9. Загальна характеристика етапів системного аналізу. Варіанти підходів до змісту і послідовності реалізації етапів са.

Системний аналіз – методологія дослідження таких властивостей та відношень в обєктах, які важко спостерігаються і розуміються, за допомогою представлення цих обєктів у вигляді цілеспрямованих систем, та вивчення властивостей цих систем та взаємовідношень між цілями та засобами їх реалізації.

Під проблемою розуміють різницю між діючою системою і тою яку хочуть створити.

Більш деталізована послідовність етапів СА:

1. Обнаружение проблемы (задачи).

2. Оценка актуальности проблемы.

3. Формулировка целей, их приоритетов и проблем исследования.

4. Определение и уточнение ресурсов исследования.

5. Выделение системы (из окружающей среды) с помощью ресурсов.

6. Описание подсистем (вскрытие их структуры), их целостности (связей), элементов (вскрытие структуры системы), анализ взаимосвязей подсистем.

7. Построение (описание, формализация) структуры системы.

8. Установление (описание, формализация) функций системы и ее подсистем.

9. Согласование целей системы с целями подсистем.

10. Анализ (испытание) целостности системы.

11. Анализ и оценка эмерджентности системы.

12. Испытание, верификация системы (системной модели), ее функционирования.

13. Анализ обратных связей в результате испытаний системы.

14. Уточнение, корректировка результатов предыдущих пунктов.

(приклади в зошиті : Системний аналіз ОК, формування проблеми F1, аналіз діючої системи F1.1)

10. Діаграми стану: std-моделі: призначення, місце застосування в системному аналізі, правила побудови, приклади.

Діаграми станів (STD) відображають опис поведінки системи у часі з використанням опису станів системи. За допомогою цих діаграм моделюють поведінку системи; діаграми переходів станів, які окремими випадками мереж Петрі, тобто система, що моделюється в будь-який заданий момент часу знаходиться точно в одному з кінцевої множини станів. Далі ці стани змінюються, але переходи між цими станами повинні бути точно визначені.

STD складається з таких об'єктів:

1)СТАН, який може розглядатись як умова стійкості для системи. Знаходячись у визначеному стані, ми маємо достатньо інформації про історію поведінки системи для того, щоб визначити черговий стан в залежності від поточних вхідних подій. Ім'я стану повинно відображати реальну ситуацію, в якої знаходиться система, наприклад, ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ, ЗВІТНІСТЬ тощо.

2)ПОЧАТКОВИЙ СТАН – вузол STD, що є стартовою точкою для початкового системного переходу. STD має тільки один початковий стан.

3)Ім'я переходу ідентифікує подію, що є причиною переходу і яка управляє цим переходом. Ця подія звичайно складається з управляючого потоку (сигналу), що виникає як в зовнішньому середовищі, так і внутрішньому середовищі системи при виконанні деякої УМОВИ. Таким чином УМОВА представляє собою подію (або події), яка викликає перехід. Вона ідентифікується ім'ям переходу.

На схемі STD стани представляються вузлами, а переходи – дугами.

Рекомендовані правила побудови STD:

1) будувати STD на як можна більш високому рівні деталізації DFD;

2)будувати як можна більш простіші STD;

3)за можливістю деталізувати STD;

4)використовувати ті ж принципи іменування станів, подій та дій, що і при іменуванні процесів і потоків.

STD представляє собою специфікацію управління якщо кількість станів та/або переходів є великим, то для проектування специфікацій управління можуть бути використані таблиці та матриці переходів станів.

ПРИКЛАД. Таблиця переходів станів для задачі використання банкомату.

ПОТОЧНИЙ СТАН	УМОВА	ДІЯ	НАСТУПНИЙ СТАН
Початковий стан	Активується кожний раз		ЧЕКАННЯ
ЧЕКАННЯ	Введена кред. картка	Отримати пароль	ОБРОБКА
ОБРОБКА	Некоректний пароль	Відправити кредитну картку	ЧЕКАННЯ
ОБРОБКА	Коректний пароль	Здійснити сервіс з повернення картки	ЧЕКАННЯ