- •Суть сентименталізму як напрямку в літературі. Представники сентименталізму в Європі та слов’янському світі зокрема.
- •Суть романтизму як напрямку в літературі. Представники романтизму в Європі та слов’янському світі зокрема.
- •Суть символізму як напрямку в літературі і публіцистиці. Представники символізму в Європі та слов’янському світі зокрема.
- •Літературна алегорія – визначення, публіцистичні ознаки, приклади.
- •Спільне та відмінне між літературою і публіцистикою (ілюстрація відповіді прикладами).
- •Тематика публіцистичних дискурсів слов’янського світу.
- •Ціннісні та вартісні завдання курсу «Слов’янський світ: література і публіцистика».
- •Літературні утопія та антиутопія – визначення, ознаки та зразки.
- •Позиція Єжи Єнджеєвича щодо слов’янського братерства у науковій повісті «Українські ночі або родовід генія».
- •Європейські революції і постать Тараса Шевченка у науковій есеїстиці Єжи Єнджеєвича. Див. Пит.1.
- •Особливості релігійно-містичної творчості Адама Міцкевича.
- •Месіанізм польської нації у літературно-публіцистичній творчості польських мислителів («Дзяди», «Ангеллі»).
- •Літературно-публіцистичні ознаки країн слов’янського середовища.
- •Польські Нобелівські лауреати та їх вартісні заслуги перед батьківщиною.
- •Журналістська та видавнича діяльність Єжи Гедройца.
- •Фундатори польського літературного романтизму.
- •Періодизація польської літературно-публіцистичної думки: взаємозв’язок та принципи розмежування.
- •1816Р. – Варшавський у-т
- •«Золоті» літературно-публіцистичні періоди в історії слов’янських держав: причини утвердження та особливості функціонування.
- •Особливості функціонування російського та південнослов’янського літературного символізму.
- •Тема України в прозово-поетичній спадщині польських мислителів.
- •Тема України на сторінках журналу «Культура» (Париж).
- •Світоглядна інтерпретація «трьох найдивніших слів» за Віславою Шимборською.
- •Есеїстка Віслави Шимборської.
- •Критика «глорифікації зради» Адамом Міцкевичем в праці Івана Франка «Поет зради».
- •Ґенеза чесько-українських культурних взаємозв’язків.
- •Публіцистика богемського культурного періоду в історії Чехії.
- •Фундатори панславізму у Чехії та їх головні праці.
- •Тарас Шевченко про Шафарика та Гуса.
- •Системоутворюючі чинники національної ідентичності за Іваном Франком («з гостювання у Празі»).
- •Ян Амос Коменський про три складові розвитку людського пізнання та шкільну систему.
- •«Лабіринт світу та рай серця»: характеристика жанру.
- •Педагогічні ідеї Яна Амоса Коменського та їх девальвація у постмодерному суспільстві.
- •Слов’янська взаємність у розумінні Яна Коллара.
- •Слов’янська взаємність у розумінні Івана Франка.
- •«Пупковість» націй: обґрунтування теорії Ернеста Гелнера.
- •Томаш Гарріг Масарик і Україна.
- •Кирило і Мефодій – основоположники слов’янських писемності та словесності (ретроспективний аспект).
- •Давні зразки апокрифічної болгарської літератури та її концептуальні завдання.
- •Ісіхазм як літературний та світоглядний напрямки.
- •Революційна журналістика в Болгарії: аналіз постатей.
- •Роман-епопея «Під ігом»: обґрунтування жанру.
- •Емігрантські мотиви творчості Христо Ботєва.
- •Особливості становлення літературознавчої болгаристики в Україні.
- •Болгарська публіцистика як форма протидії трьом Болгарським царствам.
- •Мотиви написання статті Христо Ботєва «Смішний плач» та її суспільні наслідки.
- •Болгарія та єврейське питання: феномен століття.
- •Болгарська етноцентризм: ненадійна толерантність.
- •Тематичне різноманіття публіцистики Світлани Алексієвич.
- •Знакові постаті білоруської літератури і публіцистики.
- •Особливості інтернаціональної дружби в публіцистиці білоруських авторів.
- •Тематика публіцистичних дискурсів російських літератури та публіцистики.
- •Представники, літературні надбання та вартісні ідеї центрів ранньої християнської публіцистики.
- •Мотиви творчості російських декабристів.
- •Російські Нобелівські лауреати та їх вартісні заслуги перед батьківщиною.
- •Поняття свободи у творчості Федора Достоєвського.
- •Формування напрямків в російській літературі: причини відсутності чітких меж.
- •Суть «матеріалістичної духовності» у розумінні Льва Толстого.
- •Публіцистичність творчості Дмитра Мережковського: прогностичний аспект.
- •«Грядущий Хам» у розумінні Дмитра Мережковського і тепер: порівняльний аспект.
- •Натуральна школа Гоголя-Белінського: літературні здобутки та причини розколу.
- •Християнські ідеї Федора Достоєвського та Льва Толстого: порівняльний аспект.
- •«П’яте Євангеліє» від Льва Толстого: ціннісний та вартісний мотиви.
- •Осягнення змісту російського історії о.Пушкіним та к.Рилєєвим.
- •Еволюція світогляду Віссаріона Белінського (аналіз літературних та критичних праць).
- •Концепт «зло – добро» у прозовій спадщині Федора Достоєвського.
- •Російська національна ідея та Україна.
- •Петровська епоха та її вплив на російське просвітництво.
- •Російський та європейський класицизм: головні ознаки та принципи розмежування.
- •Російські мотиви публіцистичної творчості Астольфа де Кюстіна.
- •Гаврило Державін та єврейське питання.
