
- •1. Необхідність страхового захисту як важливого засобу економічної безпеки суб'єктів господарювання та життєдіяльності людей на випадок шкоди, зумовленої ризиковими обставинами.
- •2. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту. Форми організації фондів страхового захисту.
- •3.Самострахування, його джерела й межі доцільного застосування.
- •4.Виникнення та етапи розвитку страхування. Сутність страхування.
- •5.Місце страхування в системі економічних категорій.
- •6.Функції страхування. Сфери застосування страхування.
- •7.Принципи страхування: економічні принципи функціонування системи страхування, принципи здійснення страхових правовідносин.
- •Поняття класифікації страхування, її наукове та практичне значення. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.
- •Класифікація за об'єктами страхування. Галузі страхування: майнове, страхування відповідальності, особисте страхування.
- •11/ Види страхування.
- •12/ Класифікація страхування за родом небезпеки: страхування ризиків від вогню, інженерних, сільськогосподарських,транспортних,фінансово-кредитних та інших ризиків.
- •13/ Класифікація за ступенем свободи волевиявлення страхувальника. Обов'язкове страхування. Добровільне страхування.
- •14/ Класифікація страхування за статусом страхувальника. Страхування юридичних осіб усіх форм власності. Страхування громадян.
- •15/ Класифікація страхування за спеціалізацією страховика. Загальні види страхування. Страхування життя. Перестрахування.
- •16/ Поняття ризику. Основні характеристики ризику. Рівень ризику. Частота ризику та розмір шкоди.
- •17/ Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленні, розпізнаванні ідентифікації та визначенні методів впливу на ризик. Виключення ризику. Активне й пасивне запобігання ризику.
- •18. Субєктивні та об'єктивні ризики. Матеріальні і нематеріальні ризики. Чисті і спекулятивні ризики. Фундаментальні і часткові ризики.
- •20. Визначення страхового ризику. Ознаки страхового ризику. Специфіка ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особовому страхуванні.
- •21. Оцінка ризику й визначення доцільності його страхування. Критерії визначення ціни страхування. Структура та основи розрахунку страхових тарифів.
- •22. Поняття страхового ринку. Об’єкти та суб'єкти страхового ринку.
- •22. Страхові послуги як об'єкти взаємовідносин страховиків і страхувальників.
- •23. Перспективи розвитку страхового ринку в Україні
- •24. Сутність і завдання маркетингу в страхуванні. План маркетингової діяльності. Інформаційне забезпечення маркетингових досліджень.
- •25. Реалізація страхового продукту. Страхові договори, порядок їх підготовки й укладання. Права й обов'язки сторін. Контроль за виконанням договорів.
- •26. Страхова компанія як основний суб’єкт страхового ринку, її організаційні форми.
- •27. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній.
- •28. Ресурси страховика: фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні.
- •Структура страхових компаній. Центральний офіс. Філіали й представництва. Управління страховою компанією. Страхові об'єднання.
- •Об’єктивна необхідність, зміст та межі державного регулювання страхової діяльності.
- •Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції. Реєстрація та ліцензування страховиків. Контроль за діяльністю страховиків.
- •Страхування життя і його основні види. Програми страхування життя.
- •Страхування пенсій (ренти).
- •Обов'язкові види страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування від нещасних випадків на транспорті, військовослужбовців і працівників ризикових професій.
- •Добровільне індивідуальне й колективне страхування від нещасних випадків.
- •36. Медичне страхування. Суб'єкти й об'єкти страхування. Умови обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування.
- •37. Страхування майна юридичних осіб: суб'єкти й об'єкти страхування, страхові події, порядок укладання договорів, умови відшкодування збитків.
- •38. Особливості страхування сільськогосподарських підприємств: страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень, страхування тварин, страхування будівель та іншого майна.
- •39. Страхування технічних ризиків.
- •40. Страхування фінансово-кредитних ризиків.
- •41. Страхування транспортних засобів автомобільного та іншого наземного, морського, авіаційного транспорту. Страхування вантажів.
- •42. Страхування майна громадян: будівель і споруд, тварин, домашнього та іншого майна.
- •43. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.
- •44.Моторне (транспортне) страхове бюро і його функції. Міжнародна система "Зелена картка".
