Роздiл II

Злочини проти основ національної безпеки України

§ 1. Поняття злочинів проти основ національної безпеки України

Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатнiсть, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримiнально-правової охорони цих соціальних цiнностей неможливе нормальне функцiонування держави та вiдповiдних її iнститутiв. Без стабiльностi в суспiльствi неможлива й ефективна боротьба зi злочиннiстю, в тому числi i з такими небезпечними злочинами, як вбивства, згвалтування, розбої та iн. Тому в КК статті про вiдповiдальнiсть за злочини проти основ нацiональної безпеки України поданi в першому роздiлi Особливої частини.

Родовим об'єктом злочинiв, передбачених у цьому роздiлi, є суспiльнi відносини з охорони основ нацiональної безпеки України: її конституцiйного ладу, суверенiтету, територiальної недоторканностi, обороноздатностi. Iншими словами, родовим об'єктом цих злочинів є суспiльнi вiдносини, що забезпечують саме iснування України як суверенної, незалежної, демократичної, соцiальної i правової держави (ст. 1 Конституцiї України).

Це дає пiдставу для визнання цих злочинiв найбiльш небезпечними i вiднесення їх законодавцем, як правило, до особливо тяжких або тяжких злочинiв. Важливiсть родового об'єкта цих злочинiв визначає значною мiрою i специфiку їх об'єктивних та суб'єктивних ознак.

З об'єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України вчинюються шляхом активної поведiнки — дiї. При цьому законодавець конструює бiльшiсть з них як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закiнченими з моменту вчинення самого дiяння, незалежно вiд настання фактичної шкоди основам нацiональної безпеки України (наприклад, державна зрада, шпигунство). Деякi з цих злочинiв конструюються як усiченi склади — момент їх закiнчення переноситься на такі дії, що становлять попереднi стадiї вчинення злочину — готування чи замах. Так, наприклад, змова про вчинення злочину, передбаченого ст. 109 (готування), розглядається як закiнчений злочин; посягання на життя державного чи громадського дiяча, вiдповiдно до ст. 112 вважається закiнченим фактично з моменту замаху на вбивство.

Висока небезпека цих злочинiв виражається i в їх суб'єктивних ознаках: всi вони здiйснюються умисно i, як правило, з прямим умислом, при якому особа бажає заподiяти шкоду основам нацiональної безпеки України. Характерною є i мета — заподiяння шкоди цьому об'єкту: особа дiє з метою змiни чи повалення конституцiйного ладу, захоплення державної влади, заподiяння шкоди суверенiтету, обороноздатностi України, змiни її територiї та iн.

Отже, можна визначити, що злочини проти основ нацiональної безпеки України — це передбаченi кримiнальним законом умиснi суспiльно небезпечнi дiї, що посягають на конституцiйний лад, суверенiтет і територiальну недоторканнiсть України.

До їх числа законодавець вiдносить дiї: спрямовані на насильницьку змiну чи повалення конституцiйного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109); посягання на територiальну цiлiснiсть і недоторканнiсть України (ст. 110); державну зраду (ст. 111); посягання на життя державного чи громадського дiяча (ст. 112); диверсiю (ст. 113); шпигунство (ст. 114).