
- •1 Теоретичні засади моделювання емс
- •1.1 Математичне моделювання двигунів постійного струму (дпс)
- •1.2 Моделювання дпс при регулюванні потоку
- •1.3 Математичне моделювання асинхронних двигунів
- •1.4 Практичні рівняння математичних моделей ад
- •1.5 Структурна схема математичної моделі узагальненої машини
- •1.6 Теоретичні особливості сдр синхронних двигунів (сд)
- •2 Лабораторні роботи
- •2.1 Лабораторна робота №1 “Моделювання двигуна постійного струму (дпс) послідовного збудження”
- •2.2 Лабораторна робота №2. “Моделювання асинхронного двигуна (ад) (система ,)”
- •2.3 Лабораторна робота №3 “Моделювання асинхронного двигуна в
- •2.4 Лабораторна робота №4. “Моделювання двигуна постійного струму (дпс) (паралельне збудження)”
- •2.6 Лабораторна робота №6. “Моделювання синхронного двигуна (сд)”
- •Список використаних джерел
- •Навчальне видання
- •51918, М.Дніпродзержинськ, вул.Дніпробудівська, 2 рецензія на методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу
1.5 Структурна схема математичної моделі узагальненої машини
Структурну схему складемо на підставі СДР для координатної системи u, v, 0 узагальненої двофазної машини, тобто узагальнену структурну схему. Таку структуру можна набрати на екрані дисплея згідно з програмою SIAM, або вирішувати повну СДР чисельним методом згідно з програмою MATCAD. Структура (рис.1.6) має вигляд:
На рис.1.6 умовні позначення великих літер означають: А=so; B=sKro; C=so; D=sKro;
Рисунок 1.6 – Структурна схема двофазної моделі АД в узагальненій
системі координат u, v, 0
1.6 Теоретичні особливості сдр синхронних двигунів (сд)
В загальному вигляді СД може розглядатися як трифазна явнополюсна машина, тобто статор – 3 фази, ротор – однофазна обмотка збудження постійного струму, m-фазна демпферна (або пускова) обмотка.
Як завжди СДР складається з рівнянь електричної рівноваги всіх контурів статора та ротора, рівняння електромагнітного момента, та рівняння Даламбера.
Принципова схема СД має вигляд рис.1.7.
Рисунок 1.7 – Координатна схема СД
а кут кt=t,
тобто розглядаємо СДР в координатній
системі d, q,
0, для якої к=.
Проекції векторів, що співпадають з
позитивним напрямком осей фаз А; В; С, є
також позитивні. Вісь q
(або V) випереджає вісь d
(поздовжню). Диференційні рівняння для
контурів статора аналогічні як і для
АД, тобто:
Для контура обмотки збудження
Для пускової (демпферної) обмотки, зважаючи на те, що є суттєва несиметрія по осях d, q (RdRq) записується окремо рівняння для еквівалентної демпферної обмотки по осі d, а також – по осі q, а саме:
(Потрібно також мати залежність М=f(А ;В…), якщо аналізується електромагнітний перехідний процес та електромеханічний).
Кожна з фаз СД (А; В; С; f; Dd та Dq) створює своє повне потокозчеплення (як і для АД) зі струмами всіх контурів (іА; іВ; іС; іf; іDd та іDq). Це означає, що для СД записується система з 6-ох алгебраїчних рівнянь потокозчеплень виду ф1=Lф1іф1+Мф1 ф2іф2+ і т.п.
Всі індуктивності фаз статора та ротора, а також взаємоіндуктивності між фазами як статора, так і ротора є функції геометричних координат. Це буває тоді, коли з обертанням ротора конфігурація магнітного поля міняється в залежності від положення ротора.
Індуктивності фаз є періодичними функціями кута (між осю А та d), саме [ ]:
де Ld – максимальне значення індуктивності фази коли її вісь співпадає з осю d, Lq – мінімальне значення, коли вісь фази співпадає з осю q.
Взаємоіндуктивності фаз статора з обмотками ротора теж є складні функції (періодичні) кута . Тому що роторні обмотки f i D рухаються відносно обмоток статора. Максимальні значення мають місце також тоді осі фаз f i D співпадають з осями А (або В; С).
