4. Створення Троїстого Союзу та Антанти.

В останній третині ХIХ століття міжнародна нестабільність посилилася. Створення Німецької імперії (1871 р.), що продемонструвала свою могутність перемогою над Францією, істотно змінило ситуацію на європейському континенті. Щоб позбавити Францію можливості помститися за свою поразку, німецький канцлер О. фон Бісмарк спробував знайти надійних союзників. У 1873 р. йому вдалося створити Союз трьох імператорів — Німеччини, Австро-Угорщині й Росії. Але цей союз виявився не дуже надійним, оскільки Росія виступила на підтримку Франції. У 1879 р. між Німеччиною й Австро-Угорщиною був підписаний секретний союзний договір про спільну оборону проти нападу Росії. Згодом до цієї коаліції вдалося залучити й Італію, у якої були серйозні суперечності з Францією через контроль над Північною Африкою. 1882 р.Німеччина, Австро-Угорщина й Італія підписали Троїстий союз, спрямований проти Франції і Росії (проіснував до 1915 р.).У 80-ті рр. ХIХ століття відносини між Росією і Німеччиною повільно, але неухильно погіршувалися. У 1887 р. Союз трьох імперій розпався. У 1891 р. між Росією і Францією був підписаний консультативний пакт, а в 1893 р. — секретна військова конвенція про спільні дії у війні проти Німеччини.Територіальні домагання Німеччини, що швидко зростали, збільшення її економічного і військового потенціалу, а головне — витіснення з деяких ринків англійських товарів німецькими примусило керівників Великобританії переглянути свою традиційну політику . У 1904 р. було підписано англо-французьку угоду про розподіл сфер впливу в Африці. Ця угода одержала назву Антанта (від франц. «згода»). Вона відкривала можливості для широкого співробітництва двох країн проти Німеччини (хоча про неї в документі не було сказано жодного слова). Зростання зовнішньополітичної активності Німеччини примусило Францію і Великобританію в 1906 р. домовитися про військове співробітництво. Англо-російська угода 1907 р. завершила формування нового воєнно-політичного блоку, що увійшов в історію як Антанта.Отже, перегрупування сил у Європі в основному завершилася. Європа остаточно розкололася на два конфронтуючі між собою військові блоки.

5. Причини, привід та початок Першої Світової війни, стратегічні плани противників.Причини: слабкі миролюбиві сили, революційний рух, бажання Росії задушити революційний режим, прагнення до поділу світу. Приводом до війни стало вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. 28 червня 1914 р. у Сараєво йогосмертельно поранив серб Г. Принцип з таємної організації «Млада Босна». Австрійський уряд обвинуватив у цьому вбивстві Сербію і вручив сербському уряду ультиматум. Він не був прийнятий Сербією і став приводом для оголошення Австро-Угорщиною 28 липня 1914 р. війни Сербії. Австро-Угорщину підтримала Німеччина. На захист Сербії виступила Російська імперія. 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії. Незабаром у війну вступили Франція та Велика Британія.Воєнні дії розгорнулися в Бельгії та Франції, Східній Прусії і на Україні, у Сербії та Палестині, у Закавказзі і Африці, а також на всіх океанах Землі. У воєнний конфлікт поступово було втягнуто 38 держав, мобілізовано 74 млн осіб. Головними фронтами війни були Західний та Східний. На Західному фронті Німеччина воювала з англійськими, французькими та бельгійськими військами. На Східному фронті австро-угорські та німецькі війська бились із російськими. За планом генерала фон Шліффена війна мала бути «блискави­чною», тобто за півтора місяця потрібно було розгромити Францію, і потім усіма силами за півмісяця розбити українську армію. Та після битви під Па­рижем 3-10 серпня 1914 р. план Шліффена було остаточно зірвано. Наступ Росії у Східній Прусії був також невдалим, австро-угорські війська відступи­ли до Карпат. Таким чином, Східний фронт теж стабілізувався. Під кінець 1914 р. до Троїстого Союзу приєдналася Туреччина, і його стали називати Четверним.Франція планувала повернути Ельзас і Східну Лотарингію, захистити Саарську область та лівий берег Рейну (там були розташовані сучасні проми­слові підприємства). Англія сподівалась захопити частину німецьких колоній в Африці, по­ділити Османську імперію, особливо хотіла привласнити багаті нафтою Ме­сопотамію та частину Аравійського півострова. Плани Австро-Угорщини поширювались на Балкани. Вона мріяла за­хопити Сербію, відібрати в Росії Польщу та Правобережну Україну (Поділля та Волинь). Щодо Османської імперії, яка виступала на боці Троїстого Союзу, то во­на розраховувала захопити російське Закавказзя і поновити вплив на Балканах. Росія прагнула приєднати Галичину, встановити своє панування на Бал­канах і в протоках Босфор і Дарданелли, послабити економічно Німеччину. Японія планувала захопити німецькі орендні території в Китаї (піврст-рів Шаньдунь) та острови у Тихому океані.

