46.Передумови,хід, та наслідки об'єднавчих процесів у німеччині 1989-1990 рр. Політичні,соціальні та економічні проблеми Єдиної Німеччини.

Друга світова війна закінчилася поразкою Німеччини, повстало питання про

післявоєнний устрій Європи, і Німеччини зокрема. Через своє географічне і

геополітичне розташування, Німеччина грала роль межі між соціалістичним і

капіталістичним світом, тому головне питання було про те, як цю межу провести. Доля

цього питання знаходилася в руках чотирьох країн-переможниць – СРСР, США,

Великобританії і Франції, воно було вирішено за допомогою ухвалення рішення про

утворення двох німецьких держав.

Причиною розколу однієї нації надвое стали :

Блокада Західного Берліну радянськими військами в 1948 році, утворення двох

німецьких держав і споруда в 1961 році Берлінської стіни.

до початку 70-х років відносини між ФРН і НДР проходили в атмосфері конфронтації. Ситуація почала

змінюватися з приходом до влади у Бонни коаліції СДПН / ВДП. Саме Віллі Брандт став

першим політиком ФРН, який зрозумів, що розділ Німеччини не вічний.Брандт відмовився від політики Аденауера (він і його сподвижники

були ініціаторами розколу Німеччини) і визнав факт існування Німецької

Демократичної Республіки, причому зауважив, що дві держави не є один для одного

закордоном.

Зросла кількість

поїздок жителів ФРН та Західного Берліна в НДР, з 2 мільйонів у 1970 році до 8

мільйонів у 1973 році, а кількість східнонімецьких пенсіонерів, які відвідали ФРН,

збільшилася за цей же період на 25%.

Наступний крок на шляху зближення двох держав стало підписання 21

грудня 1972 року договору про основи відносин між НДР і ФРН. Даний договір став відправним пунктом до більш широкомасштабних

зв’язків між державами у сфері економіки, науки, техніки, транспорту, зв’язку, культури й тд. Договір допоміг зупинити процес розмежування.

Гельмут Шмідт був обран на посаду федерального

канцлера, прийшов час похолодання, але тривало воно не довго. В 1974 році був

підписаний протокол про заснування в столицях обох держав постійних представництв. з 1974 по 1980 рік ФРН уклала з НДР близько 17

угод, це вказує на те, що уряд розумів всю користь від об’єднання Німеччини.

Подолання «розколу Європи» було можливо лише у разі

позитивного рішення німецького питання. Це спонукало правлячі кола західної

Німеччини зробити так, щоб Європа зрозуміла, що

це проблема всього континенту, а не Німеччини зокрема, і що від вирішення даної

проблеми буде залежати розвиток загальноєвропейських процесів.

З приходом Г. Коля до влади

активізувалася політика об’єднання нації.

Екстенсивна економіка дозволяла зберігати порівняльну

стабільність господарства тільки протягом трьох-чотирьох років. В 1985 році економіка

НДР вступила в передкризовий стан.

В 1987 році НДР негативно сприймала перебудову СРСР.

Об'єднання Німеччини, яке йшло в рамках будівництва нової, мирної і ненасильницької Європи пройшло протягом декількох місяців 1989 та 1990 років.

На початку листопада в Берліні почалася грандіозна демонстрація, що закінчилася руйнуванням Берлінської стіни.

Радою міністрів НДР було прийнято рішення про те, що всі громадяни країни могли виїжджати у ФРН або Західний Берлін без спеціального оформлення, що де-факто означало відкриття кордонів НДР із ФРН і Західним Берліном.

Канцлер ФРН Гельмут Коль бере ініціативу в свої руки і виступає в бундестазі з програмою розвитку німецько-німецьких відносин - «10 пунктів Г. Коля». У цій програмі йшлося про поступове зрощуванні двох держав через вирішення економічних завдань, злиття двох економічних структур, що, в кінцевому рахунку, повинно було привести до єдиної держави. Цей план дій був підданий критиці в НДР, але подальшого розвитку не отримав.

