Степінь забруднення водойми

Стан водойми	Індекс Гуднайта й Уотлея (%)
	80	60-80	60
Сильне забруднення Сумнівне забруднення Добрий стан	Х	Х	X

Біоіндикація токсичності природних вод за допомогою дафній

Дафнії - найбільше часто використовуваний об'єкт для визначення токсичності води. Метод дозволяє визначити токсичність стічних і природних вод. Критерієм гострої токсичності є загибель 50% і більше дафній в аналізованій воді в порівнянні з контролем протягом 24, 48 або 96 год.

Культура дафній. Вихідний матеріал бажано придбати в спеціальних установах й організаціях. У дослідах можна використати й свою культуру. Для цього із самої чистої у вашій місцевості водойми за допомогою гідробіологічного сачка відловлюють дафній і поміщають у скляні ємності, які заповнюють до пробки водою із цієї ж водойми. Одночасно відбирають 5- 10 л води для наступного саджання дафній. Дафнії відокремлюють декантировкою рідини. Потім відібрану природну воду фільтрують через фільтр і заповнюють нею підготовлені скляні посудини ємністю 3 — 5 л приблизно на одну третину обсягу, куди переносять дафній за допомогою скляної трубки із внутрішнім діаметром 0,5 — 0,7 см з оплавленим кінцем. Початкова щільність посадки - 6-10 особин на 1 л води. Через 5 - 7 доби, протягом яких дафнії звикають до лабораторних умов існування й починають розмножуватися, у посудини доливають воду для подальшого культивування.

При підтримці культури в приміщенні не повинно бути шкідливих газів і токсичних пар. Оптимальна температура 20 ± 2°С, тривалість світлового дня 12—14 г (не освітлювати культуру прямими сонячними променями). Посуд для утримання дафній не можна мити миючими речовинами й органічними розчинниками, краще мити питною содою, при особливому забрудненні - хромовою сумішшю або соляною кислотою. Для культивування дафній використовують водопровідну воду, попередньо вистояну не менше 7 діб й насичену киснем (pH = 7,0 - 8,2; твердість загальна 3 - 4 мг-екв/л; концентрація розчиненого кисню не менше 6,0 мг/л). Раз в 7 - 10 діб половину об’єму води з культурою дафній заміняють на свіжу, видаляють осад, що скопився на дні, і при великій щільності (більше 25 самок) культуру проріджують. Не слід робити аерацію води в посудинах.

Кормом для дафній служать зелені водорості (хлорела) і хлібопекарські дріжджі. Для готування дріжджового корму беруть 1 г свіжих або 0,3 г повітряно-сухих дріжджів, заливають їх 100 мл дистильованої води. Після набрякання дріжджі ретельно перемішують, дають відстоятися протягом 30 хв. Надосадову рідину додають у посудини з дафніями в кількості 3 мл на 1 л води. Годують дафній 1 - 2 рази в тиждень.

Для вирощування зелених водоростей потрібна складна методика, тому по можливості отримують їх в одній з лабораторій і зберігають у холодильнику (строк зберігання 14 доби). Вносять 1 мл суспензії водоростей на 1 л води.

При неможливості культивування дафній у досліді можна допустити використання тільки що виловлених дафній.

Відбір проби. Пробу природної (стічної) води відбирають об’ємом до 1 л. До біотестування можливе зберігання її не більше 6 годин при температурі 4°С.

Далі пробу фільтрують через фільтрувальний папір і заливають у ємності для біотестування.

Проведення досліду. Беруть три посудини для досліджуваної води й три посудини для контрольної проби, що не містять токсичних речовин. Наливають у них по 100 мл досліджуваної води й по 100 мл чистої води для контролю. Досліджувану воду можна розбавити водою, що не містить токсичних речовин.

Контрольну воду готовлять відстоюванням протягом 7 діб водопровідної води в неї (не більше 3,0 мг-экв/л) твердості, перевіряючи pH (7,0 — 8,2), температуру (20°С), вміст кисню (не менш 2 мг/л — при зниженні роблять продувку за допомогою мікрокомпресора або камери від футбольного м'яча). У процесі біотестування продувку робити не рекомендується.

В кожну посудину поміщають по 10 особин дафній. Їх переносять скляною трубкою діаметром 5 - 7 мм спочатку в сачок, а потім у посудини, зануривши його у воду.

Спостерігають за ходом експерименту через 24, 48 або 96 год. Дафній під час експерименту не годують. По закінченні експерименту проводять облік дафній, що вижили. Тими, що вижили, вважаються дафнії, якщо вони вільно пересуваються в товщі води або спливають із дна посудини не пізніше 15 с після його легкого погойдування.

Проведення підрахунку. На підставі отриманих результатів в 3-х повторах розраховують середню арифметичну кількість дафній, що вижили, у контролі й досліді. Для розрахунку тест-параметра - відсотка загибелі дафній у досліді стосовно контролю - використовують формулу:

, (2.5)

де X₁ і Х₂ — середня арифметична кількість дафній, що вижили, у контролі й досліді.

Проба води оцінюється як та, що володіє гострою токсичністю, якщо за 24 г біотестування в ній гине 50% і більше дафній у порівнянні з контролем.

Якщо протягом досліду в контрольному варіанті відбулася загибель більше 10% дафній, то отримані результати не враховують, дослід повторюють, попередньо перевіривши придатність тест-об'єкта для біотестування.

При визначенні придатності біооб’єкту для тестування, а також для показу в демонстраційному експерименті використовують токсичну речовину — дихромат калію (К₂Cr₂O₇). У розбавлених до 1 — 2,5 мг/л розчинах загибель дафній повинна наближатися до 50%. Розведений розчин дихромату калію одержують, додаючи 1 —2,5 мл маткового розчину (1 г К₂Cr₂O₇ в 1 л дистильованої води) до 1 л контрольної води.