3. Субтропічні Анди
Субтропічні або Чілійсько-Аргентинські Анди лежать між 28 і 410 пд. ш. Вони вужче Північних і Центральних Анд і складаються лише з одного гірського ланцюга, проте сягають своєї найбільшої висоти на горі Аконкагуа (6960 м). Для Субтропічних Анд характерний сейсмізм і вулканізм.
Клімат країни середземноморський з сухим літом і вологою зимою. Опадів випадає небагато. Їх кількість збільшується з півночі на південь від 200 до 800 мм на рік. З висотою температура повітря знижується і гірські вершини майже завжди вкриті грозовими хмарами. Висота снігової лінії знижується з півночі на південь від 4000 до 1700 м. Вище неї гори вкриті сніговими шапками. На ряді вершин розміщуються льодовики.
В грунтовому покриві переважають типові коричневі грунти, що характерні для сухих субтропіків. Рослинність носить ксерофітний характер. У видовому складі панує вічнозелена чагарникова формація еспіналь, що складається з еспіно, тике, пальми юбея, стовпчастих кактусів. Під ними на весні з’являється трав’яний покрив із злаків і різних цибулинових квіткових рослин.
4. Південні Анди
Південні або Патагонські Анди – це частина Андійського гірського поясу південніше 410 пд. ш. і узбережжя з островами, що до неї прилягає. Головними чинниками, що формують клімат цієї країни, є західний переніс повітряних мас, рельєф і холодна Перуанська течія. Патагонські Анди з середніми висотами 3000 м є природною перепоною на шляху потужних західних вітрів, що несуть вологу з Тихого океану. А потужна Перуанська течія знижує типові для помірних широт середні річні температури повітря. Тому рясні і рівномірні опади, дуже рівні і низькі температури повітря (на рівні океану завжди плюсові) визначають головні природні риси Патагонських Анд: густа сітка повноводних річок, що дає найбільший для материка стік; значний розвиток сучасного зледеніння і льодовикових форм рельєфу; густі вологі ліси.
В узбережжя врізається безліч фіордів, що розтинають західні схили гір на низку уособлених півостровів. Вся місцевість вздовж узбережжя нагадує норвезьке узбережжя Скандинавського півострова, хоча фіорди чилійського узбережжя не такі грандіозні, як норвезькі.
Клімат країни визначається постійним впливом циклонів з Тихого океану. Вони обумовлюють значну вологість повітря (близько 70-83 %) і велику кількість опадів (2000-3000 мм, місцями до 6000 мм), постійні сильні дощі, що йдуть понад 200 днів на рік, тумани і помірні температури протягом всього року. На самому узбережжі і островах лютують постійні шторми. Найбільш холодний місяць липень має середню температуру +1...+70С. Проте морози іноді сягають відмітки –210С. Літо прохолодне, середня температура січня +10...+130С. Снігова лінія лежить низько: на півночі її висота 1500 м, на півдні, на острові Вогняна Земля – лише 500-700 м. Незначною висотою снігової лінії і великою кількістю опадів обумовлене значне сучасне гірське зледеніння Патагонських Анд.
Схили Патагонських Анд вкривають густі мішані вологі ліси на бурих лісових і підзолистих грунтах. В північній, більш теплій частині країни, на гірських схилах до висоти 900 м ростуть теплолюбні вічнозелені ліси до 40-55 м висоти. Характерними деревами цих лісів є копке, коричневе дерево, тике, гігантські хвойні дерева алерце і либоцедрус, бамбук і деревоподібна папороть, араукарія (араукарію можна побачити в Нікітському ботанічному саду і Алупкінському парку).
В південні половині країни ростуть холодолюбні вологі ліси, що чергуються з торф’яниками. Висота дерев в них не перевищує 10-12 м. Характерними видами є коричневе дерево, майтен, арктичний бук, деякі хвойні.
26 вересня 2006 р. Лекція з навчального курсу “Фізична географія материків і океанів” доц. Міхелі С.В.