7.Принципи страхування: економічні принципи функціонування системи страхування, принципи здійснення страхових правовідносин.

А) До економічних принципів страхування відносяться:

1) Принцип наявності страхового інтересу - У страхуванні діє засадничий принцип — «без інтересу немає страхування». Іншими словами, коли йдеться, наприклад, про страхування майна, то мається на увазі захист, страхування інтересу, пов'язаного із збереженням даного майна. Для визначення, чи існує страховий інтерес у кожному конкретному випадку звернення за страховим захистом, необхідно відповісти на одне питання: чи існують обставини, що пов'язані з істотою інтересу, можуть заподіяти шкоду (збиток) зацікавленій особі. Якщо відповідь на питання позитивна, а значить, існує реальна можливість спричинення шкоди (збитку), то страховий інтерес присутній, і страховий захист відносно такого інтересу може бути наданий.

2) Принцип страхуємості ризику- Ризик лежить в основі страхування, і в найзагальнішому вигляді визначається як вірогідність розподілу результату господарської діяльності і життєдіяльності суб'єкта в областях сприятливих і несприятливих відхилень. Неоднозначність і різноманітність вказаних результатів витікає з невизначеності чинників дії зовнішнього середовища, недоліків інформації, властивих процесу ухвалення рішень, внутрішніх особливостей суб'єкта і так далі

Невизначеність чинників дії зовнішнього середовища виявляється в тому, що передбачувані, прогнозовані результати від рішень, що приймаються суб'єктом, і здійснення дій не збігаються з що реально виявилися (виявляються недосяжними або принципово іншими), а випадковість прояву вказаних чинників полягає в тому, що всі вони виявляються незалежно від волі самого суб'єкта.

Ризик як вірогідність відхилення фактичного результату ухвалення рішення від очікуваного, причому в його негативному прояві, і відповідно як розподіл вірогідності несприятливих результатів, може бути оцінений економічно, а тому найчастіше використовується в страхуванні.

3) Принцип еквівалентності - Принцип еквівалентності свідчить: за результатами певних відрізань часу або виділених тарифних періодов/періодов страхування (у ідеалі їх необхідно співвідносити з періодичністю прояву дрібних, середніх, крупних ущербов) повинен досягатися принцип економічної рівності між загальною сумою страхової нетто-премії, сплаченої конкретним страхувальником за тарифний період, і сукупною сумою відшкодувань, виплачених страховиком у зв'язку із страховими випадками, що настали, за вказаний період.

Б) У доктрині і практиці реалізації страхових правовідносин виділяють наступні фундаментальні принципи:

1) Принцип найвищої довіри сторін - Принцип найвищої довіри сторін, або принцип граничної чесності, - засадничий принцип будь-якого договору страхування. Вміст даного принципу полягає в безумовному обов'язку сторін договору страхування розкривати один одному всі істотні обставини, що мають до нього відношення. Таким чином, страхувальник, звертаючись за страховим покриттям відносно тієї або іншої риски, зобов'язаний перед укладенням договору розкрити страховикові будь-яку істотну обставину, яка йому відома відносно риски, передаваної на страхування.

2) Принцип виплати страхового відшкодування у розмірі дійсного збитку- Принцип виплати страхового відшкодування у розмірі дійсного збитку свідчить: виплачуване страховиком відшкодування повинне повернути страхувальника, потерпілого збиток, точно в таке ж фінансове положення, в якому він був до настання збитку, тобто страхування не може служити засобом витягання вигоди, а повинно виконувати свою головну функцію — захистити страхувальника від несприятливих наслідків прояву застрахованих подій, що виразилися в збитку.

3) Принцип наявності причинно-наслідкового зв'язку збитку і події, що його викликала- Наявність причинно-наслідкового зв'язку збитку і події, що викликала його. Визначення причини виникнення збитку важливе для вирішення питання про страхову виплату. Подія, на випадок настання якого проводиться страхування, є одним з істотних умов договору страхування життя. Особливо важливе чітке формулювання причини, що викликала настання страхової події, а також розділення фактичної і безпосередньої причини його настання.

4) Принцип контрибуції- Принцип контрибуції є природним розвитком принципу виплати страхового відшкодування у розмірі дійсного збитку, покликаного перешкодити страхувальникові у витяганні вигод від страхування. Він покликаний контролювати розподіл суми відшкодування між страховиками при подвійному і багатократному страхуванні так, щоб страхувальник не зміг двічі або кілька разів отримати відшкодування поодинці і тій же події. Дія принципу контрибуції підкоряється загальноправовим нормам, які зводяться до наступного. Аби говорити про застосовність принципу контрибуції, повинно існувати щонайменше два поліси, що захищають:

• один і той же страховий інтерес

• відносно одного і того ж предмету страхування

• від однієї і тієї ж небезпеки.

5) Принцип суброгування - Принцип суброгування, або переходу до страховика, що виплатив відшкодування, права вимоги (в межах виплаченої суми відшкодування), яку страхувальник має до винної в збитках особи, передбачає наступне. Якщо договором майнового страхування не передбачене інше, до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яку страхувальник (вигодопріобретатель) має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Право вимоги, що перейшло до страховика, здійснюється ним з дотриманням правил, регулюючих стосунки між страхувальником (вигодопріобретателем) і особою, відповідальною за збитки.

8.Роль страхування в активізації бізнесу, економії коштів, що резервуються на покриття можливих утрат від непередбачених обставин, та в ефективнішому формуванні й використанні фондів соціального призначення, збільшенні обсягів інвестицій.

Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. Страхування дуже важливе як для тих підприємств, що вже давно функціонують, так і для новостворених, або тих, що тільки організуються і ще не набули достатнього виробничого потенціалу та не нагромадили власних резервних фондів. Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва, поповнити товарну масу у торговельній мережі тощо. Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок. Особливо велику роль може відігравати страхування в аграрному секторі. Тут надзвичайно багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводять до великих втрат. Нині страховий захист сільськогосподарських підприємств, а також фер­мерських господарств перебуває на дуже низькому рівні. Здійснення аграрної реформи зумовлює потребу серйозного посилення страхування на селі. Цьому має сприяти прийняте рішення про відновлення обов’язкового страхування урожаю зернових культур та цукрових буряків підприємств усіх форм власності з частковим покриттям витрат на страхові платежі за рахунок бюджету.

Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовувані на організацію економічної безпеки. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи іншим чинникам, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вищому навчальному закладі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають «працювати» на нього та економіку країни в цілому.

Ресурси, які тимчасово вивільняються на одних підприємствах, через кредитну систему, ринок цінних паперів, інвестиційні товариства переходять у користування інших суб’єктів господарювання. Останні, у свою чергу, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки — дивіденди.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати власні резерви, здійснювати відрахування до бюджету, стимулювати персонал, збільшувати дивіденди своїх акціонерів.