6

Тема 4. Грунти, рослинність, тваринний світ і природні зони південної америки

_____________________________________________________________________________________

Основні питання:

1. Екваторіальний пояс. Зона постійно вологих екваторіальних лісів.

2. Субекваторіальний пояс.

2.1. Зона перемінно-вологих субекваторіальних лісів.

2.2. Зона саван, рідколісь і чагарників.

3. Тропічний пояс.

3.1. Зона тропічних напівпустель і пустель.

3.2. Зона тропічних саван, рідколісь і чагарників.

3.3. Зона тропічних вологих лісів.

4. Субтропічний пояс.

4.1. Зона субтропічних напівпустель.

4.2. Зона вічнозелених твердолистяних середземноморських лісів і чагарників.

4.3. Зона гемігілей.

4.4. Область висотної поясності.

4.5. Зона субтропічних напівпустель і пустель.

4.6. Зона субтропічних степів.

4.7. Зона субтропічних прерій і саван.

4.8. Зона субтропічних вологих мішаних лісів.

5. Помірний пояс.

5. 1. Зона мішаних лісів.

5.2. Зона степів.

5.3. Зона напівпустель.

6. Висотна поясність Анд.

Рекомендована література:

Обов’язкова:

1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 2. – М.: Просвещение, 1986.

2. Лукашова Е.Н. Южная Америка. – М.: Учпедгиз, 1958.

3. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Ю.Г.Ермаков, Г.М.Игнатьев, Л.И.Куракова и др..; Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988.

4. Физическая география материков и океанов. В 2 ч. Учеб. пособие (И.П.Галай, В.А.Жучкевич, Г.Я. Рылюк - Минск, изд-во Университетское,1988.

Додаткова:

1. Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография материков: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1979.

1. Екваторіальний пояс. Зона постійно вологих екваторіальних лісів

В екваторіальному поясі Південної Америки, на рівнинах, сформувалась зона постійно вологих екваторіальних лісів, які були названі А.Гумбольдтом гілеями ( з грец. ліс), а бразильцями – сельвас. Сельвас у перекладі з португальської теж означає “ліс”. Ці ліси не мають собі рівних на Землі ні за багатством видами, ні за величиною території, яку вони займають. Для рослинності гілей є типовими густина, багатоярусність, тінистість, багатство та різноманітність видового складу. В гілеях нараховують до 4 тис. видів дерев, тоді як у всій Європі їх близько 200. Важко знайти в гілеях два дерева одного і того ж виду, що стоять поруч.

Верхні яруси цих лісів утворюють пальми. Із типово південноамериканських дерев слід назвати бертолецию, яка дає горіхи з великим вмістом жиру, махагонієво дерево, що має цінну деревину та ін.

Характерним для південноамериканського екваторіального лісу є шоколадне дерево з квітами і плодами, які сидять прямо на стовбурі. Плоди культурного шоколадного дерева багаті на цінні живильні і тонізуючі речовини і дають сировину для виготовлення шоколаду. Гілеї Південної Америки є також батьківщиною гевеї, що дає каучук, бавовняного дерева цейба, що досягає 80 м висоти та ін. В гілеях формуються латеритні опідзолені грунти.

Тварини гілей пристосовані до життя на деревах. Одні з них володіють довгим, чіпким хвостом, наприклад, лінивці, мурахоїди, мавпи. Всі мавпи Південної Америки належать до групи широконосих. Інші тварини володіють чіпкими кігтями, як багато хто з птахів, або присосками на кінчиках пальців, як дикобрази і кажани. Характерними жителями сирих місць і водойм є водні свинки пекарі, тапіри, каймани. Хижих тварин небагато. Найбільший з них – ягуар.

Дуже широко представлені в гілеях плазуни і земноводні. З плазунів виділяються водяний удав анаконда і наземний удав боа-констриктор. Багато отруйних змій, ящірок. Багато різних птахів, особливо яскраво зафарбованих папуг. Найбільш крупними типовими папугами є ара.

В залежності від положення в рельєфі і зволоженості виділяють три типи гілей: ігапо, варзеа і ете. Ігапо – гілейні ліси, що розміщуються на низькій заплаві Амазонки, яка декілька місяців знаходиться під водою. Варзеа – гілейні ліси, що ростуть на високій заплаві Амазонки, яка затопляється не щорічно і на нетривалий час. Ете – гілейні ліси межирічних просторів.