3. Система приголосних фонем суч. Укр. Літ. Мови. Класифікація приголосних.

Основною ознакою приголосних звуків є шуми, які вини­кають унаслідок проходження видихуваного повітря через різні перепони, утворювані органами мовлення.

В українській мові є 32 приголосні фонеми.

Класифікація приголосних фонем:

а) За участю голосу й шуму: сонорні — тон переважає над шумом: м, в, н, н', л, л', р, р', й («ми винили рій»); шумні, які поділяються на дзвінкі — шум переважає над тоном: б, д, д', дз, дз', з, з', дж, ж, r, r («буде гоже ґедзю у джазі»); та глухі — склада­ються тільки з шуму: п, ф, т, -т’, ц, ц’, с, с', ч, ш, к, х («усе це кафе «Птах і чаша»);

б) Місце творення приголосного. Відповідно приголосні звуки поділено на наступні групи:

Губні (активна участь губ) - [б], [п], [в], [м], [ф]. («мавпа Буф»);

Передньоязикові - [д], [т], [з], [с], [д͡з], [ц], [ж], [ш], [д͡ж], [ч], [л], [р], [н] та [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [д͡з'], [р'].

Середньоязикова - [й].

Задньоязикові - [к], [х], [ґ].

Глоткова - [г].

в) Спосіб творення. Розрізняють кілька типів способу творення:

Проривні (зімкнені) - [б], [п], [д], [т], [к], [ґ], [д'], [т'].

Щілинні (фрикативні) - [в], [ф], [г], [х], [ж], [ш], [з], [с], [з'], [с'], [й].

Зімкнено-прохідні - [м], [л], [р], [н], [л'], [н'], [р'].

Детальніше:

[м], [н], [н'] - носові.

[л], [р], [л'], [р'] - плавні.

[р], [р'] – дрижачі.

Африкати (злитні) – [ц], [ч], [д͡з], [д͡ж], [ц'], [д͡з'].

Четвертий критерій – м’якість-твердість і поділ приголосних української мови за ним в цій статті.

П’ятий критерій – звучання і акустичне враження – розрізняє:

Шиплячі - [ж], [ш], [д͡ж], [ч].

Свистячі - [з], [с], [д͡з], [ц], [з'], [с'], [ц'], [д͡з'].

Від місця приголосної фонеми в системі залежать її арти­куляційні й правописні особливості.

4. Чергування голосних

Під час змінювання і творення слів можуть відбуватися чергування голосних фонем. Найпоширенішим в українській мові є чергування о, е з і.

Воно відбувається:          а) у закритому складі: школа - шкіл, гора — гірський

б)  у відкритому складі, якщо в наступному складі є суфікси -ок, -ець: гора — згірок, дзвонити — дзвінок,

в)  перед подвоєнням приголосних: ночі — ніччю, солі —сіллю

г) у коренях дієслів перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува-: берегти — зберігати, викоренити — викорінювати.

Але чергування о, е з і в закритому складі не відбувається:

а) якщо о, є випадні або вставні: сон — сну, вогонь — вог­ню, садок — садка, а також у словах: любов — любові, лоб — лоба, льон — льону, рот — рота, мох — моху, лев — лева;

б) у групах -оро-, -єре-, -оло-, -еле-, -ор-, -ер-, -ов-: во­рон, сторож, поборов, берег, перед, голос, солод, розколов, молов,

в) під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -нос,   -роб, -лов: діловод, паровоз.

ґ) в іншомовних словах: атом, вагон, вазон, метеор, шофер, студент, Лондон.

У кількох дієслівних коренях е (ер) перед суфіксами -а-, -ува- чергується з и (ир): беру — збирати, визбирувати; вмер­ти — вмирати, дерти — здирати.

Чергування е-о після ж,ч,ш,щ,дж, й:

А) після ж,ч,ш,щ,дж, й перед м'яким приголосним, а також перед складами з е та и пишеться е: вечеря, вишень, джерело.

Б) після ж,ч,ш,щ,дж, й перед твердим приголосним , а також перед складами з а,о, у та и пишеться о:бджола, будиночок, вечори.

Чергування Е з О після шиплячих та Й

У сучасній українській мові після шиплячих ж, ч, ш, щ може вживатися звук е і звук о: шести —шостий, четвертий — чотири, жених —жонатий.

1. Звук е після ж, ч, ш, щ, буквосполучення дж та йживається перед м'яким приголосним (зокрема, перед складом з е та и): пшениця, вечеря, учень, щербина, жевріти, вишенька, четверо, честь та ін.

2. Звук о вживається після шиплячих, буквосполучення дж та і перед твердими приголосними: (зокрема, перед складом з о, а у, и): пшоно, жолудь, жоржина, бдокола, чоловік, щока, жовтий, знайомий, його, іграшок, жорстокість, дружок.

3. Не змінюється е на о після шиплячих у книжних та іншомовних словах: чек, жетон, печера, чемпіон, ковчег та ін.

4. У деяких словах е зберігається після шиплячих за усталеною традицією: шепіт, черга, чепурний, черпати, чекати, щедрий, щезати, червоний та ін.