6. Військові кампанії та основні битви 1914-1918.Безпосереднім приводом до світової війни стало вбивство 28 червня 1914 р. у м. Сараєво сербським студентом Г. Принципом спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца-Фердінанда. За підтримки Німеччини Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультиматум, вимоги якого були несумісними з державним суверенітетом Сербії. Незважаючи на те що май же всі пункти ультиматуму були прийняті, Австро-Угорщина 28 липня оголосила Сербії війну, яка стала світовою. Російські війська 20 серпня 1914 р. у Східній Пруссії завдали поразки німецькій армії. Одночасно з боями в Східній Пруссії з 18 серпня почалася Галиційська битва 1914 р., в якій російські війська завдали поразки австрійській армії, зайняли м. Львів і взяли в облогу фортецю Перемишль. Невдачею закінчилися спроби контрнаступу австро-німецької армії в районі Варшави і Лодзі (Польща) восени 1914 р. У травні 1915 р. австро-німецькі війська прорвали фронт російської армії (Горлицький прорив) і за хопили Галичину, Польщу, Литву, частково Латвію і Білорусію. 22 квітня 1915 р. німець ке командування вперше застосувало в районі річки Іпр отруйні речовини (хлор). Газова атака тривала лише 5 хвилин, але отруєння дістали 15 тис. солдатів і офіцерів, 5 тис. з них загинуло. Цим було покладено початок хімічній війні. Німеччина почала «підводну війну» і нанесла удари навіть по кораблях нейтральних країн. Особливе обурення у світі спричинив той факт, що 7 травня 1915 р. німецький підводний човен потопив англійський лайнер «Лузітанія», що йшов з США до Англії. Невдачею закінчилася спроба військ Антанти за хопити протоку Дарданелли. У війну в 1915 р. на боці Антанти вступає Італія, а на боці центральних держав — Болгарія. У результаті кампанії 1915 р. німецька армія захопила значну територію на Сході, російській армії було завдано серйозного удару Проте головної мети — змінити хід війни у вигідному для себе напрямі — Німеччина не досягла. Улітку 1916 р. англо-французькі війська перейшли в наступ на р. Соммі. Але уперше була продемонстрована перевага англо-французької техніки над німецькою, що було симптомом виснаження Німеччини. Кампанія 1916 р. характеризувалася великими людськими втратами сторін, їх плани не були реалізовані, але стратегічна ініціатива перейшла до Антанти. Німецьке командування змушене було перейти на всіх фронтах до оборони із-за нестачі сил. Кампанія 1917 р. суттєво відрізнялася від попередніх, оскільки проходила в складній політичній ситуації. У Росії відбулося дві революції, змінювалися уряди та принципи влади і це дуже впливало на хід війни. Ця кампанія не призвела до суттєвих змін лінії фронту, за виключенням Італійського. Проте становище центральних дер жав ще більше погіршилося. Німеччина зіштовхнулася з сильною економічною кризою: не вистачало сировини, виробництво продукції падало, населення голодувало. З березня 1918 р. Радянська Росія підписала з Німеччиною і її союзниками сепаратний Брестський мир, проте 800 тис. німецьких солдатів усе ще знаходилися на сході, окупувавши Україну, Білорусію, Прибалтику. Особливістю кампанії 1918 р. була боротьба обох коаліцій проти Радянської Росії. У березні 1918 р. німецькі війська завдали сильного удару по військах Антанти в Пікардії (Франція). Ситуація була настільки складною, що англійські війська готувалися до евакуації в Вели ку Британію, а французький уряд мав намір переїхати в Бордо. Але резерви, які прибули вчасно, врятували становище. 18 липня 1918 р. французькі війська перейшли в контрнаступ у районі Марни, що стало переломним моментом у кампанії. У ході Ам'єнської операції 8 червня 1918 р. за день було розгромлено 16 німецьких дивізій (як сказав генерал Людендорф це був «найчорніший день німецької армії»). Наприкінці вересня 1918 р. англо-франко-американські війська перейшли в наступ по всьому фронту. Становище Німеччини та її союзників стало безнадійним. 29 вересня 1918 р. капітулювала Болгарія, 30 жовтня — Туреччина, 3 листопада — Австро-Угорщина. У самій Німеччині почалася революція, Після повалення монархії 11 листопада 1918 р. в Комп'єнському лісі у вагоні французького маршала Ф. Фоша німецька делегація підписала перемир'я Згідно з ним передбачалося негайне виведення німецьких військ з усіх окупованих на Заході територій, здача переможцям значної час тини зброї, всіх підводних човнів, роззброєння флоту, передача великої кількості паровозів, вагонів, в тому числі 2 тис. літаків, 10 тис, вантажних автомобілів. Війна, яка тривала 4 роки 3 місяці і 10 днів закінчилась повною поразкою Німеччини та її союзників

