1. Мова й література в системі культурних цінностей укр. Суспільства.

Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства є найсуттєвішими складовими. Нормальний розвиток мови – це одна з передумов здорового розвитку нації, утвердження естетичних і моральних ідеалів. Література і мова – духовні підвалини нації, без яких вона не може розвиватися в інших сферах суспільного життя – культурі, освіті, політиці, економіці, мистецтві. Словесна творчість народу – це його характер, його пам'ять, історія й духовна могутність. У ній відбивається психічний стан народу, звичаї, традиції, побут, сучасне й минуле, розум і досвід нації. Стан літератури в суспільстві відбиває стан мовного самовиявлення народу в найширшому розумінні цього слова. Література підвищує інтелектуальний рівень особистості, збагачує словниковий склад мовця, розвиває творчу уяву, мислення.

2. Мова – суспільне явище. Функції мови.

Мова – це духовне надбання народу, нації, суспільне явище, безпосередньо пов’язане з усім матеріально-виробничим, інтелектуальним, загальнокультурним, психічним, з усім суспільним і побутовим життям людини. Будь-які зміни у житті людей безпосередньо відбито у мові. Саме тому рівень розвитку мови є одним з показників розвитку суспільства. Жодне суспільство, на якому б рівні розвитку воно не знаходилося, не може існувати без мови. Обслуговуючи потреби суспільства, мова виконує цілу низку функцій, життєво важливих для цього суспільства, окремих груп і кожної людини зокрема.

Функції мови як суспільного явища відбивають особливості історії народу – носія національної мови, характер мовної ситуації в суспільстві.

Функції мови – призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в суспільному вжитку. Основна функція мови – комунікативна. Суть її в тому,що мову використовують для інформаційного зв’язку між членами суспільства.

Номінативна функція мови – це функція називання об’єктів дійсності, їх властивостей та відношень між ними.

Пізнавальна функція мови відбиває зв'язок мови з мисленням, адже мова виступає не тільки засобом пізнання дійсності, а й засобом нагромадження знань і передавання їх нащадкам.

Експресивна функція полягає у тому, що мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу індивіда, почуттів, емоцій. Її ще називають емотивною функцією.

З нею тісно пов’язана естетична функція мови, бо вона є знаряддям і водночас матеріалом для створення культурних цінностей, першоелементом культури.

3. Українська літературна мова й мова професійного спрямування.

Літературна мова – основна над діалектна форма існування мови, що є засобом порозуміння всіх представників народу без розрізнення віку, статі, соціального положення. Визначальними рисами літературної мови є спрацьованість, унормованість, полі функціональність і стилістична диференціація. До літературної мови належить мова публіцистики, науки, державного управління, судочинства, ЗМІ. Літературна мова — відшліфована форма загаль­нонародної мови, що обслуговує державну діяльність, культуру, пресу, художню літературу, науку, театр, державні установи, освіту, побут людей.

Сучасна українська літературна мова оброблена і впорядкована вченими, письменниками та іншими культурними діячами. Вона за своїм походженням зв'язана з місцевими діалектами, бо виникла на їх основі. Літературна мова й місцеві діалекти завжди перебувають у взаємозв'язку, вона безперервно збагачується за рахунок народних говорів. Літературна мо­ва впливає на місцеві говори і сприяє їх зближенню із загальнонародною національною мовою.

Українська літературна мова, єдина для всієї ук­раїнської нації, є найважливішою формою національ­ної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.

Багато відомих людей відзначали велич і красу української мови. В. Сухомлинський так характеризує українську мову: «Надзвичайна мова наша є таємни­цею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцін­ності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупне, зернисто, як самі перла».

Українська літературна мова постійно розвиваєть­ся і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон — досконалу літературну мову. Щоб досягти цього ета­лону, треба дбати про високу культуру мови у по­всякденній мовній практиці.

Професійна мова – це різновид літературної мови, якою користуються люди певної професії у виробничо-професійній чи науковій сфері. Основу професійної мови становить виробничо-професійна і термінологічна лексика.