Тобто МAf=MAfdCos. (Тут MAfd максимум MAf, коли осі фаз f та А співпадають, тобто d та А одна лінія). Аналогічно:
Для взаємоіндуктивностей фаз А; В; С з обмоткою Dd записуються аналогічні вирази: (для осі d)
МАd=MADdCos (тут MAddмаксимум MAD, співпадають осі А і D);
Для осі q:
Коефіцієнти взаємоіндукції фаз статора з іншими обмотками статора також є складні функції кута обертання ротора [ ].
Максимуми взаємоіндуктивностей між
фазами статора мають місце коли осі А
і d співпадають вони
позначаються:
Мінімуми цих величин мають місце коли
співпадають осі q
і А:
Взаємоіндукція між обмоткою збудження f, та демпферною осю d буде константа, тому що d=const, а саме МfDd=const.
Взаємоіндукція між обмоткою Dd з обмоткою f, та обмоткою Dd відсутня (тобто 0), тому що осі d і q мають кут 900ел.
Якщо тепер підставити вирази для індуктивностей та взаємоіндуктивностей в рівняння для потокозчеплень фаз статора (А; В; С) та ротора (f; Dd; Dq), то будемо мати (напр. для фази А):
Якщо одержані вирази потокозчеплень фаз статора і ротора підставити в рівняння електричної рівноваги контурів статора і ротора, то отримаємо систему ДР з дуже складними нелінійними коефіцієнтами, яка може бути вирішена тільки чисельними методами.
Щоб позбутися періодичних коефіцієнтів (косинусних функцій кута ) в СДР СМ для реальних фазних величин треба виконати лінійні перетворення рівнянь.
Як відомо з теорії [1,2] СДР буде мати тільки тоді постійні коефіцієнти, коли магнітні осі фаз статора і ротора будуть взаємонерухомі одні відносно других. Це означає. Що треба дійсні змінні реальної СМ (напруги, струми, потокозчеплення і т.п.) замінити новими. Найпростіше така заміна здійснюється методом перетворень координат. Змінні старої системи ДР (напр. іА; іВ; іС…) перетворюються в нові (іd; iq;i0)/
Загальне правило таке: змінні в системі нових осей (d; q) знаходяться як сума проекцій складових іА; іВ; іС на ці осі, тобто:
Якщо є потреба мати реальні струми фаз, знаючи складові іd та iq, використовують формули зворотнього перетворення; (за тим же загальним правилом)
Особливості струму і0 (нульової складової): він входить у всі фазні струми та, протікаючи по симетричній трифазній обмотці, не може створювати обертове магнітне поле взаємоіндукції. Крім того ці струми можуть протікати в фазах тільки тоді, коли є нульовий провід з мережею живлення.
Після перетворення всіх фазних величин реальної СМ (напруг, струмів та потокозчеплень) до координатної системи d; q рівняння рівноваги напруг фаз статора мають вигляд:
Роторні рівняння перетворенням не підлягають, тому що вони вже є записані в системі d; q .
Для того, щоб одержані рівняння можна було вирішувати, треба або всі потокозчеплення що входять в СДР виразити через струми, або навпаки.
Частіше за все записують потокозчеплення через струми (після перетворень та введення позначень)
Повні індуктивності Ld; Lq; L0C фаз статора d; q; 0, що визначають повні потокозчеплення в осях d; q, мають простий фізичний смисл: Ld – повна індуктивність фази статора (що має симетричну систему струмів) коли ротор рухається синхронно, а вісь поля співпадає з осю d; а опір Хd=Ld – синхронна реактивність поздовжньої осі. Аналогічне пояснення і для інших індуктивностей.
Потокозчеплення роторних обмоток через іd та іq виражаються слідуючим чином:
Якщо зважити на те, що
,
то повна СДР синхронної машини (система
Парка-Горєва) має вид:
Аналогічний запис для СДР буде і в відносних одиницях. Тепер цю систему можна набирати як структуру в згідно з програмою SIAM на ПЕОМ.