8. Паризька мирна конференція. Версальський договір.18 січня 1919 р почала працювати Паризька конференція 32 країн, яка мала розробити умови мирних договорів з переможеними країнами. Головну роль у конференції відігравали США, Франція, Велика Британія, Японія та Італія. В основу переговорів були покладені 14 пунктів В.Вільсона від 8 січня 1918 р., де містилися нові принципи міжнародних відносин. Однак між учасниками конференції виникли гострі суперечності.28 червня 1919 у Версалі був підписаний мирний договір з Німеччиною. Німеччина була позбавлена всіх колоній та багатьох земель. Договір містив у собі статті про Лігу Націй – міжнародну міжурядову організацію, що мала гарантувати мир та безпеку в світі. Були також вироблені мирні договори з союзниками НімеччиниАле версальська система мала багато недоліків. Вона фактично порушила принцип самовизначення народів довільним визначенням кордонів старих і новоутворених держав, містила принизливі умови мирних договорів для переможених та відзначалася різним ступенем задоволення претензій переможців.

9. Вашингтонська конференція. Завершення формування Версальсько-Вашингтонської системи.Вашингтонська конференція відбувалася 12 листопада 1921 року — 6 лютого 1922 року. У роботі конференції брали участь представники США, Англії, Китаю, Японії, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії і Португалії, а також британські домініони та Індія. На конференції були прийняті домовленості, основні з яких: Договір «чотирьох», «п'яти», «дев’яти ». Договір чотирьох  держав (США, Англія, Японія, Франція) гарантував збереження всім його учасникам їх володінь у басейні Тихого океану. Країни учасники давали взаємні гарантії недоторканості колоній терміном на 10 років. Договір п'яти держав (Англії, США, Японії, Франції, Італії) був про обмеження морських озброєнь та встановлював пропорції у співвідношенні військово-морських флотів послідовно зазначених держав. Заборонялося створювати нові військово-морські бази (крім США та Великобританії) в Тихоокеанському регіоні. 6 лютого 1922 року був підписаний договір дев'яти держав, який проголошував принцип суверенітету і територіальної цілісності Китаю. Японія відмовлялась від монопольної політики у Китаї і повертала йому колишні території.Назначені для виплати репарації не враховували можливості країн. Таким чином, піднялася хвиля шовінізму і націоналізму, і її силу підсилювало почуття національного приниження. Ніби під егідою самовизначення народів, як основу для національних рухів, переможці неодноразово порушували свої принципи і заплющували очі, коли порушували інші. У результаті прийнятих переділів кордонів, виникло багато районів з щільним проживанням національних меншин, які були там не з своєї волі. Німці - в Чехословаччині, Франції, Бельгії та Польщі; угорці - в Чехословаччині, Югославії та Румунії; українці - у Польщі, Румунії, Чехословаччині і т.д. Народам не варто було розраховувати на підтримку новоствореної системи міжнародних відносин. Також поза Версальською системою залишилась Росія. Для держав-переможців Антанти, вона була зрадницею, яка окремо уклала мир з ворогом (мається на увазі Брестський мир 3 березня 1918 р.) Крім того більшовизм викликав у країнах Антанти неприязнь, що призвело до ізоляції Росії на міжнародній арені.Версальсько-Вашингтонська система затвердила культ сили в міжнародних відносинах і багато в чому зумовила розв'язання нової світової війни. Недосконалість Версальської системи договорів полягала в тому, що вона не ліквідувала протиріччя між провідними країнами світу, які призвели до Першої світової війни. Вона лише констатувала нову розстановку сил на міжнародній арені після завершення війни.

