- •Лекція 9 (2 години) Класифікація методів вимірювання концентрацій шкідливих домішок в навколишньому середовищі
- •1.1 Загальні відомості про методи вимірювання концентрації шкідливих домішок у природному середовищу
- •1.2 Фотоколориметричний метод
- •1.2.1 Метод спектрального відбивання
- •1.2.2 Метод селективного поглинання
- •Іпогл ─ інтенсивність поглинутого світла. При порівняльних вимірах поглинання світла розчинами користуються однаковими кюветами,
- •Приладне забезпечення фотометрії
- •1─Джерело світла; 2 ─світлофільтр (монохроматор); 3 ─кювета з розчином; 4 ─детектор (фотоелемент, який перетворює енергію випромінення в електричну).
- •1.2.3 Візуальна колориметрія
- •1.1 Люмінесцентний аналіз
- •- Кварцова лампа; 2 - діафрагма; 3 - заслонка; 4 - фільтр; 5 - кварцова оптика; 6- посудина з досліджуваним розчином; 7- кварцова оптика; 8- світлофільтри; 9- фотоелементи.
- •Спектроскопічні методи
- •1.2. Атомна-емісійна спектрометрія
- •1.3. Атомно – абсорбційна спектроскопія
- •1.3.1. Атомно-флуоресцентний метод
- •1.4. Іонізаційні методи
- •1.4.1. Полум'яно-іонізаційний метод
- •1.4.3 Радіоізотопні методи
- •Лекція 11 (2 години)
- •1.1 Загальні відомості про хроматографію
- •1.2.Обладнання газової хроматографії
- •1.2 Обладнання газової хроматографії.
- •В залежності від форми ізотерми розподілу піки розподілення мають вигляд, представлений на рис. 1.6
- •Визначення швидкості руху аналізуємої речовини
- •1.2.1 Розподільча хроматографія
- •Колоночна хроматографія
- •1.3.Тонкошарова і паперова хроматографія Паперова розподільча хромаиографія
- •Тонкошарова хроматографія
- •Хроматографування
- •Висхідна тонкошарова хроматографія
- •Низхідна тонкошарова хроматографія
- •Горизонтальна тонкошарова хроматографія
- •Радикальна тонкошарова хроматографія
- •1.3.1. Осадкова хроматографія
- •Лекція 12 (2 години)
- •1.1. Зважувальний метод
- •1.2. Оптичні та електростатичні методи
- •1.3. Експресні методи і прилади
- •1.1. Сутність електрохімічних методів аналізу
- •1.2. Потенціометрія, кондуктометрія, кулонометрія.
- •2.1. Кондуктометрія
- •2.2. Амперстатична кулонометрія
- •1.3 Вольтамперометрія.
- •3.1. Електрогравіметрія
- •1.4. Організація вимірювань шкідливих домішок у природному середовищі.
- •Лекція 15(2 години)
- •1.1 Відбір проб повітря
- •1─Пластмасовий корпус; 2 ─теплоізолуційна посудина; 3 ─подвійниі круглий отвір;
- •4 ─Мікропориста гумова пластинка; 5 ─два отвори в пластинці; 6 ─поглинач.
- •1─Пробка з целофану; 2 ─скляна крупка; 3 ─целофан з гумовим кільцем-утримувачем.
- •1.3. Аппаратура для дозування малих концентрацій токсичних газів і парів
- •1─ Кран-дозатор; 2─ частково вакуумований балон місткістю 10л; 3─ пластинка для перемішування із фторопласта.
- •1─ Балон з газовою сумішшю; 2─ поглинальні посудини; 3─ аспіратор; 4 ─ регульований винтовий зажим; 5─ запорний винтовий зажим; 6─ мірний циліндр.
- •1.4 Комплексні лабораторії
- •1.1. Відбір проб з рік і з водних потоків.
- •1.2 Відбір проб вологих опадів, грунтових вод.
- •1.3. Відбір проб грунтів
- •1.4. Відбір і приготування проб для визначення вмісту радіонуклідів у природному середовищі. Відбір і приготування проб водного середовища.
- •Відбір і приготування проб радіоактивних опадів.
