
- •1. Українська мова – національна мова українського народу. Питання періодизації.
- •2. Система голосних фонем суч. Укр. Літ. Мови. Класифікація голосних.
- •3. Система приголосних фонем суч. Укр. Літ. Мови. Класифікація приголосних.
- •4. Чергування голосних
- •5. Чергування приголосних при словотворенні та словозміні.
- •6. Подовження та подвоєння приголосних. Спрощення в групах приголосних.
- •7. Явища асиміляції у системі приголосних. Типи асиміляції. Дисиміляція.
- •8. Поняття орфоепії. Орфоепічна норма. Основні риси суч. Укр. Літ. Вимови.
- •9. Поняття орфографії. Орфограма, типи орфограм. Принципи української орфографії.
- •10. Способи словотворення суч.Укр. Літ. Мови. Загальна характеристика.
- •11. Морфологічні способи словотворення суч. Укр. Літ. Мови.
- •12. Предмет морфеміки. Морфемна структура слів. Типи морфем укр. Мови.
- •13. Частини мови і принципи їх класифікації.
- •14. Іменник як частина мови. Загальне значення, граматичні ознаки і синтаксичні функції.
- •16. Прикметник як частина мови. Значення прикметника, його граматичні ознаки.
- •17. Розряди прикметників за значенням. Утворення присвійних прикметників.
- •18. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •19. Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.
- •20. Граматичні категорії числівника. Словозміна числівника. Сполучуваність з іменниками
- •21. Займенник як частина мови. Розряди займенників за значенням. Співвідношення займенників з різними частинами мови.
- •22. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм. Дві основи дієслова та форми, що утворюються від них. Дієвідмінюванні та не дієвідмінюванні форми дієслів.
- •23. Граматичні категорії дієслова. Категорія виду. Видові пари дієслів, способи їх творення. Зв'язок категорії виду з категорією часу.
- •24. Категорія способу дієслова. Форми вираження способів дієслів. Зв'язок категорії часу з категорією виду.
- •25. Категорія часу дієслова. Утворення часових форм. Зв'язок категорії часу з категорією виду.
- •26. Категорія особи, числа і роду дієслова.
- •27. Прислівник. Розряди за значенням, походженням та структурою.
- •28. Загальна характеристика прийменників як частини мови. Структурні типи прийменників. Перехід інших частин мови у прийменники.
- •29. Загальна характеристика сполучників як частини мови. Типи за значенням та структурою.
- •30. Загальна характеристика часток як частини мови. Структурні та функціональні різновиди часток.
- •31. Словосполучення як синтаксична одиниця. Синтаксичний зв'язок між компонентами словосполучення.
- •37. Односкладні речення та їх типи.
- •38. Речення з однорідними членами (головними і другорядними). Засоби вираження однорідності. Узагальнювальні слова при однорідних ленах речення.
- •39. Речення з відокремленими членами. Функції відокремлених членів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення.
- •40. Відокремлені узгодженні означення, прикладки. Способи їх вираження.
- •41. Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточнювальні члени речення.
- •42. Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова, їх типи за значенням, вставні речення. Звертання, їх функції в реченні, форми вираження.
- •43. Складносурядні речення, їх головні семантико-граматичні ознаки. Класифікація складносурядних речень.
- •46. Пряма мова. Непряма мова.
- •47. Багатозначність слова. Типи лексичних значень.
- •48. Види переносу значень (метафора, метонімія, синекдоха).
- •49. Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, засув значення)
- •50. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія, критерії їх розрізнення.
- •51. Явища, суміжні з омонімією (омоформи, омофони, омографи).
- •52. Пароніми в українській мові. Структурні типи паронімів.
- •53. Синонімія як вираження смсилової еквівалентності в слові. Джерела виникнення синонімів. Типи ситнонімів і синонімічних рядів.
- •54. Поняття активної і пасивної лексики. Істориз, архаїзм.
- •55. Лексика української мови з погляду походження.
- •56. Лексика української мови з погяду вживання.
- •47. Функціональна диференціація лексики: загальновживана лексика, термінологічна й професійна лексика, діалектна лексика, жаргонна лексика, арго.
- •58. Класифікація фразеологізмів (класифікація в.В. Виноградова, генетична класифікація, морфологічна тощо).
- •59. Джерела фразеології. Споконвічно українські фразеологічні одиниці, запозичені фразеологічні одиниці, кальки.
- •60. Українська лексикографія, її історичні витоки та тенденції розвитку.
16. Прикметник як частина мови. Значення прикметника, його граматичні ознаки.
Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий).
Прикметники виражають ознаку:
запаху (п’янкий, запашний),
кольору (білий, зелений),
віку (старенький, давній),
розміру (величезний, середній),
матеріалу (діамантовий, дерев’яний),
якості (твердий, гнучкий),
принадлежності (зятів, сестрин),
простору (далекий, близький),
часу (ранній, вчорашній)
внутрішні властивості (добрий, щедрий),
зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),
Синтаксичні ознаки іменника:
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметник абсолютна- означення).
Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка (Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).
Прикметник має рід, число і відмінок.
За характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяють на тверду і м'яку групи.
До твердої групи належать:
прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний (вразливий, добрий, прекрасний);
всі присвійні прикметники (Наталчин, батьків, тещин)
короткі форми прикметників (годен, рад, жив).
До м’якої групи належать:
якісні і відносні прикметники з основою на м'який н, перед яким стоїть ще один приголосний (майбутній, новітній, останній);
прикметники, які у називному відмінку однини мають закінчення -ій (-я, -є): безкраїй, колишня, художнє;
прикметники на -шній, - жній, що утворені від прислівників (внутрішній, справжній);
17. Розряди прикметників за значенням. Утворення присвійних прикметників.
Прикметники поділяються на якісні, відносні, присвійні.
Якісні прикметники виражають такі ознаки предмета, що можуть бути виявлятися більшою чи меншою мірою (хоробрий, теплий, довгий).
Найголовнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність утворювати форми ступенів порівняння.
Граматичні ознаки, що відрізняють якісні прикметники від присвійних і якісних такі:
1) приєднують прислівник із значенням міри або ступеня вияву ознаки (мало, надто, надзвичайно, трохи)( відомий, трохи відомий, мало відомий)
2) вступають у антонімічні відношення(свіжий- черствий великий- малий)
3) за допомогою суфіксів зменшеності і збільшеності та префікса пре- утворюють похідні прикметники(тонкий, тонесенький, тонюсінький)
4) мають ступені порівняння
Відносні прикметники виражають ознаку предмета опесередковано- через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).
Відносні прикметники виражають ознаки за за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала), за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова частина), за матеріалом (дерев’яний будинок, залізні двері), за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський вокзал), за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентна позика, сорокаградусний мороз).
Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?
Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (мамина казка, Сергіїва шапка, собача шкіра).Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати- земля).
Присвітні прикметники творяться:
- від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн) (товаришів, Сергіїв, братів);
- від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий) (орлине крило, заячий хвіст).
В деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв (зозулине дитя, соловейкова пісня).
Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий).
Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних (напр., срібний перстень (відн.) - срібний голос (якісн.)