39. Речення з відокремленими членами. Функції відокремлених членів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення.

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі- відповідними розділовими знаками.

Відокремлення характерізується також інверсійним розташуванням другорядних членів речення.

Відокремлені члени речення поділяються на підрядні відокремлені члени іуточнюючі відокремлені члени.

До підрядних відокремлених членів, які поєднуються з пояснювальним словом чи реченням підрядним зв'язком, належать відокремлені означення і відокремлені обставини.

40. Відокремлені узгодженні означення, прикладки. Способи їх вираження.

Відокремлені означення (дієприкметники, прикметники, іменники; дієприкметниковий, прикметниковий звороти, поширена прикладка), як правило, стоять після означуваного слова: Дівчат, років до дев'яти, зібралося чималенько.

Якщо означення, виражене дієприкметниковим або прикметниковим зворотом, знаходиться перед означуваним словом і не має додаткових значень причини, умови, допустовості, то таке значення не відокремлюється: Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий (Ю. Яновський).

Означення перед означуваним словом відокремлюються, якщо вони стосуються особового займенника: Знесилена, вона сіла.

Уточнюючі відокремлені члени речення вживаються для конкретизації або пояснення значень інших членів речення: І знову я тут, під цими дверима.

41. Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточнювальні члени речення.

Відокремлені обставини виділяються у вимові інтонацією, а на письмі — комами. Вони, як правило, пояснюють дієслово-присудок і можуть стояти в різних позиціях по відношенню до нього. За будовою відокремлені обставини бувають поширені та непоширені.

Відокремлюються:

1) Поширені обставини, виражені дієприслівниковим зворотом у будь-якій позиції по відношенню до означуваного дієслова-присудка (При в’їзді в село вершників уже чекали, юрмлячись край доріжки, босоногі діти);

2) Обставини, виражені іменниками зі словами незважаючи на, починаючи з, кінчаючи (Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже прудко бігає);

3) Непоширені обставини, виражені одиничними дієприслівниками (Мружачись, Софія взяла зі стола маленький срібний дзвоник).

За бажанням автора можуть відокремлюватись обставини, що починаються словами всупереч, наперекір, на зло, попри, залежно від, відповідно до, подібно до, у зв’язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за браком, за відсутністю, на відміну від, особливо (Наперекір огню і смерті, полки незборені і вперті боям виходили навстріч).

Не відокремлюються інтонацією й на письмі одиничні дієприслівники, що виступають у ролі обставин способу дії, які позначають фізичний чи психічний стан або положення в просторі. Такі дієприслівники стоять після дієслова-присудка, до якого відносяться, і набувають значення прислівника (Вона сиділа замислившись).

***

Уточнювальні відокремлені члени речення вимовляються з особливою інтонацією й уточнюють, пояснюють, конкретизують значення головних чи другорядних членів речення. Уточнювальні члени речення є тими самими членами речення, що й слова, які вони уточнюють.

На письмі уточнювальні члени речення відокремлюються переважно комами, іноді – тире.

Уточнювальними членами речення можуть бути:

1) Підмети: Сухобрусові дочки, Марта й Степанида, були малими дуже гарні

дівчата;

2) Присудки: Хлопець за два роки змінився, виріс, змужнів;

3) Означення: Ніч була гаряча, жнив’яна;

4) Додатки: Ніхто ще так не описував наших лісів, їхньої багатої флори, їхніх

щедрот і краси;

5) Прикладки: Коли ви мені, старому батькові, не ймете віри, то я запишу на

папері; (Прикладка- це означення, виражене іменником, яке дає предметові другу назву)

6) Обставини: Он там, на горбку, має бути весела батьківська хата.

При відокремлених уточнювальних членах можуть вживатися слова окрім, крім, замість, за винятком, зовсім та ін.: Щемить — і вибух десь тут, зовсім поруч.