20) Теорія комуністичного суспільства в працях Маркса

Коммунизм, по мнению Маркса , - необходимый этап закономерного развития общества. Степень развития производительных сил определяет ступень, до которой могут развиться общественные отношения. По мере развития производительных сил общество получает все больше ресурсов, может "позволить" себе и отдельным своим членам все больше свободы, и таким образом перейти на более высокую ступень общественных отношений.

Коммунизм Маркс понимал ^] как высшую ступень развития человечества в аспекте классовых отношений. Человечество диалектически развивается по спирали, и оно должно прийти к тому, с чего начинало: к отсутствию частной собственности на средства производства, как в первобытном обществе, но уже на новом уровне, обусловленном высокой степенью развития производительных сил.

Комунізм:

- ліквідація приватної власності на засоби виробництва

- ліквідація класів означає поставити всіх у рівні умови по відношенню до існуючої форми власності (загальнонародна власність)

- за рівну працю отримання рівну платню

- реалізація двах основних принципів:

1) від кожного за здібностями

2) кожному по праці. Але при переході до комунізму принцип міняється : « від кожного за здібностями, кожному по потребах».

- найбільш справедливе те суспільство, в якому реалізований принцип соціально-економічної рівності.

- пролетарська ідеологія заміняє буржуазне право

21) Соціально-класова структура суспільства та теорія класової боротьби Маркса і Леніна

МАРКС

З розвитком приватної власності cуспільство набуває класового характеру. Приватна власність призводить до наростання експлуатації та відчудження:

• - від результатів своєї праці

• - від самої праці

• - від людини

2 антогоністичні класи (буржуазія і пролетаріат). Чинник який це відзначає – cтавлення людини до власносты (володіє нею, або працює на неї).

Капіталізм – найвища форма експлуатації. Держава – аппарат классового панування.

Середній класс – носій нових прогресивниї ідей (виробничих відносин). В умовах капіталістичного способу виробництва – середній класс зникає. Продуктивні сили + виробничі відносини = спосіб виробництва.

Буржуазне суспільство – найвища форма у розвитку виробничих відносин, побудованих на приватній власності. Тому перекрасталізація цих відносин може бути тільки за ліквідацією приватної власності в тільки революційним способом, носій якого – пролетаріат.

Джерелом суспільного розвитку є конфлікт в суспільстві.

Потрібно ліквідувати приватну власність, передати її в руки держави, позбавленої політичного характеру. Встановлюючи диктатуру пролетаріату. Будь-яка диктатура якогось классу – насильство. Д.пролетаріату веде до безкласового суспільства. Перехід до всенародної держави. На думку М, сама диктатура п. є лише перехідною формою політичної влади, яку М. називає комуністичною.

ЛЕНІН

Л. Змінює положення Маркса щодо соціально-класової структури суспільства:

• пролетарськи сили – всі ті знедолені маси в суспільстві, які змушені працювати на когось

• пролетарськи держави це ті, в яких розвиток капітлазму ще не почався, але вони експлуатуючі.

КЛАСИ – великі групи людей, які розрізняються між собою за:

- їх місцем в історичному визначення виробництва;

- їх ставленням, здебільного узаконенною системою історичного права до власності на основні засоби виробництва.

- їх роллю у сіспільній організації праці

- за способом отримання і розміром тієї частки суспільного багатства, якою вони володіють.

В процесі самого виробництва свідомість пролетаріату не може формувати революційну свідомість. Революційну свідомість пролетаріату можна принести тільки ззовні – партій.

Партія нового типу означає організацію дрібнобуржуазної інтелігенції, яка потреби пролетаріату сприймає як свої власні, прагне бачити його в революційній боротьбі і озброєна знаннями марксистської теорії.

Пролетаріат у союзі з усім селянством при нейтралізації буржуазії і прости аристократії проводить буржуазну еволюцію, яка на його думку є першим етапом світової пролетарської революції ( пролетаріат у союзу з найбіднішим селянством при нейтралізації заможного селянства і прости буржуазії). Таким чином Л. сформував теорії перманентної революції (така, що плавно перетікає у наступну).

Революція може перемогти в одній окремо взятій країні, яка послужить взірцем для інших країн, де потім будуть продовжуватися пролетарські країни.