3. Геологічна будова і рельєф Антарктиди
Антарктида має немовби дві поверхні: льодовиковий покрив і підлідний рельєф. Майже весь материк вкритий потужним шаром льоду, який рухається від центра до країв. Швидкість руху льоду в центральній частини льодяного щита складає 1-2 м за рік. Нижче, на льодяних схилах швидкість руху льоду збільшується до 100-200 м за рік. На краях льодяного покриву лід переміщується із швидкістю 600 м за рік. Потужність льодяного покриву Антарктиди складає в середньому біля 2000 м, у східній Антарктиді вона сягає 4500 м. Тільки по окраїнах із під льоду виступають окремі гірські вершини, вільні від льоду. Материковий лід вкриває не тільки поверхню самого материка, але і численні острови, що прилягають до нього, а також морські акваторії навколо. Підрахували, що в льодяному покриві Антарктиди вміщується 80 % всієї прісної води планети. За рахунок цієї товщі льоду середня висота материка складає близько 2300 м, що майже у три рази перевищує середню висоту всіх інших материків (875 м). Ця висота, разом з кліматичними чинниками, сприяють збереженню і розвитку на материку потужного покривного зледеніння. Поверхня льодяного покриву різноманітна: наряду з великими льодяними рівнинами центральної частини, на його периферії є куполи, які здіймаються на сотні метрів над оточуючими рівнинами.
По окраїнах льодяного покриву є вільні від льоду ділянки площею до декількох сотень квадратних кілометрів, які отримали назву антарктичних оазисів. На їх поверхні в літній час немає ні льоду, ні снігу і навіть зустрічаються не вкриті льодом озера талої води. Вода в озерах влітку нагрівається до + 120С. Температура повітря над самою поверхнею землі в оазисах буває плюсовою (+ 3,50С влітку), але різко знижується на висоті декількох метрів. Проте поверхня оточуючих скал нагрівається до + 200С.
Підлідний рельєф Антарктиди також різноманітний. Встановлено, що Східна Антарктида і більша частина Західної Антарктиди у тектонічному відношенні приурочені до давньої докембрійської Антарктичної платформи. Континент, як і інші південні материки, колись входив до складу Гондвани. Порівняно недавно (з точки зору геологічного часу), на початку кайнозою, Антарктида відділилася від Австралії. Платформа складена метаморфічними і магматичними кристалічними породами, в основному гранітами зеленого кольору. Сучасними методами дослідження встановлено, що біля 1/3 площі материка лежить нижче рівня моря. Це стало наслідком льодовикового навантаження на поверхню материка, яке тривало близько 360 млн. років і немов би вдавило земну поверхню в земну кору. В той же час під льодовиковим панциром знайдені гірські хребти і масиви.
В рельєфі західної частини континенту виділяються гори Антарктичні Анди, які виникли у кайнозойську епоху горотворення і є продовженням Анд Південної Америки і простягаються через весь Антарктичний півострів, а потім вздовж західного узбережжя материка. Більша частина цієї гірської системи вкрита материковим льодом, але найбільш високі її вершини, що сягають 3000-4000 м, піднімаються над льодяним покривом і несуть потужне гірське зледеніння. А найбільшими за висотою ділянкою Антарктичних Анд є гори Елсуерта з найбільшою вершиною всієї Антарктиди – масивом Вінсон (5140 м).
На межі між Західною і Східною Антарктидою через весь континент від східного берега моря Уедделла до східного берега моря Росса простягаються Трансантарктичні гори. Вони піднялися вздовж потужної системи розломів і відрізняються активною вулканічною діяльністю. Найбільшим з діючих вулканів є вулкан Еребус (3794 м), що здіймається над островом Росса у морі з однойменною назвою. Вулкан був відкритий експедицією Джона Росса в середині 19-го століття і названий за ім’ям одного з кораблів експедиції. У жерлі вулкану постійно клекоче густа розпечена лава.
Трансарктичні гори ділять Антарктиду на дві частини – західну і східну. Східна частина являє собою величезне, високе, вкрито льодом плато, що має назву Радянське. Під льодяним покривом плато приховані значні гірські масиви висотою до 3000-4000 м (гори Гамбурцева, Вернадського та ін.). Західна частина складається з групи гористих островів, з’єднаних між собою льодяним покривом.