- •Відбір і приготування проб, для визначення вмісту радіонуклідів у грунті
- •Відбір і приготування проб для визначення вмісту радіонуклідів у рослинності
- •Відбір і приготування проб для визначення радіоактивної забрудненості різних поверхонь
- •1.1. Метеорологічний майданчик
- •1.3 Метерологічні прилади
- •Вимірювання вологості повітря На станціях використовуються два методи вимірювання вологості повітря: психрометричний метод в теплу пору року та гігрометричний – у холодну.
- •Вимірювання атмосфепного тиску
- •До результатів вимірювання вводять невеликі поправки на змочуваність відра і часткове випаровування опадів:
- •Тверді опади до 0,5 поділки – поправка 0,0 мм;
1.3. Відбір проб грунтів
При виборі місць відбору проб ґрунту і їхньої первинної оцінки звичайно враховують два головних параметри:
1) розмір (площа) елементарної ділянки, з якого відбирають змішаний ґрунтовий зразок, що відбиває середній рівень забруднення ґрунту,
2) ключова ділянка, що є найменшої геоморфологічною одиницею ландшафту, у достатній мері відображає генезис (тип, підтип) властивостей ґрунтів.
У межах ключової ділянки виділяють елементарні ділянки, розміри яких залежать від відстані до джерела забруднення ґрунти. Звичайно керуються правилом: чим далі від джерела, тим більше повинна бути площа елементарної ділянки. Крім того, у межах певної елементарної ділянки вибирають також робочу площадку, саме з якої й відбирають проби ґрунтів для складання змішаного ґрунтового зразка. Якщо розмір елементарної ділянки порівняно великий, а ґрунтовий покрив складний, то в межах ділянки виділяють кілька пробних робочих площадок (звичайно 2-3).
За раціональний розмір робочої площадки звичайно приймають площу близько 1га (100 х 100м). Навколо підприємства площадки намічають у такий спосіб: у радіусі 1,5 - 2,5км (зона найбільшого забруднення) по 8 напрямкам - румбам (хоча й не обов'язково строго по азимуті), у радіусі 2,5 - 5км (зона значного впливу) - по 10 - 12 румбам, у радіусі 5 - 10км (зона звичайно фіксованого впливу об'єкта) по 16 - 24 румбам. У такому випадку пробні площадки виявляються друг від друга на рівномірній відстані 1,5 - 2км
Представлена схема носить рекомендаційний характер, оскільки в природних умовах положення елементарних ділянок і кількість пробних площадок залежить від ланшафтно - геохімічних особливостей території. При сильному забрудненні навколо потужних підприємств у напрямку пануючих вітрів територію обстежать на відстані до 20 - 30км, а в напрямку найменшої повторюваності й сили вітрів - приблизно в 2 рази менше.
Точечні проби відбирають методом конверта по діагоналі або іншим способом, стежачи за тим, щоб кожна проба являла собою частину ґрунту, типову для досліджуваних ґрунтових горизонтів і ключових ділянок.
Метод конверта є найпоширенішим способом відбору змішаних ґрунтових зразків й частіше всього застосовуються для дослідження гумусового ґрунту. При цьому з точок контрольованої елементарної ділянки (або кожної робочої пробовідбірної площадки) беруть 5 зразків ґрунту. Точки повинні бути розташовані так, щоб подумки з'єднані прямими лініями, давали малюнок заклеєного конверта (довжина сторони квадрата може становити від 2 до 5 - 10м). Звичайно при вивченні ґрунту відбирають проби гумусового горизонту із глибини близько 20см., що відповідає багнету лопати. З кожної ділянки відбирають близько 1кг (за об’ємом близько 0,5л), але не менш 0,5кг ґрунту. Ґрунтові зразки запаковують у поліетиленові або полотняні мішечки й додають до них етикетки (супровідні талони).
Об'єднану пробу ґрунту готовлять із точкових проб. При визначенні в ґрунті речовин, що розподіляються по поверхні (важкі метали, радіонукліди й ін.) точкові проби звичайно відбирають за допомогою трубчастого пробовідбірника пошарово на глибині 0,5 й 20см масою до 0,2кг. При оцінці забруднення ґрунту летучими з'єднаннями або речовинами з високою здатністю до вертикальної міграції (нітрозоаміни) проби відбирають по всій глибині ґрунтового профілю в ємності, що герметично закривається. При неможливості швидкого аналізу на місці проби зберігають в умовах, як правило, описаних у методиках аналізу.