19-го грудня відбувся візит до НДР канцлера ФРН:

- прийнято рішення про скасування візового режиму на німецько-німецькому кордоні та обов'язкового обміну валюти для західних німців при в'їзді в НДР, також був відкритий перехід через Бранденбурзькі ворота, що став символом єднання народу.

З ініціативи ФРН стали створюватися різного роду спільні комісії з питань співробітництва в галузі сільського та лісового господарства,туризму, культури та охорони навколишнього середовища. Розвивалася співпраця в сфері економіки і торгівлі. Це свідчило про неминучість і необхідність об'єднання двох країн. Г. Коль вирішив діяти.

14-го лютого 1990 року на переговорах з урядовою делегацією НДР канцлер ФРН запропонував вирішити питання про валютне об'єднання відкинувши принцип поступового зближення.

Його аргументы -заміна знеціненої східнонімецької валюти на марку ФРН та готовність ФРН взяти вирішення проблем торгового балансу і зовнішнього боргу НДР , були прийняти.

Підсумки виборів 18 березня 1990 ще раз дали ясно зрозуміти, що процес об'єднання незворотній.

НДР висловили готовність провести об'єднання на базі статті 23 Основного закону ФРН.

18 травня 1990 у Бонні підписали перший Державний договір про створення валютного, економічного і соціального союзу.

В ніч на 23 серпня НДР, не чекаючи підписанняДоговору про єдність Німеччини, прийняла заяву про входження республіки до складу ФРН.31-го серпня 1990 року відбувся урочистий акт підписання другого Державного договору, у якому йшлося про освіту з 3 жовтня на території колишньої НДР п'яти нових земель, та - що столицею єдиної держави буде Берлін.

3 жовтня 1990 - довгоочікуване возз'єднання німецької нації, увійшов в історію як День німецької єдності.

2-го грудня 1990 року блок ХДС / ХСС здобув на виборах переконливу перемогу.

Об'єднання Німеччини прямим чином вплинуло на соціально-політичні процеси в Європі. Старий Світ зрозумів, що на прикладі об'єднання однієї країни, повинна стати єдиною і вся Європа. З приходом на політичну арену єдиної Німеччини змінилася політична коньюктура Європи-всім доводилося рахуватися з політично і економічно сильним гравцем. Можна сказати, що останнім часом зміцнилося співробітництво Німеччини з Францією та Великою Британією. Зараз Німеччина переживає період трудомісткої роботи з усунення своїх внутрішніх проблем.

Політичні,соціальні та економічні проблеми Єдиної Німеччини. 

