Моніторинг підземних вод

Оцінку якості підземних вод в основному виконує геологічна служба МОНПС України. В таких регіонах як Донбас, Криворізький басейн, басейн Дніпра та Одеська область виділено 120 ділянок для спільного контролю з боку МОНПС , МНС, Академії наук України, Держбудум. Існують також додаткові пункти спостереження за забрудненням підземних вод засобами хімізації сільського господарства.

Мережа спостережень геологічної служби МОНПС включає 7475 пунктів по всій території країни, розташованими здебільшого у непорушених регіонах (62% території). Цей факт є досить суттєвим, оскільки територія України характеризується значним ступенем порушення природного гідрологічного режиму.

Спостереження за хімічним складом підземних вод здійснюються в 2135 пунктах (27%). Визначають 22 хімічні показники. Вміст мікроелементів визначається тільки в декількох пунктах і, як правило, нерегулярно. Тобто мережа геологічної служби є малоефективною з точки зору геохімічних спостережень.

Вивчення процесів формування підземних вод на забруднених та виснажених територіях здійснюються на 63 базових станціях (у 875 спостережних свердловинах). Більшість полігонів і станцій розташовані в районах Донецька, Кривого Рога, в Криму, де налічується найбільша кількість потенційних джерел забруднення, і відбувається найбільш інтенсивне використання водоносних горизонтів. Особливої уваги надають аналізам якості підземних вод та визначенню границь залягання солоних вод. Спостереження за режимом формування підземних вод у районах їх виходу на поверхню здійснюють на 93 ділянках у 818 пунктах спостереження.

Моніторинг шахтних вод здійснюється на 58 базових шахтах і кар’єрах у 443 точках спостереження.

Оскільки підземні води є важливим джерелом питного водопостачання особливої актуальності набуває:

• мікробіологічний моніторинг якості води у свердловинах в сільській місцевості;

• моніторинг найбільш перспективних горизонтів підземних вод з урахуванням їх використання як джерел питного водопостачання;

• моніторинг звалищ побутових і промислових відходів, занедбаних водойм та інших місцевих джерел забруднення;

• необхідність удосконалення нормативів з питань будівництва та консервації колодязів і свердловин.

Моніторинг питної води і скидів стічних вод

Контроль за джерелами питного водопостачання: міськими, комунальними, відомчими, сільськими водопроводами та джерелами децентралізованого водопостачання (колодязі, артезіанські свердловини тощо) здійснюється санітарно-епідеміологічною службою МОЗ, комунальними службами та деякими іншими відомчими водогосподарськими організаціями. Оцінка якості води проводиться згідно існуючих державних нормативних документів на кожен вид водокористування (для питної води – ГОСТ 2874-82 “Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством” та СанПіН 136/40 “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”, 1997).

Мережа лабораторій контролю якості питної води є досить розгалуженою. Діяльність лабораторій контролюється санітарно-епідеміологічною службою МОЗ. Проби води відбирають на водозабірних та водоочисних спорудах, з водопровідної мережі та перед випуском стічних вод у водний об’єкт. Визначають мікробіологічні та токсикологічні показники. Періодичність контролю мікробіологічних параметрів залежить від чисельності населення, системи водопостачання, а також наявності чи відсутності споруд знезаражування води. Перелік та періодичність контролю хімічних показників якості води погоджується із санітарно-епідеміологічною службою в залежності від місцевих та санітарних умов. В цілому контролюють 27 параметрів якості питної води та 35 – стічних вод.

Моніторинг стічних вод здійснюється самими водокористувачами. Промислові підприємства та комунальні очисні споруди отримують дозвіл МОНПС на скид стічних вод і відбирають проби на випуску стоків для порівняння з параметрами, вказаними у дозволі. Всі результати вимірювань зберігаються на підприємстві в робочому журналі, а їх узагальнений варіант надається регіональним підрозділам міністерства раз на рік. Підприємства можуть приймати та очищувати стічні води від інших підприємств та населення, хоча зазвичай промислові підприємства подають свої стоки на комунальні очисні споруди. У цьому випадку сторона – постачальник контролює об’єм та якість стічних вод, а сторона – приймальник здійснює вимірювання з метою визначення вартості очищення стоків.

МОНПС здійснює моніторинг стічних вод, що скидаються у водні об’єкти, для перевірки даних статистичної звітності. Додатково відбираються проби води з водних об’єктів у створах, розташованих на відстані 500м вище та нижче за течією від місця скиду стічних вод. Через нестачу обладнання контрольний моніторинг здійснюється лише 4 – 6 разів на рік.

Місцеві та обласні санепідстанції контролюють роботу промислових і комунальних очисних споруд та випусків стічних вод, керуючись тими самими принципами, що й МОНПС .