10. Франція. Країна в період стабілізації (1924-1929 pp.)

В 1924-1929 pp. у Франції відбувається стабілізація й розвиток економіки на основі зростаючої політичноїстабільності французького суспільства, відновлення демократії.

Високі темпи промислового розвитку Франції в ті роки пояснюються отриманням

репарацій з Німеччини (9 млн. марок золотом), використанням саарського

вугілля та лотарингської руди, наявністю дешевої робочої сили в колоніях. У міжвоєнний період Франція перетворилася на своєрідну Мекку для іноземного туризму, зокрема із США, що сприяло розвиткові сфери обслуговування.    У цілому у 20-х рр. французам вдалося досягти непоганих результатів: відновлено господарське життя північно-східних районів; урядові кредити дали змогу повністю ліквідувати безробіття; встановлено 8-годинний робочий день, укладено урядом колективні договори; денаціоналізовано промисловість.Франція залишалася державою рантьє. За темпами промислового розвитку у роки стабілізації Франція випереджала Німеччину та Велику Британію й поступалася тільки США. Максимального у міжвоєнний час обсягу промислового виробництва було досягнуто 1930 р. — він на 40% перевищив довоєнний рівень.Втрати Франції у Першій світовій війні порівнювані лише з російськими: 1,4 млн французів було вбито, 750 тис. скалічено. У цілому загинули кожні 2 з 10-ти чоловіків віком від 20 до 45 років, а кожного 10-го було поранено. Отож працювати могли лише 4 з 10-ти двадцяти-сорокап'ятирічних французів.   На парламентських виборах 1924 р. Національний блок тим не менше зазнав поразки від Картелю лівих сил - блоку центристів, радикалів і соціалістів, очолюваного Едуардом Ерріо. Опозицію йому склали: з правого флангу - Національний блок, з лівого - комуністи.   Через два роки уряд Картелю лівих сил через неспроможність розв'язати фінансові проблеми подав у відставку, а сам блок протягом 1925 р. розпався.    Улітку 1926 р. на парламентських виборах першість була за коаліцією правих партій під назвою «Національна єдність» на чолі з Р. Пуанкаре   Р. Пуанкаре привів блок до перемоги на виборах 1928 р., але потім блок розпався, а сам Р. Пуанкаре наступного року подав у відставку. Криза у Франції розпочалась з запізненням у 1931 році і тривала до 1935    Через те, що до 50 % населення країни було зайнято в сільському господарстві, до початку 1931 р. Франції вдавалося уникнути масового безробіття,та на кінець 1934 р. вже кожен десятий працездатний француз утратив роботу.   Криза вдарила насамперед сільському господарству .При цьому незаперечним фактом є те, що таких масових банкрутств і розорень, як в інших західних країнах, у Франції в період кризи не трапилось.