Германия после объединения. Присоединение ГДР существеннейшим образом изменило статус Германии. Территория государства увеличилась с 248 тыс.кв.км до 357 тыс.кв.км, а численность населения - с 63.5 млн до 80 млн человек. Геополитическое положение Германии претерпело изменение за счет экспансии (расширения) в восточном и северо-восточном направлениях, а также за счет увеличения морского побережья на Балтике. Германия не столько укрепило свое положение как экономического гиганта но и престала окончательно быть политическим карликом; теперь она на полных правах будет стремится завоевать себе "место под солнцем". Hе удивительно что уже сейчас она поднимает вопрос о включении ее в число постоянных членов Совета Безопасности ООH.Присоединение ГДР к ФРГ дало последний огромный материальный выигрыш не только в виде увеличения территории и населения , ФРГ получила не пустошь, а развитые промышленные земли. Hакопленные ценности в виде предприятий, жилых домов и социально-бытовых сооружений, путей сообщения транспорта и, наконец, научно-технического потенциала в присоединяемых землях исчислялись суммой в 1 триллион 400 млрд марок, не считая военной техники и вооружений армии ГДР на сумму в 90 млрд марок. Часть этой техники, по сообщениям печати, вскоре попала на мировой рынок вооружений, а самые современные самолеты МИГ-29 взяты на вооружение бундесвера.Главной проблемой «единой Германии» стало выравнивание экономики и жизненного уровня в двух частях страны. Первые два года совместной жизни "весси" (от немецкого West - запад) и "осси" (от немецкого Ost - восток) уже обнаружились определенные трудности. Как говорят сами немцы, вместо "Берлинской стены" возникли "новые стены" в отношениях между немцами: экономические, социокультурные и психологические.На востоке Германии ликвидировано существующее в ГДР административное деление на 15 округов, в том числе Берлин (Восточный), действовавшее с 1952 года. Восстановлены прежние 5 земель, (как продолжение прежних германских традиций федерализма): Меклнбург-передняя Померания (центр - Шверин), Брандебург (Потсдам), Саксония-Ангальт, (Магдебург), Саксония (Дрезден) и Тюрингия (Эрфурт).Ныне все соседи ФРГ на севере и западе, а также Австрия являются членами ЕС, наиболее мощной страной которого является ФРГ. На ЕС приходится более ½ торговых связей ФРГ, в любую из континентальных стран ЕС немец с 1994 года может поехать без всяких виз. Западные и северные соседи ФРГ – члены НАТО. Но и в этом военном блоке ФРГ – сильнейшая на европейском континенте. Ее армия (бундесвер) больше по численности, чем у других членов НАТО в Европе и вооружена самым совершенным оружием, ФРГ выступает за расширение НАТО на восток, оказывает поддержку странам Балтии в сближении с НАТО, участвовала в агрессиях против Югославии в 1994-95 и 1999 годах, имеет сильные позиции в Хорватии. Морской фронт ФРГ резко увеличился после объединения Германии за счет побережья Балтики. Восточные соседи ФРГ – Чехия и Польша – являются сейчас объектами экономической экспансии ФРГ, ведь заработная плата в Польше в 10 – 12 раз ниже немецкой, а в 1993 – 1994 гг. экспорт из ФРГ в Восточную Европу вырос, а в Западную – сократился. В объединенной Германии живет более 80,3 млн. человек, это значит, что она – крупнейшая по населению страна Западной Европы.Западные и восточные немцы несильно отличаются друг от друга, и все же долгий период раздельного существования отражается в социальной и особенно религиозной структуре населения. Имеются различия и в жизненном уровне – заработная плата в "новых землях" составляет 70 – 72% от западногерманского уровня, выше здесь и доля безработных. Есть и такие парадоксы, когда водитель автобуса в Восточном Берлине получает меньшую зарплату, чем его коллега в западной части города, выполняющий точно такую же работу. "Сращивание" двух частей ФРГ идет отнюдь не беспроблемно. Как богатая страна с высоким жизненным уровнем, ФРГ привлекает иностранных рабочих и беженцев из многих стран. В некоторых южных регионах иностранцы составляют 20 – 25% населения (Франкфурт-на-Майне, Мюнхен). Это создает целый ряд проблем: социальное положение "рабочих-гостей" гораздо хуже, чем коренного населения, они часто не владеют языком, получают, как правило, низкооплачиваемую "черную" работу, живут в худших условиях, особенно не получившие гражданства ФРГ;  с ростом безработицы обострилась конкуренция за рабочие места, ухудшилось отношение к "рабочим-гостям", в западных землях это использовалось реакционными националистическими группировками.Ожидавшегося в середине или к осени 1991 года экономического подъема в новых землях не произошло. Из 9 млн. занятых в бывшей ГДР в 1989 году к сентябрю 1991 года имели полный рабочий день лишь 5.5 млн. Значительное сокращение произошло в промышленном производстве: в 1990 году - 32% и в 1991 году - на 58%, а в сельском хозяйстве - соответственно на 38% и 13%. Уровень промышленного производства к середине 1991 года составил только 1/4 по сравнению с 1989 годом.