9. Функція грошей як засобу платежу.

Гроші як засіб платежу – гроші обслуговують погашення боргових зобов’язань які виникають між фізичними і юридичними особами. Основою для дії цієї функції являється купівля-продаж товарів та надання послуг з відстрочкою платежу. Гроші перебувають весь час в обігу як і в функції “засоби обігу”. Як засіб платежу гроші мають ширшу сферу використання. Вони використовуються не тільки для обслуговування товарообігу, а також і для погашення інших боргових зобов‘язань (сплата податків, комунальні платежі).

Ф-я ЗП забезпечує ширші можливості для підприємств, ніж ф-я засобу обігу, оскільки знімає з нього обмеження, які створює суто еквівалентний обмін у разі негайної оплати товарів (Т-Г), розширює маневреність коштами, дає можливість здійснити платежі шляхом заліку зустрічних зобов’язань, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу капіталу тощо. Водночас в цій ф-ї міститься загроза неплатежу.

10. Функція грошей як засобу нагромадження вартості.

Функції грошей – це певне призначення грошей щодо обслуговування руху цінності в процесі відтворення.

Гроші виконують функції: мірила цінності, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження і світових грошей.

Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження цінності в процесі розширеного відтворення. Дана функція трансформувала разом зі зміною форм та видів грошей.

Виникла дана функція, коли товаровиробники були спроможні заощаджувати, відкладати на майбутнє частину виручки від проданих товарів. Спочатку нагромадження грошей мало лише одну визначену мету – збереження цінності, нагромадження абстрактного загального багатства, що називається скарб.

З розвитком товарного виробництва і грошових відносин змінювалися цілі нагромадження. Замість сховати своє багатство, виникло бажання продемонструвати його – це бажання посилювалося з посиленням ролі грошей у суспільстві. Під впливом даного факту примітивним формам скарбу стали надавати форми предметів розкоші. Виникла естетична форма скарбу, він набув певного споживчого сенсу, він почав задовольняти такі потреби людини як потреба в самовираженні, в естетичному задоволені тощо.

Із ускладненням умов та потреб виробництва і реалізації товарів визначається наступна мета нагромадження скарбу – створення резерву платіжних засобів, що надало йому відтворювального характеру і зорієнтувало на забезпечення зростання прибутку у майбутньому. Тобто товаровиробники почали нагромаджувати скарб заради розширення виробництва та отримання додаткового прибутку. Скарб уже не міг довго лежати без руху і став активно забезпечувати потреби суспільного відтворення. Товаровиробники почали передавати своїх скарби в борг, розміщувати в банках ,цінних паперах, що приносило їм додатковий прибуток у вигляді процентів, дивідендів.

Поява кредитної форми грошей позитивно вплинула на розвиток самої функції засобу нагромадження і грошових відносин взагалі. 1. Виникла можливість вивести обсяги нагромадження за межі, що визначалися фізичними обсягами нагромадження за межі, що визначалися фізичними обсягами видобутих благородних металів. 2. Можливість знецінення грошей спонукала їх власників капіталізувати свої заощадження, що в свою чергу сприяло розвитку банків, цінних паперів, тощо. 3. Капіталізація грошових нагромаджень, у свою чергу, сприяла розв’язанню суперечки між збереженням вартості «в покої» і необхідністю її обігу у масштабах суспільного відтворення.

Отже, У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу унагромадження розділилася на дві частини. 1. Нагромадження цінності, що зумовлюється потребами розширеного відтворення, оборотом капіталу, має конкретно-цільове призначення і є відносно короткочасним, цю функцію виконують неповноцінні гроші. 2. нагромадження абсолютного багатства, необхідного за межами усталеного процесу суспільного відтворення, воно має форму скарбу й обслуговується повноцінними грошима – золотом.