4. Субтропічний географічний пояс

Субтропічний пояс займає Малоазіатське та Вірменське нагір’я, більшу, північну частину Іранського нагір’я, північну частину Аравійського півострова, більшу північну частину Месопотамської низовини, гори Центральної Азії, Південно-Східну Азію, південну частину Корейського півострова і Японських островів. У межах поясу виділяють чотири природні зони (твердолистяних вічнозелених лісів та чагарників, степів, напівпустель і пустель, мусонних перемінно-вологих лісів) та область висотної поясності.

Зона твердолистяних вічнозелених лісів та чагарників розміщується на середземноморському узбережжі Малоазіатського та Аравійського півостровів. Клімат зони субтропічний середземноморський. Середня температура січня в Ізмірі, на західному узбережжі півострова Мала Азія, +8⁰С, липня +27⁰С. Річна кількість опадів становить 650 мм і максимум їх припадає на кінець осені і зиму. Типовими грунтами є коричневі. У рослинному покриві переважають деревно-чагарникові формації, які нагадують таки ж формації у Південній Європі, але мають більш ксероморфний характер – маквіс, шибляк і фригана. До складу маквісу входять такі вічнозелені види, як дуби кам’яний, пробковий і кермесовий з домішками суничного дерева, дикої маслини, фісташки, мирту, магнолії, олеандру, лавру, ялівцю тощо. Багато які рослини маквісу ароматичні, деякі цвітуть великими яскравими квітами. До складу шибляку входять такі листопадні види дерев, як держидерево, дуб пухнастий, колюча груша, а також чагарники глід, сумах, шипшина, терен тощо. До складу фригани, яка займає найбільш сухі і безплідні місця, входять напівчагарники та багаторічні трави – чебрець, шавлія, лаванда, розмарин. Для фауни типові леопард, сірійський ведмідь, смугаста гієна, шакал, дикий осел онагр, газель сарна, перепілка і куріпка. Численні дикобрази, зайці, тушканчики. Багато комах, павуків та плазунів.

Зона степів займає Анатолійське плоскогір’я і західну частину Вірменського нагір’я. Клімат зони субтропічний континентальний і навіть різко континентальний з порівняно холодною і суворою для цих широт зимою (до –16⁰С в січні) і сухим жарким літом (до +30⁰С в липні). Кількість атмосферних опадів дорівнює 300-350 мм за рік. Типовими грунтами є сіро-коричневі. В рослинному покриві панують ксерофітні злаки, полини, а також колючі, подушкоподібні чагарнички із роду астрагалів, трагакантових та інших низькорослих ксерофітів, пристосованих до сильного випаровування, значних коливань температури та низьких зимових температур. У тваринному світі переважають копитні (дикий баран муфлон, дикий осел онагр або кулан), гризуни і плазуни. З хижаків зустрічаються гієна і шакал.

Зона субтропічних напівпустель і пустель займає північну частину Аравійського півострова, центральну частину Месопотамської низовини, східну половину Вірменського нагір’я, більшу, північну частину Іранського нагір’я, а також Цайдамську улоговину. Клімат зони субтропічний різко континентальний. Зима не холодна. Середня температура січня тримається біля 0⁰С. Але сюди нерідко заходять холодні повітряні маси з боку Азіатського максимуму, які супроводжуються хуртовинами і знижують температуру до –18...–25⁰С. Літо жарке. Середня температура липня складає +24...+32⁰С. Як і в помірному поясі, рослинний покрив різних типів пустель відрізняється. У кам’янистих пустелях (східна частина Іранського нагір’я) ростуть верблюжа колючка, курай, цінна рослина асафетида. З надрізаного кореня цієї рослини витікає рідина камедь, яку використовують у медицині, техніці, кондитерському виробництві. Зрідка зустрічається дикий кавун колоцинт. У глинистих пустелях ростуть полин, верблюжа колючка, деякі види злаків, на засолених місцях – солянки. По долинах річок та навколо озер рослинність утворює тугаї – густі зарості з тополі, верби, тамариску, очерету, рогозу.

Рано навесні, коли випадають невеликі опади, пустелі оживають, вкриваються мальовничим килимом квітучих ефемерних рослин: білих, червоних і жовтих тюльпанів, нарцисів, ірисів. Їх розвиток проходить дуже швидко – протягом кількох тижнів. Потім їх життя завмирає, сонце випалює їх ніжні квіти та стебла, залишаються лише підземні клубні і кореневища.

В оазисах місцеве населення вирощує рис, хлопок, цитрусові, тютюн, різні фрукти, волоський горіх. Іранське нагір’я – батьківщина ряду садових рослин. Звідси вивезені фіги, виноград, персики, гранати, алича, мигдаль тощо.