- •Страхування відповідальності роботодавців.
- •Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.
- •Страхування професійної відповідальності.
- •Страхування відповідальності за забруднення довкілля.
- •50. Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку. Суб'єкти перестрахування. Ринки перестрахування. Вимоги, що ставляться до перестрахування ризиків у нерезидентів.
- •51.Методи перестрахування. Факультативне перестрахування. Облігаторне перестрахування. Порівняльний аналіз методів перестрахування.
- •52. Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування Квотні й ексцедентні договори пропорційного перестрахування, їх характеристика, переваги та недоліки.
- •53. Непропорційне перестрахування: на базі ексцеденту збитку, на базі ексцеденту збитковості.
- •Співстрахування й механізм його застосування.
- •Склад доходів страховика. Доходи від страхової діяльності. Зароблені страхові премії, порядок їх визначення. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.
- •56.Витрати страховика: їх склад і економічний зміст. Собівартість страхової послуги
- •57. Виплата страхових сум і страхового відшкодування. Витрати на утримання страхової компанії.
- •58. Прибуток страховика. Визначення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Розподіл прибутку.
- •59. Оподаткування страховиків.
- •60. Поняття фінансової надійності страховика та значення останньої.
- •61. Формування збалансованого страхового портфеля. Відбір ризиків. Тарифна політика. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності.
- •Фінансові методи забезпечення надійності страхових компаній.
- •63. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Власні кошти страховика. Технічні резерви, їх склад.
- •64. Показники платоспроможності. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.
Поняття класифікації страхування, її наукове та практичне значення. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.
Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Щоб досягти необхідної впорядкованості, застосовують класифікацію. І потреба в ній тим нагальніша, чим складніший об’єкт, який має бути класифіковано.
Поняття «класифікація» походить від латинського classis — розряд, клас. Латинський корінь визначає «квінтесенцію» цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв’язків між цими поняттями (класами).
Будуючи таку систему підпорядкованих понять, використовують певні спільні ознаки, притаманні цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об’єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфавітному порядку).
Класифікація за історичними ознаками передбачає виокремлення етапів розвитку страхування (зародки страхування в античному суспільстві; середньовічне страхування у формі взаємодопомоги; страхування в період раннього капіталізму; страхування в сучасному капіталістичному суспільстві) і поділ усієї сукупності страхових послуг за часом їх виникнення. Така класифікація має швидше теоретичне, аніж практичне значення.
Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька підходів. Найважливішою економічною ознакою для класифікації страхування є наявність або відсутність у договорі страхування інвестиційної складової. З огляду на це у світовій практиці всю сукупність страхових послуг поділяють на дві великі групи.
Перша група об’єднує ті договори страхування, які не лише задовольняють потреби страхувальників у страховому захисті, а й здатні забезпечити їхні інвестиційні інтереси, тобто уможливлюють нагромадження й капіталізацію страхових внесків. Такі договори охоплюються поняттям «Life assurance» — «страхування життя». Друга група договорів — це ті договори, які обслуговують потреби виключно у страховому захисті, не торкаючись інвестиційних інтересів страхувальників. Прикладом подібних договорів є договори страхування нерухомого майна, засобів транспорту, фінансово-кредитних ризиків тощо. Вони об’єднуються поняттям «Non-life», або «General insurance» — «не-життя», або «загальне страхування».
Таокж до економічних належить за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. Із цього погляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.
Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об’єктами страхування, тобто об’єктами, на які спрямовується страховий захист. Класифікація за об’єктами страхування передбачає виокремлення трьох галузей:
особистого страхування (об’єкти — життя, здоров’я і працездатність страхувальників або застрахованих);
майнового страхування (об’єкти — майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);
страхування відповідальності (об’єкт — відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров’ю, майну третьої особи).
Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічними, передбачає кілька підходів. Насамперед це — виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС, з 1 січня 1978 року країни—члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.
Іноді існує потреба у класифікації за формою організації (юридичним статусом) страховика. Така класифікація використовується переважно з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному аспекті.
Класифікація за юридичними ознаками передбачає можливість застосування такої класифікаційної ознаки, як форма проведення страхування. За цією ознакою страхування поділяють на обов’язкове і добровільне.