- •Головні риси творчості Федора Достоєвського.
- •Роман-епопея: характеристика жанру.
- •«Площинний» і «глибинний» типи свідомості у журналістиці.
- •Поема «Реквієм» - пам’ятник жертвам сталінського терору.
- •Інтернаціональні мотиви творчості Михайла Лермонтова.
- •Класифікація російського літературного процесу хх сторіччя.
- •Ісус Христос як вчитель морального закону в інтерпретації Льва Толстого.
- •Причини стражденного становища християнських народів за Львов Толстим.
- •Микола Карамзін про значення та джерела московського деспотизму.
- •«Історія держави Російської» Миколи Карамзіна: ціннісний та вартісний аспекти.
- •Російський імперський менталітет: ґенеза та сучасний стан.
- •Російська дисидентська думка хх сторіччя: постаті, концепції, результат.
- •Трагедія поколінь у творчості Олександра Блока.
- •Трансформація світоглядних орієнтацій Олександра Солженіцина.
- •Особливості символізму у поетичній спадщині Олександра Блока.
Європейські революції і постать Тараса Шевченка у науковій есеїстиці Єжи Єнджеєвича. Див. Пит.1.
Особливості релігійно-містичної творчості Адама Міцкевича.
Народився на хуторі Заоссє, біля Новогрудка, нині Білорусь, в сім'ї адвоката та збіднілого білоруського шляхтича Миколи Міцкевича. Мати поета походила з сімї хрещених євреїв-франкістів. За організацію і участь у підпільних товариствах у 1824 р. був висланий у віддалені губернії Польщі, а згодом у листопаді прибув до Петербурга, звідки потрапив у Одесу, де працював учителем в Ришельєвському ліцеї. В Україні він залишався понад дев'ять місяців, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. написано більшість його сонетів, в тому числі «Кримських», балади: «Воєвода», «Дозор». Подібно до багатьох інших своїх побратимів по Алоллону, Міцкевич також закінчив свій шлях у пристановищі безплідної реліґійної містики, і це був не тільки лоґічний кінець ідейного напряму, а й одночасно банкротство поезії як такої. Незабаром після поразки повстання співець польського націоналізму замовк
Месіанізм польської нації у літературно-публіцистичній творчості польських мислителів («Дзяди», «Ангеллі»).
Коли на початку 1847 року царські жандарми влаштували розгром Кирило-Мефодіївського товариства (яке в заведеній ними справі проходило як «Украйно-Славянское общество»), то серед вилучених у молодих київських «братчиків» матеріалів виявилися й твори політемігранта Адама Міцкевича — заборонена в Росії поема «Дзяди» та «Книги польського народу і польського пілігримства». Пілігрими в розумінні Міцкевича — це мандрівники мимоволі, польські емігранти, які після поразки польської «ребелії» 1830—1831 рр., жорстоко придушені Миколою I, розбрелися по світах. Проте вони, вірив поет, усе одно тримають курс на святу землю — вільну Польщу й рано чи пізно зуміють-таки досягти її. «Душа польської нації — Польське пілігримство», — цими словами починаються пройняті ідеєю національної свободи. Такий же лаконічний — у дусі Книги книг — виклад національної історії. Та ж віра в націю, яка обов’язково пробудиться.
Крамольний подих свободи, спрямований проти російського самодержавства, «експерти» третього відділення помічали й у поемі А.Міцкевича «Дзяди». Текст її теж вилучали у кирило- мефодіївців — разом із рукописами поеми Тараса Шевченка «Сон» та «Кавказ». І тут починається тема «трьох Петербургів» — трьох, оскільки поруч із іменами Міцкевича й Шевченка виринає ім’я Пушкіна з його «Мідним вершником». Цим твором російський поет, як відомо, вступив у суперечку з автором «Дзядів». Третю частину своєї поеми, яка спонукала Пушкіна до полеміки, А. Міцкевич написав у Дрездені навесні 1832 року та надрукував у Парижі в листопаді. Мине менше року, і з’явиться «Мідний вершник». Міцкевич написав політичну сатиру на російський абсолютизм, «серце» якого — Петербург. Російські дороги, прокладені навпростець, через пустелі й місця колишніх осель та поруйнованих замків (бо так звелів примхливий царський палець!); дух величезної казарми, начиненої полками, що «з царського указу ідуть зі сходу, щоб гнобити північ, а інші з півночі йдуть на Кавказ», легіони вислужливого чиновництва, звиклого до казнокрадства... І як символ самодержавної Росії — жандармська кибитка, що мчить, не вибираючи дороги, а в ній, можливо, французький чи швабський король, який раптом потрапив у неласку «жандарма Європи», чи й сам генерал Єрмолов, підкорювач Кавказу, якого у «Кавказькому бранці» славив О.Пушкін... Поему «Дзяди» писав патріот Польщі, поему про мідного вершника — патріот Росії. Чи ж дивно, що вони виявилися зовсім неоднаковими за змістом — ці два патріотизми? Один — самооборонний, другий — сповнений екзальтованої гордині...
Після повернення в Італію в 1837 p. Словацький написав поему «Ангеллі» («Anhelli», опубл. 1838). Ця філософсько-символічна поема — притча про народ і його вождя-пророка, про розпорошення польських емігрантських і революційних сил, про нову боротьбу за свободу Польщі, яку провадитиме не еміграція, а весь польський люд. Поема відзначається дуже складною стилістикою, її символізм і алегоризм близькі до барокових. Образи дантівського "Пекла" своєрідно відбилися в поемі Ю. Словацького "Ангеллі", де видіннями людських мук були наповнені дикі ліси сибірського вигнання.