У тваринному світі переважають копитні, гризуни і плазуни. З копитних водяться дики осли онагри, газелі, антилопи. З гризунів багато бабаків, ховрахів, піщанок, полівок, тушканчиків, з плазунів – різні види змій, ящірок, черепах. З хижаків поширені смугаста гієна, вовк, шакал, лисиця, каракал. Досить багата і різноманітна орнітофауна. На рівнинах водяться куріпки, сойки, рябчики, на водоймах – гуси, качки, фламінго, чайки. З безхребетних поширені павукоподібні і сарана, яка завдає великих збитків сільському господарству.

Зона субтропічних мусонних перемінно-вологих лісів займає східну частину поясу –Південно-Східний Китай, а також південну частину Корейського півострова і Японських островів. Клімат зони відрізняється значними сезонними відмінностями. Зима суха і прохолодна, тому що переважають холодні і сухі повітряні маси, що проникають сюди із Сибіру та Центральної Азії з боку Азіатського максимуму. Середні температури січня змінюються з півночі на південь від 0 до +8⁰С. Улітку разом з мусоном надходить тепле і вологе повітря з Тихого океану, яке приносить багато опадів, часто у вигляді злив. Кількість опадів, як і температура, збільшується з півночі на південь від 500 мм до 1500 мм. У грунтовому покриві переважають жовтоземи і червоноземи. Рослинність представлена широколистяними вічнозеленими і листопадними лісами з значною домішкою хвойних, тому часто цю зону називають зоною субтропічних мусонних мішаних лісів. Головними представниками широколистяних дерев є дуб, бук, клен, ясен, липа, горіх. Із хвойних порід характерні сосна, ялиця, ялина. З субтропічних видів ростуть кипарис, японська криптомерія, китайська метасеквоя, віялова пальма, китайське тюльпанне дерево, ліквідамбр, а також салове, лакове, тунгове і камфорне дерева. Проте субтропічні ліси цієї зони в значній мірі знищені, а землі розорані. Тут вирощують рис, бавовник, чайний кущ, тютюн, цитрусові тощо.

Майже повністю знищені або витиснуті у менш освоєні райони дики тварини зони. У залишках лісів водяться мавпи (макаки, гібони) і напівмавпи (лемури), бамбуковий ведмідь панда, чорний гімалайський ведмідь, єнотоподібний собака, жовтий леопард, кабан. Досить багата фауна птахів – фазани, папуги, тетереви, куріпки. На берегах озер і річок водяться чаплі, пелікани, качки, гуси, журавлі. Відомо близько 15 видів плазунів. Дуже багато різний комах.

Область висотної поясності охоплює гори Загрос, Гіндукуш, Каракорум, Алтинтаг, Наньшань, Куньлунь, Гімалаї і Тібетське нагір’я. Яскравим прикладом прояву висотної поясності можуть слугувати Гімалаї. У Гімалаях виділяють вісім висотних поясів.

Перший висотний пояс тягнеться вздовж підніжжя гір до висоти 400 м і являє собою болотисті джунглі з озерами і малярійними болотами, що мають назву тераї. Для них характерні деревно-чагарникові зарості, густо перевиті ліанами, до складу яких входять мильне дерево, мімози, низькорослі пальми, бамбук, очерет. Другий висотний пояс від 400 до 1000-1200 м займають вічнозелені субекваторіальні ліси із високостовбурних пальм, лаврів, деревоподібних папоротей та гігантських бамбуків. Третій висотний пояс від 1000-1200 до 2000 м займають субтропічні вічнозелені і листопадні ліси, у яких до теплолюбних форм субекваторіального лісу домішуються субтропічні види – вічнозелені дуби, клени, каштани, довгохвойні сосни. В четвертому поясі від 2000 до 3000 м субтропічні ліси змінюються хвойними і листопадними лісами помірного поясу, серед яких зрідка трапляються представники субтропічної флори, наприклад, магнолія. У п’ятому поясі, на висоті від 3000 до 3500 м царюють високогірні хвойні: срібляста ялиця, гімалайська ялина, модрина, ялівець, тсуга. У підліску переважають густі зарості деревоподібних рододендронів, багато мохів і лишайників, які вкривають не тільки грунт, а й стовбури дерев. Шостий пояс – пояс субальпійських чагарників і високотравних луків розміщується на висоті від 3500 до 4000 м. Сьомий пояс – пояс альпійських луків розміщується на висоті від 4000 до 5000 м. Лучна рослинність субальпійських і альпійських луків надзвичайно багата на види. Там ростуть примули, анемони, маки, тирличі і багато інших квіткових трав. Вище 5000 лежить останній, восьмий пояс – пояс снігів. Тваринний світ південних схилів різноманітний та багатий. В тера’ях і досі зустрічаються тигри, леопарди, слони, носороги, буйволи, дики кабана, антилопи. Дуже багато мавп, серед яких особливо характерні макаки і тонкотілі. Серед птахів відрізняються красотою та яскравістю пір’я павичі, фазани, папуги, дикі кури. У верхньому поясі гір, вище 3000 м, водяться гімалайський ведмідь, п’ять видів гірських кіз, три види гірських баранів, гірські вовки, яки, велика кількість різних гризунів, з птахів – сніжний гриф, гірські індики – улари.