39.Ренгенівські промені були відкриті нім.Вченим Ренгеном при вивчені катодних променів.

Виникають при гальмування швидко летючих електронів.Навколо електрона що рухаеться існує магн.поле,тому при різькому гальмуванні магн поле змінюється і у простір випромінюється ел.магн. хвиля,частота якого буде більша чим вищою була швидкість електрона до гальмування.

Це все жорстке випромінювання.Воно має високу проникну здатність.Коефіціент заломлення майже 1.Воно не відхиляється.Довжина хвилі від 10 до 0,01нм.

40. Ядро́ — центральна частина атома. В ядрі зосереджені позитивний електричний заряд та основна частина маси атома.

В порівнянні з розмірами атома, який визначається радіусом електронних орбіт, розміри ядра назвичайно малі 10^-15-10^-14 м, тобто приблизно в 10 мільйонів разів менші від розміру самого атома.

Ядра всіх атомів складаються з протонів і нейтронів, близьких за масою та іншими властивостями частинок, з яких лише протони несуть електричний заряд. Повне число протонів називаєтся атомним номером Z атома і збігається з числом електронів в нейтральному атомі. Протони і нейтрони, їх ще називають нуклонами, утримуються разом дуже великими силами. За своєю природою ці сили не можуть бути ні електричними, ні гравітаційними, а за величиною вони на багато порядків перевищують сили, які пов'язують електрони з ядром. Ця взаємодія отримала назву сильної взаємодії.

Ядро найпростішого атома — атома водню — є одним протоном.

Маса ядра дещо менша за сумарну масу протонів та нейтронів, які його складають, що зумовлене притяганням між нуклонами. Притягання зменшує загальну енергію ядра, яка зв'язана з масою формулою Ейнштейна. Зменшення маси ядра в порівнянні з масою його складових називається дефектом маси.

Ядерні сили є короткодіючими. Цей висновок грунтується на дослідах з розсіювання заряджених і незаряджених частинок ядрами.  Прийнятні значення розмірів дзеркальних ядер, отримані в припущенні, що різниця їх енергій зв'язку обумовлена ​​тільки електростатичним взаємодією, свідчать, мабуть, про те, що гіпотеза зарядовим незалежності ядерних сил не знаходиться в суперечності з експериментальними фактами.  Ми вже звертали увагу на те, що досить важливою властивістю ядерних сил є властивість насичення, що виявляється в сталості щільності ядерної речовини майже у всіх ядрах і в лінійному зростанні енергії зв'язку із збільшенням масового числа.  Існування дейтрона - стійкої системи протона і незарядженого нейтрона - свідчить про наявність діючих між ними сил неелектричного характеру. Ці сили не можуть бути силами чисто магнітного взаємодії (хоча воно й не виключається), оскільки така взаємодія не може зумовити середню енергію зв'язку нуклона, складову близько 7,5 МеВ.  Досліди з розсіювання нейтронів протонами вказують на залежність ядерних сил від спінів нуклонів. Існування електричного квадрупольного моменту дейтрона і неаддитивности магнітних моментів протона і нейтрона в дейтроні вказують на тензорний характер ядерних сил. Крім того, взаємодія між нуклонами може залежати і від швидкостей нуклонів.  Всі перераховані факти повинні бути враховані при вивченні природи ядерних сил і повинні бути пояснені теорією.