44)Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.

З найдавніших часів носії різних мов спілкуються між собою: торгуються, обмінюються культурними досягненнями, ведуть переговори. Внаслідок цього контактують різні мови, що призводить до запозичень. Запозичення – це перехід слів з однієї мови в іншу внаслідок взаємодії цих мов. За ступенем пристосування іншомовних слів до запозичуваної мови виокремлюють: 1)засвоєння – слова, що фонетично і граматично адаптувалися до запозичуваної мови, набули вигляду притаманного корінним словам: гарбуз, нафта, школа; 2)власне запозичення – слова, у яких процес пристосування ще не завершився, і ще зберігаються забарвлення іншомовності: кіно, метро, журі, какаду; 3)варваризми – слова з особливо виразним забарвленням іноземності, у яких адаптація щойно почалася чи взагалі ще не почалася: міні максі, чао, ноу-хау і т.д.

За шляхом запозичення розрізняють:1) усне запозичення – здійснюється при беспосередньому контактуванні носіїв двох мов, тому запозичуються лише звучання слова. Усними запозиченнями є: базар, могорич, харч, кавун, гарбуз, казан;2) писемне запозичення – здійснюється через літературу і тому може орієнтуватись не лише на звуки, а й на букви. Писемними запозиченнями є: театр, гімнастика, олімпіада, календар, адвокат, лектор, студент;

За способом запозичення виокремлюють: 1)прямі запозичення – слова, які перейшли безпосередньо з однієї мови до іншої. 2)Опосередковані запозичення – слова, які перейшли з однієї мови в іншу через посередництво іншої. Наприклад, укр. жемчуг запозичене з волзько-булгарської мови, до них воно прийшло з китайської мови.

За характером запозичених слів розрізняють такі типи: 1)лексичні запозичення – засвоєння слів у єдності їх форми і змісту. Запозичення з англ.: мітинг, трактор, футбол, бос, спонсор; 2)кальки – запозичення слів або фраз шляхом буквального, поморфемного їх перекладу. Українське хмарочос скальковане з німецької; 3)семантичні запозичення – розвиток нового значення у корінному слові під впливом іноземного. Так, укр. риса – «лінія» набуло значення «властивість» під впливом французького. Семантичні запозичення деякі мовознавці відносять до кальок. 4)словотвірні запозичення – передавання певного значення за допомогою іншомовних морфем. Слово телефон утворене з двох грецьких коренів теле – «далеко» і фон – «звук, голос». 5)Зворотні запозичення – виявляються в тому, що слово потрапляє в іншу мову, а потім повертається назад уже в новій формі і з новим значенням. Господин – «пан» було запозичене угорською мовою, а звідти прийшло в говірки української мови як газда – «господар».Серед запозичень окрему групу становлять інтернаціоналізми – слова, що наявні в багатьох мовах світу. До них належать здебільшого суспільно- політична та наукова термінологія: біологія, діамерт, університет і т.д.

45)Фразеологія. Види фразеологізмів.

Фразеологія- 1) сукупність фразеологізмів даної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови. Предметом фразеології як науки є дослідження природи фразеологізмів і їх ознак, а також виявлення закономірностей функціонування їх у мові. Фразеологізми — стійкі словосполучення. Фразеологізми характеризуються відтворюваністю, цілісністю значення, стійкістю, непроникністю. Достатньо навіть однієї з перелічених ознак, щоб вважати словосполучення фразеологізмом. Усі ці ознаки зближують фразеологізм зі словом. Переважна більшість фразеологізмів еквівалентна окремому слову, і, як окремі слова, фразеологізми виступають у ролі єдиного складеного знака: нуль без палочки = ніщо; кирпу гнути = гордувати; без року тиждень = недавно; ні кола ні двора = нічого; пекти раків = червоніти; кіт наплакав = мало. На відміну від вільного словосполучення, де кожне повнозначне слово є окремим членом речення, фразеологізм у цілому виступає єдиним членом речення. Фразеологізм — відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою.

За класифікацією фразеологізми поділяють на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів. До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, як: укр. точити ляси (баляндраси) "вести пусті розмови", пекти раків "червоніти від сорому", «підсунути свиню "підступно завдати прикрощів комусь. Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами , під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову. До ідіоми в іншій мові можна лише відшукати ідіомувідповідник, якщо така є, або перекласти її одним словом чи вільним словосполученням. Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів. Значення фразеологічної єдності виникає внаслідок узагальненого переносного значення вільного словосполучення. Це результат образного метафоричного переосмислення словосполучення. Як приклади можна навести такі фразеологічні єдності: зробити з мухи слона "перебільшити щось", пальцем не ворухнути "нічого не зробити", мілко плавати "не мати достатніх здібностей, сил, знань для певної справи; погано розумітися на чомусь", прикусити язика "замовчати", тримати камінь за пазухою "приховувати ненависть до кого-небудь.Фразеологічні сполучення — звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'язане значення. Наприклад: брати участь, досада бере,розквасити ніс; рос. закадычный друг, уклончивый ответ, щекотливый вопрос, потупить глаза. У кожному наведеному звороті всі слова мають своє значення, але одне зі слів реалізує таке значення, як правило, тільки в цьому звороті. Так, скажімо, слово розквасити реалізує значення "розбити до крові" лише зі словами ніс, обличчя та їх синонімами.Фразеологічні вирази — стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням. Фразеологічні вирази — це прислів'я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки й культури: Не все золото, що блищить; Крапля камінь точить; Сім раз відмір, один відріж; І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Караюсь, мучусь, але некаюсь (Т. Шевченко).

Фразеологізми — це майже завжди яскраві, образні вирази. Кожна культурна людина повинна володіти цим скарбом літературної мови.