на чуже майно. Загальна характеристика прав на чужі речі.
- •97. Сервітут поняття та види
- •98. Суперфіцій
- •99. Емфітевзіз.
- •100. Володіння та право володіння
- •101. Поняття іпотекі як права на чужі речі.
- •Іпотечний заставник, якщо інше не передбачено договором чи законом, зобов'язаний:
- •102. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління).
- •103. Захист прав на чужі речі
- •104. Поняття, юридичний статус права спільної власності
- •105. Види права спільної властності
- •106. Право спільної часткової власності
- •107. Право спільної сумісної власності.
- •108. Порядок володіння, користування та розпорядження спільним майном. Стаття 355. Поняття і види права спільної власності
- •Стаття 356. Право спільної часткової власності
- •Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової власності
- •Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності
- •Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором
- •109. Виділ долі зі спільної власності та її відчудження. Особливості захисту права спільної власності. Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 365. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників
- •Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності
- •Стаття 368. Право спільної сумісної власності
- •Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності
- •Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності
- •Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності
- •110. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності. Обєкти індивідуальної власності. Дискусійнй питання до поняття об’єктів інтелектуальної власності.
- •111. Право інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
- •112. Поняття іджерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст і межі.
- •113. Обєкти авторського права. Види об’єктів. Що охороняються авторським правом.
- •114. Субєкти авторського права. Співавторство.
- •115. Суміжні права. Поняття і види.
- •116. Поняття і джерела промислової власності. Обєкти правової охорони.
- •117. Субєкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.
- •118. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації субєтів цивільного обігу. Та ознаки товарів та послуг.
- •119. Поняття цивільно-правової відповідальності.
- •120. Умови цивільно-правової відповідальності.
- •121. Моральна шкода
- •122. Збитки та їх відшкодування. Принцип повного відшкодування
- •123. Випадки обмеженої відповідальності.
- •124. Відповідальність за дії третіх осіб. Випадки відповідальності незалежно від вини. Підстави звільнення від відповідальності.
30. Порядок виникнення юридичних осіб
Согласно ст. 28 ГК Украины юридические лица создаются в порядке, установленном законодательством. Общественные организации, порядок возникновения которых законодательством не предусмотрен, создаются в порядке, установленном их уставом. Возникновение юридического лица невозможно без определенных учредительных документов, которыми могут быть: распорядительный акт или устав (положение), или учредительный договор и устав, либо протокол собрания и т.д. В учредительных документах должны указываться наименование юридического лица, его местонахождение, цели и предмет деятельности, состав и компетенция его органов, а также другие сведения, которые предусматривают законодательные акты о юридических лицах соответствующего вида. Учредительные документы могут содержать и другие реквизиты, которые не противоречат законодательству. Непременным условием возникновения юридического лица является или его государственная регистрация, или регистрация ее устава.! Согласно Положению о государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 25 мая 1998 p., государственной регистрации субъектов предпринимательства независимо от их организационных форм и форм собственности, за исключением отдельных видов субъектов предпринимательской деятельности (банки , фондовая биржа и др.), проводят исполкомы городских, районных в городах советов или в районных, городов Киева и Севастополя государственных администрациях по месту нахождения субъекта. Для государственной регистрации субъекта предпринимательской деятельности - юридического лица - собственник (собственники) или уполномоченное им лицо (заявитель) представляет в орган государственной регистрации: 1) учредительные документы: а) решение собственника имущества или уполномоченного им органа о создании субъекта предпринимательства ( если владельцев несколько, таким решением является учредительный договор); б) устав, если это необходимо для создаваемой организационно-правовой формы субъекта предпринимательства, 2) регистрационную карточку; 3) документ, подтверждающий уплату регистрационного сбора; 4) документ, удостоверяющий уплату владельцем (владельцами) взноса в уставный фонд субъектов ' объекта предпринимательской деятельности в размере, предусмотренном законодательными актами; 5) решение Антимонопольного комитета о согласии на создание, реорганизацию (слияние, присоединение) субъектов предпринимательской деятельности, если законодательными актами Украины предусмотрена необходимость такого согласия.
31. Припинення юридичних осіб.
Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
1. Новелою ЦК є те, що він відмовився від такого інституту як реорганізація, який традиційно у цивільному праві визнавався однією з форм припинення юридичної особи, при якій виникає правонаступництво. Це пов'язане з тим, що в науковій літературі вже давно висловлювалася думка, що при виділенні юридична особа не припиняє свою діяльність. Не дивлячись на те, що ЦК відмовився від інституту реорганізації, в законодавчих актах, які були прийняті вже після прийняття ЦК, все ж таки використовується такий термін, як узагальнююче поняття, яке об'єднує такі процеси, як злиття, приєднання, поділ, перетворення та виділ. Так, ст. 56 ГК встановлює, що суб'єкт господарювання може бути утворений шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства. Стаття 28 Закону «Про кооперацію» визначає, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу. Ліквідацією юридичної особи є її припинення без правонаступництва інших юридичних чи фізичних осіб. Цивільне законодавство встановлює випадки, коли грошові зобов'язання юридичної особи, яка ліквідується, можуть бути покладені на інших юридичних осіб (див. коментар ст. 609 ЦК), але це не є правонаступництвом. Частина 3 ст. 104 передбачає, що юридичні особи вважаються такими, що припинились з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, який здійснюється відповідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства провадиться судом відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає можливість проведення в процесі санації, як поділу юридичної особи з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, зміни організаційно-правової форми, так і її ліквідації. Рішення про ліквідацію юридичних осіб, які визнані банкрутами, приймає господарський суд шляхом винесення постанови. Банкрутами можуть визнаватися лише неплатоспроможні юридичні особи. Неплатоспроможністю є неспроможність боржника виконати, після настання встановленого строку їх сплати, грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника — юридичної особи, що виникли за такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання повинні бути безспірні, тобто визнані боржником або підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
32. Визнання юридичної особи банкрутом Под банкротством, разумеется связана с недостаточностью активов в ликвидной форме неспособность юридического лица - субъекта предпринимательской деятельности удовлетворить в установленный для этого срок предъявленные к нему со стороны кредиторов требования и выполнить обязательства перед бюджетом. Основанием для возбуждения дела о банкротстве является письменное заявление любого из кредиторов или должника в арбитражный суд. Кредитор может обратиться с заявлением о возбуждении дела о банкротстве юридического лица в случае, когда последняя не может удовлетворить в течение одного месяца признанные им претензионные требования либо уплатить долг по исполнительным документам. После принятия заявления арбитражный суд в течение пяти дней от дня его поступления выносит и направляет должнику, кредиторам и банкам, которые осуществляют расчетно-кассовое обслуживание, постановление о возбуждении производства по делу, в котором сообщается о принятии заявления и назначении дела к рассмотрению в предварительном заседании, время и место его проведения, а также истребует необходимые для рассмотрения дела документы, свидетельствующие о финансовом и имущественном состоянии должника. По результатам предварительного заседания арбитражный суд определением, при необходимости, назначает распорядителя имущества должника, а также обязывает заявителя подать до официального печатного органа Верховной Рады Украины или Кабинета Министров Украины объявления о возбуждении дела о банкротстве. Арбитражный суд возлагает на банк, осуществляет расчетно-кассовое обслуживание должника, на Фонд государственного (коммунального) имущества, если должник - государственное предприятие или организация, или на другое лицо, по предложению должника или кредиторов, полномочия по распоряжению и контролю за имуществом должника. Кредиторы в месячный срок от дня опубликования в официальном печатном органе Верховной Рады Украины или Кабинета Министров Украины объявления о возбуждении дела о банкротстве подают в арбитражный суд письменные заявления с имущественными требованиями к должнику, а также документы, подтверждающие их. Арбитражный суд по результатам рассмотрения этих требований своим постановлением определяет их отклоняет. Граждане и юридические лица, желающие принять участие в санации должника (помочь ему), в тот же срок должны подать в арбитражный суд заявления с письменным обязательством о переводе на них долга. Право выбора условий проведения санации через реорганизацию или приватизацию остается за должником в случае, если он сам обратился в арбитражный суд с заявлением о признании его банкротом. Если возбуждено производство по делу о банкротстве государственного предприятия, его трудовой коллектив вправе требовать передачи предприятия ему в аренду или преобразования его в иное предприятие, основанное на коллективной собственности, при условии принятия на себя долгов предприятия-должника. Арбитражный суд признает должника банкротом при отсутствии предложений по проведению санации или несогласия кредиторов с условиями проведения санации должника. 33. Юридичні особи приватного та публічного права
Юридические лица могут делиться на субъекты публичного и частного права в зависимости от природы акта, в результате которого они созданы. Юридические лица публичного права в основном возникают в распорядительном порядке на основании специальных публично-правовых актов, принятых компетентными государственными органами (закон, декрет, указ, административный на ^ каз). ЧЦо таких лиц относятся органы управления административно-территориальными единицами, торговые, торгово-промышленные палаты, университеты, музеи, государственные железные дороги и банки и т.д. Основываясь в своей деятельности в основном на требованиях нормативно-правовых актов публичного характера, они иногда выступают как субъекты частного права, руководствуясь при этом нормами гражданского или торгового права. v Юридические лица частного права создаются преимущественно в нормативно-явочном порядке. Они учитываются в специальных реестрах или получают специальное разрешение от компетентных органов. Это банки, страховые компании и др. На них распространяются нормы гражданского или торгового права. Они могут выступать в разных формах, предусмотренных законодательством государств / Это союзы и учреждения в соответствии со статьями 21, 22 немецкого Гражданского свода, общества и ассоциации в соответствии со статьями 1832, 1842 Гражданского кодекса Франции; корпорации (объединение лиц) и учреждения - за правом Швейцарии; корпорации из нескольких лиц (в частности, государственные предприятия) и корпорации из одного человека, так называемые one-man-company, а также король, служители церкви - в Англии. Деятельность one-man-company регулирует, в частности, Закон о компаниях 1989 Всего функционирования юридических лиц из одного человека получило распространение с середины XX в. Эта практика была законодательно закреплена во многих государствах (§ 401 Закона о предпринимательских корпорациях штата Нью-Йорк, ст. 87, 95 Гражданского кодекса Российской Федерации). Однако законодательство большинства государств требует наличия нескольких участников для создания юридического лица. Если же за время деятельности юридического лица его члены выбыли и остался только один участник, деятельность такого юридического лица допускается (Франция, ФРГ, Великобритания). Разделение юридических лиц на публичные и частные имеет формальный характер. 'В имущественном обороте юридические лица публичного и частного права имеют одинаковые права. Исключение в отдельных случаях может достигать государство (если оно признается юридическим лицом). Переход юридического лица из одной формы в другую осуществляется в соответствии с нормами права без прекращения деятельности этого лица ^ Законодательство государств допускает функционирование так называемых союзов или других образований, не имеющих статуса юридического лица.
