50. Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника ринку.

Вхідні бар'єри – це бар'єри, які перешкоджають проникненню нових

конкурентів на ринок.

Вхідні бар'єри стримують нових конкурентів від спроб виходу на ринок. їхній зміст полягає в тому, щоб зробити витрати, пов'язані з проникненням на ринок, настільки високими, щоб поставити під загрозу саму окупність інвестованих капіталів. Таким чином, вхідні бар'єри сприяють підвищенню "вступного внеску" або збільшенню ризику для новачків.

До вхідних бар'єрів належать: високий рівень капіталомісткості; існування певного ефективного масштабу виробництва; вірність споживачів одній фабричній марці, моделям, виробам або постачальнику; витрати споживача, пов'язані зі зміною постачальників; ефект життєвого циклу продукту; недоступність каналів розподілу; незабезпеченість поставок сировини; відсутність земельних ділянок; нестача досвіду і ноу-хау; погроза об'єднання конкурентів проти новачків; зниження цін; патенти, державні заходи і політика. Перед тим як розпочати спробу входу на ринок, менеджменту фірми варто ретельно продумати такі запитання: коли існуючі фірми і раніше були агресивні, захищаючи свої ринкові позиції від новачків; чи володіють діючі на ринку фірми в момент передбачуваного виходу на ринок важливими фінансовими ресурсами, за допомогою яких охороняють вхід на свій ринок; у яких умовах існуючі фірми спроможні скористатися своїми зв'язками з дистриб'юторами і споживачами для захисту свого бізнесу; коли існуючі фірми хочуть і можуть використовувати політику зниження цін для збереження своєї частки на ринку; коли попит на товар зростає повільно, що обмежує можливості ринку щодо приєднання нових фірм без збитку для прибутків усіх фірм-учасників

Існує ряд причин, через які ускладнюється вихід підприємств з галузі.

Вихідні бар'єри перешкоджають виходу існуючих підприємств з ринку.

У багатьох галузях серйозною перешкодою довгострокової прибутковості можуть бути вихідні бар'єри. Причинами їх можуть бути: необхідність списання великих інвестицій; небажання втратити престижний імідж; честолюбство керівництва;

втручання уряду; профспілкова опозиція; протести постачальників, клієнтури і дилерів.

 Вихідні бар'єри примушують господарські одиниці продовжувати функціонувати в галузях із низькою рентабельністю або відсутністю прибутків на капітал. У більшості стратегічних ситуацій украй важливо зуміти ідентифікувати відповідні вхідні та вихідні бар'єри.

51. Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Монополістична конкуренція характеризує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм, що пропонують подібну, але не ідентичне продукцію. Осн хар-тки: Досить велика кількість учасників ринку => обмежений контроль над ринковою ціною; неможливість таємної змови; кожна фірма формує свою політику не враховуючи реакції конкурентів; диференціація продукту:  за якістю;  за формою послуг (ввічливість та послужливість працівників магазину, гарантійне обслуговування, наявність кредиту);  розміщення чи доступність товару (міні-магазин [цілодобово, близько, вищі P); уявні відмінності (упаковка, реклама, різні торгові марки). Нецінова конкуренція; Легкий вступ в галузь при наявності незначних фінансових бар’єрів, пов’язаних з необхідністю отримати продукт, що відрізняється від продукту конкурента, необхідністю реклами.МК зустрічається дуже часто . За довгострокової рівноваги крива попиту на товар будь-якого підприємства в галузі є дотичною до кривої середніх витрат у довгостроковому періоді. Вільний вступ до ринку веде до того, що кожне підприємство одержує тільки нормальний (нульовий економічний) прибуток. Отже, за умов монополістичної конкуренції цільова функція фірми – максимізація прибутку – досягається шляхом поєднання 3 чинників: ціни, обсягу випуску та зусилля щодо просування товару.