
- •81.Банкрутство підприємства: причини та наслідки
- •80.Приватизаційні аспекти санації суб’єктів господарювання.
- •79.Розробка проекту фінансового оздоровлення підприємств
- •78.Класична модель фінансової санації
- •77.Оцінка ліквідності активів та його платоспроможності
- •75. Програма санаційного аудиту
- •74. Джерела проведення фінансової санації на підприємствах
- •73.Фактори виникнення фінансової кризи на підприємстві
- •72.Економічна сутність санації підприємств
- •70.Зміст поточного фінансового плану
- •69.Порядок розробки фінансового плану
- •68.Принципи і методи фінансового планування
- •67.Зміст, завдання фінансового планування
- •66.Показники оцінки фінансового стану підприємства
- •63.Фінансове забезпечення капітального та поточного ремонту основних засобів, класифікація джерел їх фінансування
- •62.Фінансування та кредитування капітального будівництва в залежності від способу проведення капітальних робіт
- •61.Сутність і склад капітальних вкладень, основні методи їх фінансового забезпечення
73.Фактори виникнення фінансової кризи на підприємстві
Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу підпри-
ємства поділяють на:
− зовнішні фактори, тобто ті, що не залежать від діяльності підприємства;
− внутрішні, тобто ті, що залежать від діяльності підпри-ємства.
До зовнішніх факторів належать:
− політична нестабільність у країні, в якій розміщене підприємство;
− нестабільність господарського та податкового законодавства;
− значний рівень інфляції;
− зниження купівельної спроможності населення;
− нестабільність фінансового ринку;
− криза, посилення конкуренції в галузі;
− інші фактори.
Ці фактори можуть зумовити фінансову кризу, якщо від-повідні служби підприємств помилково або несвоєчасно реагують на них.
До внутрішніх факторів належать:
− низький рівень кваліфікації керівного персоналу;
− недоліки в організації постачання та здійснення виробничої діяльності;
− недоліки в інвестиційній політиці;
− дефіцит коштів для фінансування;
− низький рівень менеджменту та маркетингу;
− недосконалість виробничої структури та структури управління;
− інші фактори.
В окремих підприємств спостерігаються специфічні причини виникнення фінансової кризи.
72.Економічна сутність санації підприємств
санація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. Це визначення втілює комплексний підхід до розглядуваного поняття, є універсальним і всебічно висвітлює економічну сутність санації підприємств.
Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що випинають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.
Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації.
1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.
2. Санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу санованого підприємства (реорганізація).
Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.
Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів або підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.
На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття “реструктуризація”. Реструктуризація суб'єкта господарювання — це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.
Можна стверджувати, що “санація” є ширшим поняттям, ніж “реструктуризація”. Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності).
71. Оперативне фінансове планування
Оперативне фінансове планування включає складання платіжного календаря, касового плану і розрахунок потреби в короткостроковому кредиті.
Зміст оперативного планування при розробці платіжного календаря заключається у визначенні конкретної послідовності та строків здійснення всіх розрахунків, що дозволяє своєчасно перерахувати платежі до державного бюджету і позабюджетних фондів та забезпечити фінансування нормальної господарської діяльності підприємства. Платіжний календар складається на короткі проміжки часу (місяць, 15 днів, декаду, п’ятиденку). Строк визначається, виходячи з періодичності основних платежів підприємства. Найбільш доцільним є складання місячних планів з щодекадною розбивкою. Платіжний календар охоплює всі видатки і надходження коштів як в безготівковій, так і в готівковій формах, включаючи відносини з бюджетом та банками. Таким чином, платіжний календар дозволяє спостерігати за станом власних коштів, а також вказує на необхідність використання коштів у вигляді залученого капіталу.
Процес складання платіжного календаря можна розділити на 5 етапів
Касовий план необхідний підприємству, щоб більш точно представити розмір зобов’язань перед працівниками підприємства по заробітній платі і розмір інших виплат. Банку, що обслуговує підприємство, також необхідний касовий план, щоб скласти зведений касовий план на обслуговування своїх клієнтів у встановлені строки.
Якщо підприємство має потребу в короткостроковому кредиті, то необхідні документи представляють в банк у відповідності до його вимог, в результаті чого і укладається договір про кредитне обслуговування. Однак потрібно, щоб цьому передував обгрунтований розрахунок розміру кредиту, а також тієї суми, яку необхідно повернути банку. Ефективність заходу, що кредитується, чи очікувана виручка від реалізації продукції повинна забезпечити своєчасне повернення кредиту і виключити штрафні санкції.