Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ответы идпзк.doc
Скачиваний:
24
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
1.05 Mб
Скачать

95. Билль о правах 1689г. Акт о престолонаследии 1701 г.

Принятый в октябре 1689 английским парламентом Билль о правах юридическое закрепил установление в Англии конституций ¬ ной монархии. Этот акт существенно ограничивал королевскую власть в пользу парламента, а именно: - Король не имел права без согласия парламента отменять, при ¬ останавливать законы увольнять любого от их действия; - Без согласия парламента король не мог устанавливать и собирать какие-либо налоги; - Королю запрещалось без согласия Парламента собирать и удерживает ¬ вать армию; - Выборы в парламент должны быть свободными; - Выступления и обсуждения актов в парламенте не должны были ограничиваться и контролироваться любым образом; - Парламент имел право принимать любые законы; - Парламент должен созываться достаточно часто; - Королевские расходы ежегодно утверждал парламент. Кроме этого, Билль о правах устанавливал ответственность министров перед судом, давал право подданных обращаться с петицией ¬ мы непосредственно королю, устанавливал порядок наследования престола и др.. Акт престолонаследия 1701 Основные положения Акта о престолонаследия: - После смерти Вильгельма королевой должна стать его дочь принцесса Анна Донская; - Если у Анны не будет детей - корона должна была перейти к немецким князьям Ганноверзьких; - Лицо, вступала на королевский трон, должен был при ¬ объединиться в Англиканской (Протестантская) церкви и не поддерживает ¬ вать никаких связей с Папой Римским; - Король не имел права без согласия Парламента выезжать за пределы Англии; - Лицо, родилась за пределами Англии, не могла быть членом Тайного совета, депутатом Парламента, занимать любую другую ответственную должность в государственном аппарате; - Все акты короля требовали подписи соответствующего министра ("Министерская ответственность перед парламентом") - Запрещалось занимать должность в королевской администрации и одновременно быть членом парламента; - Судьи, назначенные короной, оставались на своих постах "пока ведут себя хорошо ", их можно было сместить только по решению Парламента; - Король не имел права миловать тех своих министров, которые были осуждены парламентом в порядке импичмента. В этом акте прослеживается попытка Парламента видеть на престоле невлиятельную лицо, не составляло бы угрозы для него и одновременно укрепить свое главенство в государстве. В конце XVII-XVIII веков в Англии сформировалась буржуазная конституционная монархия с разделением властей (дуалистическая) и превосходством Парламента

  1. Особенности источников права в Англии.

Судовий прецедент у системі джерела права Англії

Серед юридичних джерелі англійського права (судовий преце¬дент, статут /закон/, конституційний звичай /конституційна уго¬да/, доктрина, міжнародний договір) найзначущім є судовий пре¬цедент. Право Англії було і залишається прецедентним. Так, су¬довий прецедент обгрунтував невідповідальність монарха («король не може бути неправий»), санкціонував інститут контрасигнату-ри («король не може діяти один»). Визнання судового прецеден¬ту джерелом права означає, що судові органи здійснюють не тіль¬ки юрисдикційну функцію (вирішення конфліктів на основі пра¬ва), а й правотворчу.

Обов'язкові прецеденти створюються лише так званими ви¬щими судовими інстанціями: Палатою лордів , Судовим коміте¬том Таємної Ради (у справах держав — членів Співдружності), Апеляційним судом і Високим судом.

Нижчі суди прецедентів не створюють. Англійське правило прецеденту носить імперативний характер такого змісту: вирі¬шувати так, як було вирішено раніше (правило «stare decisis»). Відповідно до цього правила, кожна судова інстанція зобов'яза¬на додержуватися прецедентів, вироблених вищим судом, а та¬кож створених нею самою (якщо це вища судова інстанція). За англійськими даними, кількість прецедентів досягла 500 тисяч. У США вони обчислюються мільйонами.

Правовий звичай в Англії

Одним із давніх джерел англійського права є правовий звичай. У сфері конституційного права сформувався звичай, який ві¬діграє більшу роль, ніж судовий прецедент. Це так звані консти¬туційні угоди, що регулюють важливі питання державного жит¬тя. Вони є своєрідним джерелом конституційного права. Напри¬клад, відповідно до звичаю монарх зобов'язаний підписати акт, ухвалений обома палатами парламенту. В традиційний спосіб від¬бувається формування уряду лідером партії, яка перемогла на парламентських виборах. Конституційні угоди становлять собою письмово не зафіксовані правила конституційної практики. Їх слід відрізняти від звичаїв, які є частиною загального права.

Останнім часом використання доктрини як джерела права помітно зросло. Нерідко обгрунтування тієї чи іншої позиції при винесенні судового рішення відбувається з урахуванням науко¬вих посібників, а іноді й наукових статей. Удаються до них не для використання як первинного джерела, а для переконливості рішення.